Журналісти "Інформбюлетеня" будуть голодувати на Майдані Незалежності на захист свободи слова
Середа, 25 жовтня 2000, 18:36
Хроніка знищення газети
Заява редакції кременчуцького громадсько-політичного тижневика "Інформбюлетень"
Цього року наше видання святкувало своє 10-річчя. Засноване в Кременчуці, як одне з перших громадсько-політичних державницьких видань початку 90-х, воно не зрадило собі й до цього часу, висвітлюючи думку громадськості, події політичного та економічного життя, як регіону, так і держави. Почавши свій шлях в інформаційному просторі Кременчука з невеличкого аркушу накладом у 1 тис.примірників, сьогодні "Інформбюлетень" перетворився на повноцінну міську громадсько-політичну газету. Опозиційність газети викликана виключно вивченням громадської думки та висвітленням її на сторінках видання.
Протягом останніх шести років газета активно виступає на захист законності в державі, широко висвітлює факти корупції у вищих колах влади на основі матеріалів депутатських запитів парламентських груп "Антимафія", "Соборність" та ін., а також публікації за матеріалами, розміщеними в мережі Інтернет. Під час президентських виборів газета активно займала антикучмівську позицію, якої дотримується послідовно з 1996 року, вважаючи, що обрання Л.Кучми на другий термін велика й трагічна помилка України. Переконані, що свавілля, яке чинять проти нашого видання пропрезидентські кола руками СБУ та різного напрямку контролюючих інстанцій (пожежники, архітектурний відділ, служба охорони праці, податківці) викликане одним - критикою Президента Л.Кучми та його корумпованого оточення. Розправляючись з нашою газетою, політичний режим в черговий раз демонструє відсутність свободи слова в Україні. Наведені нижче факти - свого роду хроніка знищення газети:
1996 рік - розгром та викрадення комп’ютерної бази газети. Звернення до правоохоронних органів результатів не дало.
2000 рік - знищення невідомими особами комп’ютерного архіву газети.
Справжній шквал свавілля та пресингу на видання почалось в часи президентських виборів та референдуму. Газета виходила з різкими критичними матеріалами про фальсифікації, з відвертою аргументованою підтримкою альтернативних Л.Кучмі кандидатів на посаду Президента України. Спочатку мала проблеми кременчуцька друкарня "Млин", яка друкувала поряд з іншими і нашу газету. Під час президентської кампанії їй за "сприяння" представників Полтавського управління СБУ кілька разів вимикали світло, виставлялись претензії пожежниками. Те ж саме було і під час так званого "народного референдуму". Тоді ж до редакції завітав заступник голови Полтавської обласної адміністрації І.УЛІТЬКО, який дозволив собі безпідставні звинувачення на адресу газети в надмірній критиці Президента Л.Кучми, сказавши на прощання: "Якщо ваша газета ще виходить, то значить свобода слова в Україні є". Ще раніше з тієї ж обласної адміністрації по телефону редактора газети "Інформбюлетень" було повідомлено, що Полтавській обласній прокуратурі доручено вивчити публікації в газеті на предмет того, чи порушує видання 105 статтю Конституції України щодо порушення честі та гідності Президента України. Доручення вивчити це питання було доручено прокуратурі м.Кременчука, де було створено спеціальну комісію з вчителів та художників. Комісія не знайшла в публікаціях газети порушень чинного законодавства, в тому числі тих, які стосуються честі та гідності Президента. Але цим тиск та свавілля не закінчились. Це був лише початок: після референдуму за штучними звинуваченнями було закрито друкарню "Млин" (безпідставно визнано приміщення друкарні аварійним). Наша газета почала шукати можливість друкуватись за межами Кременчука, оскільки монополіст газетного друку в місті, видавництво "Кременчук", в особі його керівника Л.ПАРЕНКОВА, під тиском обласної адміністрації, зокрема начальника обласного управління з преси та інформації Ю.ДМИТРЕНКА, категорично відмовив газеті в друкові. Так само безпідставно під тиском столичної вказівки (СБУ, Адміністрація Президента, представники пропрезидентських кіл) відмовили газеті в друкові державні та приватні друкарні Полтавської, Дніпропетровської, Черкаської, Харківської областей. Телефони редакції прослуховуються, відслідковуються дії редактора, шляхи її пересування по Україні з метою пошуку друку. Попередні домовленості закінчуються через кілька годин категоричною відмовою. Це дає нам підстави стверджувати, що після цих домовленостей з керівниками друкарень проводять "бесіди" працівники СБУ.
