Людей підштовхують до громадянської війни
Середа, 20 грудня 2000, 12:07
Два альтернативні мітинги і походи до парламенту противників і прихильників нинішньої влади наштовхують на три головні невтішні висновки.
По-перше, очевидно, що президенту та його найближчому оточенню в державі і суспільстві ні на кого спертися, окрім адміністративного ресурсу – силовиків, підлабузницького чиновничого апарату всіх рівнів, засобів масової інформації та партійно- політичних утворень, що утримуються на олігархічні гроші.
По-друге, від безсилля та відсутності конструктивної програми, здатної згуртувати суспільство влада, на словах закликаючи до єдності, насправді знову вдається до згубної тактики роз‘єднання та розшарування людей, фактичного нацьковування одних на інших і підштовхування до громадянського протистояння за політичними міркуваннями, що може в кінцевому підсумку призвести до громадянської війни.
По-третє, розгорнути бойові "когорти" для завершальної сутички і владі, й опозиції заважає сьогодні тільки надзвичайна політична пасивність населення, зайнятого проблемами власного виживання, а не політичними проблемами. Українське суспільство, мовою політпсихологів, перебуває на нижній точці синусоїди політичної активності та байдужості, що заважає протилежним таборам вербувати прихильників серед народу.
Про перше говорить той факт, що звинувачення на адресу вищих посадовців викликали загальний шок на владному олімпі. На захист президента та силовиків у перші дні після оприлюднення магнітофонної касети, а потім відеокасети зі свідченнями майора Мельниченка не став ніхто. Ні штатні так звані іміджмейкери, ні проплачені лапікуро-сторожуковські чи роднянсько-зінченковські волковсько-суркісівські ЗМІ чи навіть інші високі державні мужі, яким за посадою треба захищати спільну честь мундира. Мовчали спікер, прем‘єр, придворні олігархи та парламентські підспівувачі з пропрезидентської більшості, а першими повний текст відеосвідчень Мельниченка оприлюднила навіть не "Українська правда" – дітище зниклого журналіста Гонгадзе, а канал ICTV, який належить зятеві президента Віктору Пінчуку.
А якою показовою була перша реакція влади на оприлюднення 28 листопада Олександром Морозом запису касети! Відразу в ЗМІ пішла команда – в жодному разі не давати будь-яку інформацію людям про скандал. І тільки за кілька годин знайшовся якийсь розумник, який навіть самому гаранту-ігноранту Конституції пояснив, що приховування цієї інформації можна тлумачити, як підтвердження провини і правдивості оприлюдненого. І більш-менш повна інформація пішла в маси десь опівночі, а до цього розгублені ведучі головних інформпрограм мали вигляд ображених дорослих дітей, у яких забрали цукерку, яку їм обіцяв сам добрий дядечко у президентському кріслі. Ну а хвалена парламентська пропрезидентська більшість затріщала по швах так гучно, що чутно стало навіть найвіддаленішому кутку, де ще працюють телевізори чи радіо.
Сьогодні державні пацани і навколовладні підпацанчики оговталися, отримали, певно, чергову дозу "допінгу" в "зелених" і кинулися в контратаку. Довірені особи Кучми на президентських виборах із трьох областей зібралися в приміщенні Донецької облдержадміністрації і "від імені народу" попросили запровадити пряме президентське правління, щоб "не допустити дестабілізації". І, як і годиться, зроблено це було в присутності любимчика президентського оточення – місцевого губернатора Віктора Януковича. Треба ж йому на всяк випадок засвітитися і, можливо, застовбити на майбутнє крісло міністра. Піховшицько-княжицькі розумники почали просторікувати про неможливість записувати президента на диктофон, бо на сторожі таємниць глави держави стоїть пильна прибиральниця тітка Віра. А олігархи прикупили за червінець гривень кілька десятків регіональних петеушників, які перейнялися за склянку кави та пиріжок ідеями об‘єднаних соціал-демократів та "Демсоюзу", привезли до Києва "на шару" і змусили маніфестувати відданість гаранту та самій Конституції.
