99,6 відсотків
Четвер, 11 січня 2001, 11:08
"Українська Правда" уже вміщувала відгуки журналістів стосовно звіту генерального прокурора Михайла Потебенька. Очевидно, що вони були зроблені невдовзі по доповіді генпрокурора і його прес-конференції. Зараз у нас є трохи більше часу розібратися у сутності фактів і висновків, поданих паном Потебеньком. Вони викликають більше питань, ніж було надано відповідей.
У середу генеральний прокурор сказав, що тіло, яке знайшли в Таращанському районі, могло належати Георгію Гонгадзе. Імовірність того, згідно з експертизою - 99,6 відсотків. Цій заяві передував довгий документ, де докладно було пояснювано підстави, на яких зроблено заяву. Потім пан Потебенько заявив, ніби у правоохоронців є інформація, що журналіст Гонгадзе живий. З іншого боку, генеральним прокурором було ОДНОЗНАЧНО сказано, що плівки Мельниченка - фальшивка. Заключення щодо обох складових однієї справи формально пояснено у складних експертних висновках – і нібито з дотриманням потрібної процедури. Що це все означає?
Експертиза тіла
Отже, 99,6 відсотків. Чи достатньо цього для ствердної відповіді - кого ж було вбито? Чотири жінки з тисячі теоретично могли би бути його мамами – саме про це свідчить експертиза. Тепер спробуйте уявити собі - якщо це не тіло Георгія, то як і яким реальним способом невідомі зловмисники знайшли того, чиї гени відповідали б генній інформації родини Гонгадзе? Звідки взялися осколки в руці? Звідки взялися прикраси? Якщо це все - фікція, поясніть, як це все збігається? Це що - фантастичний фільм, де можуть вільно міняти гени? Питання без відповіді.
Хоча, давайте станемо на позицію Потебенька - добре, залишимо ці 99,6 відсотків як єдину певну інформацію на тепер. Але це також означає, що ми на 99,6 відсотків переконані, що посадовці, які мали раніше відношення до справи або не відповідають професійним вимогам, або є злочинцями.
Ті, хто заперечували висновки судмедексперта Воротинцева - як мінімум діяли непрофесійно, бо іще до остаточних висновків саме ЗАПЕРЕЧУВАЛИ те, що можна було тільки ПІДДАТИ СУМНІВУ. Як максимум - вони заважали діям слідства щодо установлення слідства, що підпадає під статтю карного кодексу.
Ті, хто протягом тривалого часу не цікавились долею тіла, яке лежало в районному морзі, а потім не могли дійти висновку стосовно необхідності експертизи, діяли знов-таки або непрофесійно, бо не виконували своїх службових обов’язків.
Крім того, якщо правоохоронці не перебувають у постійному контакті з родичами зниклої людини, і якщо вони не роблять своє розслідування заради конкретних родичів конкретного зниклого, то вони роблять це для когось іншого. І коли вони роблять це для когось іншого, вони відходять від їхнього покликання - дотримання справедливості. Бо справедливість у даному випадку - перш за все цікавить рідних. Хоча у справі Гонгадзе заторкнуті інтереси громадян всієї України, і тому результати розслідування мають бути широко оприлюднені, а не повинні триматися у секреті.
Отже, тепер ми знаємо більше і знаємо це з упевненістю на 99,6 відсотків. Тепер на одну хвилинку спробуємо уявити, що 99,6 є всі 100 відсотків. Що це означає? Це означає, що фахівці, які виконували розслідування або не є професіоналами, або є злочинцями.
Експертиза плівок
Водночас пан Потебенько був категоричним у розставлянні крапок над і в справі плівок з голосами схожими на голоси вищих посадовців України. Після надзвичайно обережних заяв - з імовірністю до долей відсотку – щодо експертизи тіла, в питанні плівок висновок один, безапеляційний – "фальшивка".
Обережність із висновками в одному випадку і безапеляційність у іншому просто природньо викликає легку підозру в упередженості. Наведемо, однак, цитату заключення експертів, передане агентством Інтерфакс: "Установить достовірно, оглашались ли определенные фразы по делу Гонгадзе гражданами Кучмой, Кравченко, Литвиным и Деркачом, невозможно, вследствие редактирования, изъятия или вставки отдельных фрагментов, слов, звуков и низкого качества исследованных записей, что не позволяет выделить достаточно доказательств".
Зауважте, експертизе НЕ МОЖЕ встановити, що все сказане вийшло з вуст згаданих діячів. Тримаємо це у пам'яті і рушаймо далі. Добре, нехай, як твердять експерти і передає УНІАН: "Методичні вимоги до фонограм та інше ставить їх у розряд об'єктів, достовірність інформації яких експертними методами встановити неможливо".
