Багато заколотів, мало реформ
Понеділок, 30 жовтня 2000, 17:29
Нещодавні події в Україні змальовують ще сумнішу ситуацію в країні
Невдала спроба перевороту, обурення з приводу зникнення журналіста, зростаюча стурбованість Заходу, звільнення міністра закордонних справ і поспішна енергетична угода з Росією: безумовно, українська політика пускає бульбашки. Те, що затівається щось сумнівне, зрозуміло не менше.
Перша дивина полягає в тому, що Служба безпеки України минулого місяця заявила про попередження спроби перевороту. Який нібито полягав у запланованому нападі на Чорнобильську АЕС та інші ключові об’єкти, після чого мало статися захоплення влади і відновлення комуністичного правління. Проте, заговорники виявилися невеликою жменькою відставних офіцерів без належного плану. Не має свідчень, що вони мали зброю. Їхня організація є добре відомою, не таємною. І виявлені карти, які нібито вказували на об’єкти нападу, були скоріше путівниками для збирання грибів. Все це виглядало надто аматорським.
СБУ грає впливову роль в українській політиці: її бос, Леонід Деркач очолює один із великих кланів у дворі президента країни Леоніда Кучми. Син Деркача, Андрій є провідним урядовцем, що перетворився у бізнесмена, широким інтересам якого, звісно, не шкодять чудові зв’язки (президент є його хрещеним батьком). Він кинув оком на президентство і порівнуює себе із російським президентом Володимиром Путіним. Але якщо заговор було влаштовано СБУ, щоб поліпшити імідж своїх лідерів, як дехто у Києві підозрює, то це обернулося зворотною монетою: більшість українців вважає всю цю історію смішною.
Інша загадка - зникнення 16 вересня полемічного журналіста Георгія Гонгадзе також мало несподівані політичні наслідки. Гонгадзе працював на інтернет сайті, який спеціалізувався на різкій критиці українських впливових магнатів. За декілька днів до його зникнення сайт опублікував досьє на одного із найбільших олігархів -Олександра Волкова, стверджуючи, нібито той був пов’язаний із організованною злочинністю. Волков рішуче заперечує всі звинувачення.
Показні зусилля властей розслідувати цю справу здаються некомпетентними, позбавленими уяви, надумані – постійні розпитування колег Гонгадзе і, приміром, припущення, досить неправдоподібне, що той, можливо, просто втік, аби уникнути боргів. Українські журналісти показали неабияку рішучість акціями протестів, тим часом, як побоюються західні правозахисні групи, зникнення збігається із загалом не співчутливим відношенням українських властей до мас-медіа.
Більшість циніків пояснюють зникнення Гонгадзе тим, що він нерозумно і дуже сильно наступив на чиїсь впливові мозолі. Інші вважають це надто простим поясненням. Нині багато хто підозрює, що винуватцем може бути той, хто хоче поставити у скрутне становище міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка через повільне розслідування міліцією цієї справи. Кравченко зв’язаний із найвпливовішим українським політичним кланом, очолюваним Володимиром Литвином, який керує адміністрацією президента.
Третім пікантним інгрідієнтом, нещодавно добавленим до українського політичного супу, є зміст листа, підписаного американським і канадським послами, а також представниками світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку, у якому висловлювалася стурбованість про уповільнення реформ бюджетних витрат регіонів України. Очолюваний Ющенком уряд хоче замінити попередню систему блочних грантів на формулу, за якою видатки для кожного регіону визначатимуться за чіткими критеріями – демографією, рівнями прибутків, тощо. Позичальники, як наприклад, Світовий банк, який пропонує до $200 млн. додаткових позик, якщо реформа пройде, підтримують такий план. Але такому плану дуже протистоять впливові місцеві інтереси, які процвітають на поганому адмініструванні та корупції.
Дивно те, що приватний лист просочився з президентської адміністрації із несподіваним вивертом: як сміюіть іноземці втручатися у внутрішні справи України?
За всим цим, здається, лежать прохолодні відносини між президентом і прем’єр-міністром. Ющенко, популярний серед західних політиків і банкірів, які проявляють інтерес до країни, досяг деяких успіхів у економічних реформах, зокрема, провівши новий податковий кодекс через парламент. І розпочав розбирати безладдя у субсидіях і боргах енергетичного сектору.
За теорією, Кучма мав би радіти цьому: новий уряд робить речі, які він вимагав роками. Однак, здається, він не очікував, що його приятелі також будуть уражені будь-якою серйозною спробою очиститися. За весь час, що Ющенко перебуває при владі , майже жодного слова похвали не лунало на його адресу із президентського офісу, лише осуд.
Хоча уряд працює добре, цього не досить, щоб вибратися Україні із скрутного становища, в якому вона опинилася під час змарнованих 90-х років. Державні фінанси хитає: гривня поволі падає, захист її центральним банком спричинився до падіння резервів до психологічно важливого порога у $1 млрд. Цього тижня Кучма уклав угоду із російським президентом, яка забеспечить Україну єнергією на цю зиму. В обмін російським компаніям буде дозволено викупати акції українських газопроводів.
Із усіх чотирьох проблем, загадка звільнення прозахідного міністра закордонних справ Бориса Тарасюка є особливо тривожною. Хоча Тарасюку вдалося завоювати чимало друзів на Заході за допомогою особистого стилю, Кучма відверто сказав, що новий міністр має задовольнити Росію. Також було усунено і декілька прозахідних фігур на інших важливих постах, включаючи керівника військової розвідки.