І їх зрозуміти не важко. Гарант у звичному кріслі – це запорука добробуту чиновників, які залежать від президентських кадрових рішень. А тому участь в акціях на захист президента – це певною мірою надія на світле майбутнє власного гаманця та сідниці. А не вдасться, то завжди можна розвести руками і, позичивши очі у Сірка, сказати: "А що я міг у цій ситуації?.." І безпритульних цуциків-сірків в Україні вистачає.
А олігархи, "прикинувши", мабуть, дещо до носа, з'ясували, що Кучма їм сьогодні ще вигідний на своїй посаді, бо його відставка означає тимчасовий прихід до влади прем'єра Віктора Ющенка. А той ще не до кінця дискредитований, про олігархів, звичайно, знає, але любить їх дивною любов'ю "імені Юлії Тимошенко". Такий прем'єр – це майже стовідсотковий президент на дострокових виборах, а це вже зовсім гаплик, бо за ним ще бовваніє Олександр Мороз, та обережний Медведчук ще недорозкручений до образу нового гаранта. Справедливості заради слід, певно, зазначити, що до нової ролі борця за щасливий день пересічного панукраїнця не готовий і сам лякливо-обережний Ющенко. Одна справа – просторікувати про макроекономічні показники і зростання ВВП, друга – хоч на хвильку забути тінь Гамле.., вибачте, Гетьмана, застреленого в під'їзді власного будинку. А що можуть олігархи та наші правоохоронці з їхніми "підрозділами без честі і совісті", Віктор Андрійович знає чудово – не хлопчик у повзунках…
Зрозуміла й тактика президентських сил – знову осідлати "коника" загрози державності з боку реваншистських, ясноє дєло, консервативних лівих – комуністів та соціалістів, за спинами яких стоїть імперський монстр путінської Росії. Такий підхід – або реформатор Кучма, або реваншист Симоненко – зпрацював на виборах минулого року, то чому б ним не скористатися й цього разу. Недаремно ж петеушники на Баноковій тримали плакати з промовистими надписами "Заколот має крильця Путіна, ніжки Буша, сідницю Головатого". Тут є усе: і великодержавний шовінізм, і американський імперіалізм, і звернення до традиційної сексуальної орієнтації консервативного селюка. Останнє – це вже зовсім бридко й огидно, та, певно, чого не зробиш, коли власна сідниця під загрозою. А те, що така тактика розколює суспільство на непримиренні табори, нікого на владній верхівці не турбує. Адже до крісел вони звикли, а тут хтось "нахабний" хоче відібрати такий комфортний затишок.
Однак, як на мене, можновладці забули, що в такій ситуації каталізатором-збудником масової активної непокори, яка охопить всю країну, може бути будь-яка подія негативного характеру, що зачепить широкі верстви населення. Наприклад, у 1990-1991 роках таким каталізатором стало загальне погіршення матеріального становища людей, викликане так званими павловськими грошовими реформами, та відверто безглузді дії недолугих путчистів. Сьогодні це може бути різке зниження температури в тих регіонах, які постраждали від природної стихії і на посчтку зими залишилися без світла і тепла. Знижують активність людей і звичні приготування до новорічних свят. Але, наприклад, студенти на майдані Незалежності вже заявили, що готові продовжити свою акцію протесту і зустріти Новий рік у наметах…
Цікавий і такий момент. Подейкують, що коли журналіти захотіли дізнатися, чи є хтось у наметах альтернативної акції протесту "не "проти", а "за", то звідти за звичкою відповіли "так точно". Тож і хочеться дізнатися, чи вистачить проплаченого протесту для того, щоб разом зі студентами зустріти Діда Мороза не вдома, а наметах? Якщо таке трапиться, то уявляєте, скільки підвищених у званнях та посадах з‘явиться серед наших доблесних правоохоронців, скільки медальок роздадуть під новим прапором МВС, перед яким на коліна став сам Юрій Кравченко! Хоча, в принципі, таке "служебноє рвєніє" цілком може бути виправдане. Поморозив трохи боки – і в'їжджай до раю. Це – майже "шара", не якогось там Гонгадзе шукати…
По-перше, очевидно, що президенту та його найближчому оточенню в державі і суспільстві ні на кого спертися, окрім адміністративного ресурсу – силовиків, підлабузницького чиновничого апарату всіх рівнів, засобів масової інформації та партійно- політичних утворень, що утримуються на олігархічні гроші.