Достовірність установити неможливо – сказано тут. Неможливо, але автори висновку не кажуть що записи неправдиві! Генеральний же прокурор звідси робить висновок – що записи фальшиві! Але зачекайте, "встановити неможливо" і "фальшивка" – це дуже різні речі! Різниця набагато більша, ніж 99,6 та 100 відсотків! Чому Потебенько настільки однозначний? Це підозріло. Раз.
Два – згідно з експертами, записи були складені з 14 фрагментів. Тепер скажіть, скільки окремих фрагментів, слів, ЗВУКІВ може скласти 14 фрагментів за умов, що з самого початку оприлюднення записів було відомо, що шматків діалогів загалом 11? Добре, уявімо, що два чи три фрагмента складені з окремих звуків і слів, а решта? Мабуть це означає, що експерти в аудіозапису просто не можуть бути одночасно і експертами з арифметики. Крім того – наскільки складний цей монтаж, а саме це запевняють автори експертизи, якщо з з 14 фрагментів створюється 11 діалогів? Щось тут не так.
Три. Якщо 99,6 відсотків пояснюється гуманним відношенням до родичів, яким лишають 0,4 відсотки шансу, що Георгій живий, чому безапеляційна заява щодо "фальшивок" не лишає тим людям жодного шансу, що можливі винуватці загибелі журналіста будуть коли-небудь викриті і покарані?
Іще одна важлива деталь – це власне довіра до висновків експертів. Хто були ті експерти, кому ми маємо вірити на слово – наскільки вони є професіоналами і чому саме їх обрали? Чому ми маємо вірити цим невідомим людям? Чому пан Потебенько не розказав про них більше? Ми повинні знати про них усе, якщо ми хочемо повірити сказаному!
Окремо слід зауважити - тексти висновків експертиз написано у такому вигляді, що зрозуміти їх на слух, без вчитування, не-фахівцям неможливо. Але ж це тексти суспільно важливі, в яких мають розібратись зацікавлені громадяни. Фахівець у даному випадку - це іще і людина, яка пояснює нормальною мовою, що власне стало відомо експертам. Якщо цього нема - то хтось когось хоче заплутати, або не є фахівцем. До речі, пояснення російських експертів з генетики написаний більш дохідливо, і це викликає до них більшу довіру.
Якщо питання лишаються, то лишається і підозра, що президент і вищі посадовці причетні до зникнення Георгія Гонгадзе. Тут не можна рахувати відсотки імовірності. І чим більше нестиковок, тим менше бажання вірити будь-чому, що кажуть ці люди.
Що з цього виходить?
Висновки прості. Пояснення генерального прокурора плутані і непереконливі. Вони можуть задовольнити вимоги до розслідування тих, хто або безнадійно наївний, або байдужий до всіх цих висновків. Ті ж, хто перш ніж повірити, звикли все піддавати сумнівам, хто живе власним розумом – не можуть повірити пану Потебеньку. Його пояснення уривчасті, і, з огляду на все, упереджені. Вони викликають більше питань, ніж дають відповідей.
Не забувайте, будь-ласка, що причетність Михайла Потебенька до справи Гонгадзе має довшу історію. Приблизно за місяць до зникнення Георгій Гонгадзе написав генпрокуророві листа, де просив його захистити від стеження. Пан Потебенько не відповів. Фактично, це була недбалість, чи бездіяльність. Можливо втручання прокурора могло би все змінити. Але він не втрутився.
Михайло Потебенько не зробив нічого, щоби врятувати журналіста влітку. Восени слідство стосовно тіла розпочалось тільки під тиском громадськості. Цього тижня він не виконав свою роботу знов, бо не зміг прояснити питання, яке становить громадський інтерес. Він, як і його підлеглі, є або слабким професіоналом, або плутає людей навмисно, а значить є злочинцем. Він має піти зі своєї посади, як і інші високі посадовці причетні до цієї кривавої і бридкої історії.
Звичайно, ніхто так просто не піде. Але відмова піти зі своїх посад під тиском громадськості - це в перекладі називається узурпацією влади. І ті, хто чіпляється за владу, незважаючи на резонні звинувачення у некомпетентності, вибіркових симпатіях певним політичним силам і зневазі громадською думкою - зловживають своїм службовим становищем.
В разі коли вони не підуть тепер - до кінця своїх термінів при владі, як би довго вони не тривали, вони завжди мають бути готовими відповісти на одне неприємне питання. Це питання будуть задаватися їм повсюдно і повсякчасно - не завжди в очі, а часто за спиною; але коли задане в лоб, воно буде серйозним аргументом. Коли це питання задаватимуть іноземці – то буде скидатися на національне приниження. Коли свої співвітчизники - у цих людей підвищуватися тиск. Коли запитувати будуть їхні власні діти і онуки - що ТОДІ вони будуть робити? Отже, фактично, внятно довести, що руки перших осіб цієї країни не заплямовані кров'ю, генпрокурор Потебенько не зміг. Питання лишається. Я на стільки-то відсотків не винний – це ж не відповідь, правда?