Українська заплямована демократія і напівсира незалежність можуть опинитися у небезпеці.
Невдала спроба перевороту, обурення з приводу зникнення журналіста, зростаюча стурбованість Заходу, звільнення міністра закордонних справ і поспішна енергетична угода з Росією: безумовно, українська політика пускає бульбашки. Те, що затівається щось сумнівне, зрозуміло не менше.
Перша дивина полягає в тому, що Служба безпеки України минулого місяця заявила про попередження спроби перевороту. Який нібито полягав у запланованому нападі на Чорнобильську АЕС та інші ключові об’єкти, після чого мало статися захоплення влади і відновлення комуністичного правління. Проте, заговорники виявилися невеликою жменькою відставних офіцерів без належного плану. Не має свідчень, що вони мали зброю. Їхня організація є добре відомою, не таємною. І виявлені карти, які нібито вказували на об’єкти нападу, були скоріше путівниками для збирання грибів. Все це виглядало надто аматорським.
СБУ грає впливову роль в українській політиці: її бос, Леонід Деркач очолює один із великих кланів у дворі президента країни Леоніда Кучми. Син Деркача, Андрій є провідним урядовцем, що перетворився у бізнесмена, широким інтересам якого, звісно, не шкодять чудові зв’язки (президент є його хрещеним батьком). Він кинув оком на президентство і порівнуює себе із російським президентом Володимиром Путіним. Але якщо заговор було влаштовано СБУ, щоб поліпшити імідж своїх лідерів, як дехто у Києві підозрює, то це обернулося зворотною монетою: більшість українців вважає всю цю історію смішною.
Інша загадка - зникнення 16 вересня полемічного журналіста Георгія Гонгадзе також мало несподівані політичні наслідки. Гонгадзе працював на інтернет сайті, який спеціалізувався на різкій критиці українських впливових магнатів. За декілька днів до його зникнення сайт опублікував досьє на одного із найбільших олігархів -Олександра Волкова, стверджуючи, нібито той був пов’язаний із організованною злочинністю. Волков рішуче заперечує всі звинувачення.
Показні зусилля властей розслідувати цю справу здаються некомпетентними, позбавленими уяви, надумані – постійні розпитування колег Гонгадзе і, приміром, припущення, досить неправдоподібне, що той, можливо, просто втік, аби уникнути боргів. Українські журналісти показали неабияку рішучість акціями протестів, тим часом, як побоюються західні правозахисні групи, зникнення збігається із загалом не співчутливим відношенням українських властей до мас-медіа.
Більшість циніків пояснюють зникнення Гонгадзе тим, що він нерозумно і дуже сильно наступив на чиїсь впливові мозолі. Інші вважають це надто простим поясненням. Нині багато хто підозрює, що винуватцем може бути той, хто хоче поставити у скрутне становище міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка через повільне розслідування міліцією цієї справи. Кравченко зв’язаний із найвпливовішим українським політичним кланом, очолюваним Володимиром Литвином, який керує адміністрацією президента.
Третім пікантним інгрідієнтом, нещодавно добавленим до українського політичного супу, є зміст листа, підписаного американським і канадським послами, а також представниками світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку, у якому висловлювалася стурбованість про уповільнення реформ бюджетних витрат регіонів України. Очолюваний Ющенком уряд хоче замінити попередню систему блочних грантів на формулу, за якою видатки для кожного регіону визначатимуться за чіткими критеріями – демографією, рівнями прибутків, тощо. Позичальники, як наприклад, Світовий банк, який пропонує до $200 млн. додаткових позик, якщо реформа пройде, підтримують такий план. Але такому плану дуже протистоять впливові місцеві інтереси, які процвітають на поганому адмініструванні та корупції.
Дивно те, що приватний лист просочився з президентської адміністрації із несподіваним вивертом: як сміюіть іноземці втручатися у внутрішні справи України?
За всим цим, здається, лежать прохолодні відносини між президентом і прем’єр-міністром. Ющенко, популярний серед західних політиків і банкірів, які проявляють інтерес до країни, досяг деяких успіхів у економічних реформах, зокрема, провівши новий податковий кодекс через парламент. І розпочав розбирати безладдя у субсидіях і боргах енергетичного сектору.
За теорією, Кучма мав би радіти цьому: новий уряд робить речі, які він вимагав роками. Однак, здається, він не очікував, що його приятелі також будуть уражені будь-якою серйозною спробою очиститися. За весь час, що Ющенко перебуває при владі , майже жодного слова похвали не лунало на його адресу із президентського офісу, лише осуд.
Хоча уряд працює добре, цього не досить, щоб вибратися Україні із скрутного становища, в якому вона опинилася під час змарнованих 90-х років. Державні фінанси хитає: гривня поволі падає, захист її центральним банком спричинився до падіння резервів до психологічно важливого порога у $1 млрд. Цього тижня Кучма уклав угоду із російським президентом, яка забеспечить Україну єнергією на цю зиму. В обмін російським компаніям буде дозволено викупати акції українських газопроводів.
Із усіх чотирьох проблем, загадка звільнення прозахідного міністра закордонних справ Бориса Тарасюка є особливо тривожною. Хоча Тарасюку вдалося завоювати чимало друзів на Заході за допомогою особистого стилю, Кучма відверто сказав, що новий міністр має задовольнити Росію. Також було усунено і декілька прозахідних фігур на інших важливих постах, включаючи керівника військової розвідки.
Українська заплямована демократія і напівсира незалежність можуть опинитися у небезпеці.