Ті ж друкарні, які наважились нас друкувати мають сьогодні проблеми:
27 вересня весь наклад 39 числа нашого видання було викрадено з київської друкарні СП "Українська книга" людьми, які пред’явили посвідчення працівників СБУ. На наші звернення до прокуратури та міліції Мінського району м.Києва, а також заступника міністра внутрішніх справ В. Мельникова надійшла відповідь: пошук триває.
Друкарня відшкодовує збитки газеті своїми силами.
24 жовтня за таким же сценарієм було викрадено наклад 43 числа газети "Інформбюлетень" з друкарні Рекламно-книжкового агентства "РА" м.Харкова.
Звернення до керівництва друкарні з проханням повідомити, хто викрав наклад газети, результатів не дали. Вдалось лише з’ясувати від технічного працівника агентства що це були представники "не то міліції, не то СБУ". Керівник агентства запевнив редакцію, що сплачені редакцією кошти будуть повернуті їй протягом 10 днів.
Отже, йде цілеспрямоване знищення газети, вибивання її з інформаційного простору Кременчука. Газету руками працівників СБУ та місцевих чиновників ставлять перед необхідністю шукати нелегального друку, щоб потім звинуватити її в порушенні чинного законодавства про пресу та інформацію.
Захищаючи своє право на існування як опозиційного видання, право на свободу слова редакція звернулась за захистом до ряду правозахисних організацій, народних депутатів, до секретаря РНБО України Є.Марчука, до лідерів кількох політичних партій. За умов подальшого тиску на газету, замахів на її право жити й працювати в правовому полі, редактор газети "Інформбюлетень" не виключає, що їй як керівнику видання доведеться вдатись до радикальної акції громадянської непокори - голодування на Майдані Незалежності в Києві, де проводилась акція солідарності з журналістом Георгієм Гонгадзе.
Далі терпіти свавілля поліцейського політичного режиму Л.Кучми не можна. На захист свободи слова в Україні сьогодні мусять стати всі, кому небайдужа доля України.
Заява редакції кременчуцького громадсько-політичного тижневика "Інформбюлетень"
Цього року наше видання святкувало своє 10-річчя. Засноване в Кременчуці, як одне з перших громадсько-політичних державницьких видань початку 90-х, воно не зрадило собі й до цього часу, висвітлюючи думку громадськості, події політичного та економічного життя, як регіону, так і держави. Почавши свій шлях в інформаційному просторі Кременчука з невеличкого аркушу накладом у 1 тис.примірників, сьогодні "Інформбюлетень" перетворився на повноцінну міську громадсько-політичну газету. Опозиційність газети викликана виключно вивченням громадської думки та висвітленням її на сторінках видання.
Протягом останніх шести років газета активно виступає на захист законності в державі, широко висвітлює факти корупції у вищих колах влади на основі матеріалів депутатських запитів парламентських груп "Антимафія", "Соборність" та ін., а також публікації за матеріалами, розміщеними в мережі Інтернет. Під час президентських виборів газета активно займала антикучмівську позицію, якої дотримується послідовно з 1996 року, вважаючи, що обрання Л.Кучми на другий термін велика й трагічна помилка України. Переконані, що свавілля, яке чинять проти нашого видання пропрезидентські кола руками СБУ та різного напрямку контролюючих інстанцій (пожежники, архітектурний відділ, служба охорони праці, податківці) викликане одним - критикою Президента Л.Кучми та його корумпованого оточення. Розправляючись з нашою газетою, політичний режим в черговий раз демонструє відсутність свободи слова в Україні. Наведені нижче факти - свого роду хроніка знищення газети:
1996 рік - розгром та викрадення комп’ютерної бази газети. Звернення до правоохоронних органів результатів не дало.
2000 рік - знищення невідомими особами комп’ютерного архіву газети.