По-друге, від безсилля та відсутності конструктивної програми, здатної згуртувати суспільство влада, на словах закликаючи до єдності, насправді знову вдається до згубної тактики роз‘єднання та розшарування людей, фактичного нацьковування одних на інших і підштовхування до громадянського протистояння за політичними міркуваннями, що може в кінцевому підсумку призвести до громадянської війни.
По-третє, розгорнути бойові "когорти" для завершальної сутички і владі, й опозиції заважає сьогодні тільки надзвичайна політична пасивність населення, зайнятого проблемами власного виживання, а не політичними проблемами. Українське суспільство, мовою політпсихологів, перебуває на нижній точці синусоїди політичної активності та байдужості, що заважає протилежним таборам вербувати прихильників серед народу.
Про перше говорить той факт, що звинувачення на адресу вищих посадовців викликали загальний шок на владному олімпі. На захист президента та силовиків у перші дні після оприлюднення магнітофонної касети, а потім відеокасети зі свідченнями майора Мельниченка не став ніхто. Ні штатні так звані іміджмейкери, ні проплачені лапікуро-сторожуковські чи роднянсько-зінченковські волковсько-суркісівські ЗМІ чи навіть інші високі державні мужі, яким за посадою треба захищати спільну честь мундира. Мовчали спікер, прем‘єр, придворні олігархи та парламентські підспівувачі з пропрезидентської більшості, а першими повний текст відеосвідчень Мельниченка оприлюднила навіть не "Українська правда" – дітище зниклого журналіста Гонгадзе, а канал ICTV, який належить зятеві президента Віктору Пінчуку.
А якою показовою була перша реакція влади на оприлюднення 28 листопада Олександром Морозом запису касети! Відразу в ЗМІ пішла команда – в жодному разі не давати будь-яку інформацію людям про скандал. І тільки за кілька годин знайшовся якийсь розумник, який навіть самому гаранту-ігноранту Конституції пояснив, що приховування цієї інформації можна тлумачити, як підтвердження провини і правдивості оприлюдненого. І більш-менш повна інформація пішла в маси десь опівночі, а до цього розгублені ведучі головних інформпрограм мали вигляд ображених дорослих дітей, у яких забрали цукерку, яку їм обіцяв сам добрий дядечко у президентському кріслі. Ну а хвалена парламентська пропрезидентська більшість затріщала по швах так гучно, що чутно стало навіть найвіддаленішому кутку, де ще працюють телевізори чи радіо.
Сьогодні державні пацани і навколовладні підпацанчики оговталися, отримали, певно, чергову дозу "допінгу" в "зелених" і кинулися в контратаку. Довірені особи Кучми на президентських виборах із трьох областей зібралися в приміщенні Донецької облдержадміністрації і "від імені народу" попросили запровадити пряме президентське правління, щоб "не допустити дестабілізації". І, як і годиться, зроблено це було в присутності любимчика президентського оточення – місцевого губернатора Віктора Януковича. Треба ж йому на всяк випадок засвітитися і, можливо, застовбити на майбутнє крісло міністра. Піховшицько-княжицькі розумники почали просторікувати про неможливість записувати президента на диктофон, бо на сторожі таємниць глави держави стоїть пильна прибиральниця тітка Віра. А олігархи прикупили за червінець гривень кілька десятків регіональних петеушників, які перейнялися за склянку кави та пиріжок ідеями об‘єднаних соціал-демократів та "Демсоюзу", привезли до Києва "на шару" і змусили маніфестувати відданість гаранту та самій Конституції.