У середу генеральний прокурор сказав, що тіло, яке знайшли в Таращанському районі, могло належати Георгію Гонгадзе. Імовірність того, згідно з експертизою - 99,6 відсотків. Цій заяві передував довгий документ, де докладно було пояснювано підстави, на яких зроблено заяву. Потім пан Потебенько заявив, ніби у правоохоронців є інформація, що журналіст Гонгадзе живий. З іншого боку, генеральним прокурором було ОДНОЗНАЧНО сказано, що плівки Мельниченка - фальшивка. Заключення щодо обох складових однієї справи формально пояснено у складних експертних висновках – і нібито з дотриманням потрібної процедури. Що це все означає?
Експертиза тіла
Отже, 99,6 відсотків. Чи достатньо цього для ствердної відповіді - кого ж було вбито? Чотири жінки з тисячі теоретично могли би бути його мамами – саме про це свідчить експертиза. Тепер спробуйте уявити собі - якщо це не тіло Георгія, то як і яким реальним способом невідомі зловмисники знайшли того, чиї гени відповідали б генній інформації родини Гонгадзе? Звідки взялися осколки в руці? Звідки взялися прикраси? Якщо це все - фікція, поясніть, як це все збігається? Це що - фантастичний фільм, де можуть вільно міняти гени? Питання без відповіді.
Хоча, давайте станемо на позицію Потебенька - добре, залишимо ці 99,6 відсотків як єдину певну інформацію на тепер. Але це також означає, що ми на 99,6 відсотків переконані, що посадовці, які мали раніше відношення до справи або не відповідають професійним вимогам, або є злочинцями.
Ті, хто заперечували висновки судмедексперта Воротинцева - як мінімум діяли непрофесійно, бо іще до остаточних висновків саме ЗАПЕРЕЧУВАЛИ те, що можна було тільки ПІДДАТИ СУМНІВУ. Як максимум - вони заважали діям слідства щодо установлення слідства, що підпадає під статтю карного кодексу.
Ті, хто протягом тривалого часу не цікавились долею тіла, яке лежало в районному морзі, а потім не могли дійти висновку стосовно необхідності експертизи, діяли знов-таки або непрофесійно, бо не виконували своїх службових обов’язків.
Крім того, якщо правоохоронці не перебувають у постійному контакті з родичами зниклої людини, і якщо вони не роблять своє розслідування заради конкретних родичів конкретного зниклого, то вони роблять це для когось іншого. І коли вони роблять це для когось іншого, вони відходять від їхнього покликання - дотримання справедливості. Бо справедливість у даному випадку - перш за все цікавить рідних. Хоча у справі Гонгадзе заторкнуті інтереси громадян всієї України, і тому результати розслідування мають бути широко оприлюднені, а не повинні триматися у секреті.
Отже, тепер ми знаємо більше і знаємо це з упевненістю на 99,6 відсотків. Тепер на одну хвилинку спробуємо уявити, що 99,6 є всі 100 відсотків. Що це означає? Це означає, що фахівці, які виконували розслідування або не є професіоналами, або є злочинцями.
Експертиза плівок
Водночас пан Потебенько був категоричним у розставлянні крапок над і в справі плівок з голосами схожими на голоси вищих посадовців України. Після надзвичайно обережних заяв - з імовірністю до долей відсотку – щодо експертизи тіла, в питанні плівок висновок один, безапеляційний – "фальшивка".
Обережність із висновками в одному випадку і безапеляційність у іншому просто природньо викликає легку підозру в упередженості. Наведемо, однак, цитату заключення експертів, передане агентством Інтерфакс: "Установить достовірно, оглашались ли определенные фразы по делу Гонгадзе гражданами Кучмой, Кравченко, Литвиным и Деркачом, невозможно, вследствие редактирования, изъятия или вставки отдельных фрагментов, слов, звуков и низкого качества исследованных записей, что не позволяет выделить достаточно доказательств".
Зауважте, експертизе НЕ МОЖЕ встановити, що все сказане вийшло з вуст згаданих діячів. Тримаємо це у пам'яті і рушаймо далі. Добре, нехай, як твердять експерти і передає УНІАН: "Методичні вимоги до фонограм та інше ставить їх у розряд об'єктів, достовірність інформації яких експертними методами встановити неможливо".
Достовірність установити неможливо – сказано тут. Неможливо, але автори висновку не кажуть що записи неправдиві! Генеральний же прокурор звідси робить висновок – що записи фальшиві! Але зачекайте, "встановити неможливо" і "фальшивка" – це дуже різні речі! Різниця набагато більша, ніж 99,6 та 100 відсотків! Чому Потебенько настільки однозначний? Це підозріло. Раз.