І їх зрозуміти не важко. Гарант у звичному кріслі – це запорука добробуту чиновників, які залежать від президентських кадрових рішень. А тому участь в акціях на захист президента – це певною мірою надія на світле майбутнє власного гаманця та сідниці. А не вдасться, то завжди можна розвести руками і, позичивши очі у Сірка, сказати: "А що я міг у цій ситуації?.." І безпритульних цуциків-сірків в Україні вистачає.
А олігархи, "прикинувши", мабуть, дещо до носа, з'ясували, що Кучма їм сьогодні ще вигідний на своїй посаді, бо його відставка означає тимчасовий прихід до влади прем'єра Віктора Ющенка. А той ще не до кінця дискредитований, про олігархів, звичайно, знає, але любить їх дивною любов'ю "імені Юлії Тимошенко". Такий прем'єр – це майже стовідсотковий президент на дострокових виборах, а це вже зовсім гаплик, бо за ним ще бовваніє Олександр Мороз, та обережний Медведчук ще недорозкручений до образу нового гаранта. Справедливості заради слід, певно, зазначити, що до нової ролі борця за щасливий день пересічного панукраїнця не готовий і сам лякливо-обережний Ющенко. Одна справа – просторікувати про макроекономічні показники і зростання ВВП, друга – хоч на хвильку забути тінь Гамле.., вибачте, Гетьмана, застреленого в під'їзді власного будинку. А що можуть олігархи та наші правоохоронці з їхніми "підрозділами без честі і совісті", Віктор Андрійович знає чудово – не хлопчик у повзунках…
Зрозуміла й тактика президентських сил – знову осідлати "коника" загрози державності з боку реваншистських, ясноє дєло, консервативних лівих – комуністів та соціалістів, за спинами яких стоїть імперський монстр путінської Росії. Такий підхід – або реформатор Кучма, або реваншист Симоненко – зпрацював на виборах минулого року, то чому б ним не скористатися й цього разу. Недаремно ж петеушники на Баноковій тримали плакати з промовистими надписами "Заколот має крильця Путіна, ніжки Буша, сідницю Головатого". Тут є усе: і великодержавний шовінізм, і американський імперіалізм, і звернення до традиційної сексуальної орієнтації консервативного селюка. Останнє – це вже зовсім бридко й огидно, та, певно, чого не зробиш, коли власна сідниця під загрозою. А те, що така тактика розколює суспільство на непримиренні табори, нікого на владній верхівці не турбує. Адже до крісел вони звикли, а тут хтось "нахабний" хоче відібрати такий комфортний затишок.
Однак, як на мене, можновладці забули, що в такій ситуації каталізатором-збудником масової активної непокори, яка охопить всю країну, може бути будь-яка подія негативного характеру, що зачепить широкі верстви населення. Наприклад, у 1990-1991 роках таким каталізатором стало загальне погіршення матеріального становища людей, викликане так званими павловськими грошовими реформами, та відверто безглузді дії недолугих путчистів. Сьогодні це може бути різке зниження температури в тих регіонах, які постраждали від природної стихії і на посчтку зими залишилися без світла і тепла. Знижують активність людей і звичні приготування до новорічних свят. Але, наприклад, студенти на майдані Незалежності вже заявили, що готові продовжити свою акцію протесту і зустріти Новий рік у наметах…
Цікавий і такий момент. Подейкують, що коли журналіти захотіли дізнатися, чи є хтось у наметах альтернативної акції протесту "не "проти", а "за", то звідти за звичкою відповіли "так точно". Тож і хочеться дізнатися, чи вистачить проплаченого протесту для того, щоб разом зі студентами зустріти Діда Мороза не вдома, а наметах? Якщо таке трапиться, то уявляєте, скільки підвищених у званнях та посадах з‘явиться серед наших доблесних правоохоронців, скільки медальок роздадуть під новим прапором МВС, перед яким на коліна став сам Юрій Кравченко! Хоча, в принципі, таке "служебноє рвєніє" цілком може бути виправдане. Поморозив трохи боки – і в'їжджай до раю. Це – майже "шара", не якогось там Гонгадзе шукати…