Два – згідно з експертами, записи були складені з 14 фрагментів. Тепер скажіть, скільки окремих фрагментів, слів, ЗВУКІВ може скласти 14 фрагментів за умов, що з самого початку оприлюднення записів було відомо, що шматків діалогів загалом 11? Добре, уявімо, що два чи три фрагмента складені з окремих звуків і слів, а решта? Мабуть це означає, що експерти в аудіозапису просто не можуть бути одночасно і експертами з арифметики. Крім того – наскільки складний цей монтаж, а саме це запевняють автори експертизи, якщо з з 14 фрагментів створюється 11 діалогів? Щось тут не так.
Три. Якщо 99,6 відсотків пояснюється гуманним відношенням до родичів, яким лишають 0,4 відсотки шансу, що Георгій живий, чому безапеляційна заява щодо "фальшивок" не лишає тим людям жодного шансу, що можливі винуватці загибелі журналіста будуть коли-небудь викриті і покарані?
Іще одна важлива деталь – це власне довіра до висновків експертів. Хто були ті експерти, кому ми маємо вірити на слово – наскільки вони є професіоналами і чому саме їх обрали? Чому ми маємо вірити цим невідомим людям? Чому пан Потебенько не розказав про них більше? Ми повинні знати про них усе, якщо ми хочемо повірити сказаному!
Окремо слід зауважити - тексти висновків експертиз написано у такому вигляді, що зрозуміти їх на слух, без вчитування, не-фахівцям неможливо. Але ж це тексти суспільно важливі, в яких мають розібратись зацікавлені громадяни. Фахівець у даному випадку - це іще і людина, яка пояснює нормальною мовою, що власне стало відомо експертам. Якщо цього нема - то хтось когось хоче заплутати, або не є фахівцем. До речі, пояснення російських експертів з генетики написаний більш дохідливо, і це викликає до них більшу довіру.
Якщо питання лишаються, то лишається і підозра, що президент і вищі посадовці причетні до зникнення Георгія Гонгадзе. Тут не можна рахувати відсотки імовірності. І чим більше нестиковок, тим менше бажання вірити будь-чому, що кажуть ці люди.
Що з цього виходить?
Висновки прості. Пояснення генерального прокурора плутані і непереконливі. Вони можуть задовольнити вимоги до розслідування тих, хто або безнадійно наївний, або байдужий до всіх цих висновків. Ті ж, хто перш ніж повірити, звикли все піддавати сумнівам, хто живе власним розумом – не можуть повірити пану Потебеньку. Його пояснення уривчасті, і, з огляду на все, упереджені. Вони викликають більше питань, ніж дають відповідей.
Не забувайте, будь-ласка, що причетність Михайла Потебенька до справи Гонгадзе має довшу історію. Приблизно за місяць до зникнення Георгій Гонгадзе написав генпрокуророві листа, де просив його захистити від стеження. Пан Потебенько не відповів. Фактично, це була недбалість, чи бездіяльність. Можливо втручання прокурора могло би все змінити. Але він не втрутився.
Михайло Потебенько не зробив нічого, щоби врятувати журналіста влітку. Восени слідство стосовно тіла розпочалось тільки під тиском громадськості. Цього тижня він не виконав свою роботу знов, бо не зміг прояснити питання, яке становить громадський інтерес. Він, як і його підлеглі, є або слабким професіоналом, або плутає людей навмисно, а значить є злочинцем. Він має піти зі своєї посади, як і інші високі посадовці причетні до цієї кривавої і бридкої історії.
Звичайно, ніхто так просто не піде. Але відмова піти зі своїх посад під тиском громадськості - це в перекладі називається узурпацією влади. І ті, хто чіпляється за владу, незважаючи на резонні звинувачення у некомпетентності, вибіркових симпатіях певним політичним силам і зневазі громадською думкою - зловживають своїм службовим становищем.
В разі коли вони не підуть тепер - до кінця своїх термінів при владі, як би довго вони не тривали, вони завжди мають бути готовими відповісти на одне неприємне питання. Це питання будуть задаватися їм повсюдно і повсякчасно - не завжди в очі, а часто за спиною; але коли задане в лоб, воно буде серйозним аргументом. Коли це питання задаватимуть іноземці – то буде скидатися на національне приниження. Коли свої співвітчизники - у цих людей підвищуватися тиск. Коли запитувати будуть їхні власні діти і онуки - що ТОДІ вони будуть робити? Отже, фактично, внятно довести, що руки перших осіб цієї країни не заплямовані кров'ю, генпрокурор Потебенько не зміг. Питання лишається. Я на стільки-то відсотків не винний – це ж не відповідь, правда?