Справжній шквал свавілля та пресингу на видання почалось в часи президентських виборів та референдуму. Газета виходила з різкими критичними матеріалами про фальсифікації, з відвертою аргументованою підтримкою альтернативних Л.Кучмі кандидатів на посаду Президента України. Спочатку мала проблеми кременчуцька друкарня "Млин", яка друкувала поряд з іншими і нашу газету. Під час президентської кампанії їй за "сприяння" представників Полтавського управління СБУ кілька разів вимикали світло, виставлялись претензії пожежниками. Те ж саме було і під час так званого "народного референдуму". Тоді ж до редакції завітав заступник голови Полтавської обласної адміністрації І.УЛІТЬКО, який дозволив собі безпідставні звинувачення на адресу газети в надмірній критиці Президента Л.Кучми, сказавши на прощання: "Якщо ваша газета ще виходить, то значить свобода слова в Україні є". Ще раніше з тієї ж обласної адміністрації по телефону редактора газети "Інформбюлетень" було повідомлено, що Полтавській обласній прокуратурі доручено вивчити публікації в газеті на предмет того, чи порушує видання 105 статтю Конституції України щодо порушення честі та гідності Президента України. Доручення вивчити це питання було доручено прокуратурі м.Кременчука, де було створено спеціальну комісію з вчителів та художників. Комісія не знайшла в публікаціях газети порушень чинного законодавства, в тому числі тих, які стосуються честі та гідності Президента. Але цим тиск та свавілля не закінчились. Це був лише початок: після референдуму за штучними звинуваченнями було закрито друкарню "Млин" (безпідставно визнано приміщення друкарні аварійним). Наша газета почала шукати можливість друкуватись за межами Кременчука, оскільки монополіст газетного друку в місті, видавництво "Кременчук", в особі його керівника Л.ПАРЕНКОВА, під тиском обласної адміністрації, зокрема начальника обласного управління з преси та інформації Ю.ДМИТРЕНКА, категорично відмовив газеті в друкові. Так само безпідставно під тиском столичної вказівки (СБУ, Адміністрація Президента, представники пропрезидентських кіл) відмовили газеті в друкові державні та приватні друкарні Полтавської, Дніпропетровської, Черкаської, Харківської областей. Телефони редакції прослуховуються, відслідковуються дії редактора, шляхи її пересування по Україні з метою пошуку друку. Попередні домовленості закінчуються через кілька годин категоричною відмовою. Це дає нам підстави стверджувати, що після цих домовленостей з керівниками друкарень проводять "бесіди" працівники СБУ.
Ті ж друкарні, які наважились нас друкувати мають сьогодні проблеми:
27 вересня весь наклад 39 числа нашого видання було викрадено з київської друкарні СП "Українська книга" людьми, які пред’явили посвідчення працівників СБУ. На наші звернення до прокуратури та міліції Мінського району м.Києва, а також заступника міністра внутрішніх справ В. Мельникова надійшла відповідь: пошук триває.
Друкарня відшкодовує збитки газеті своїми силами.
24 жовтня за таким же сценарієм було викрадено наклад 43 числа газети "Інформбюлетень" з друкарні Рекламно-книжкового агентства "РА" м.Харкова.
Звернення до керівництва друкарні з проханням повідомити, хто викрав наклад газети, результатів не дали. Вдалось лише з’ясувати від технічного працівника агентства що це були представники "не то міліції, не то СБУ". Керівник агентства запевнив редакцію, що сплачені редакцією кошти будуть повернуті їй протягом 10 днів.
Отже, йде цілеспрямоване знищення газети, вибивання її з інформаційного простору Кременчука. Газету руками працівників СБУ та місцевих чиновників ставлять перед необхідністю шукати нелегального друку, щоб потім звинуватити її в порушенні чинного законодавства про пресу та інформацію.
Захищаючи своє право на існування як опозиційного видання, право на свободу слова редакція звернулась за захистом до ряду правозахисних організацій, народних депутатів, до секретаря РНБО України Є.Марчука, до лідерів кількох політичних партій. За умов подальшого тиску на газету, замахів на її право жити й працювати в правовому полі, редактор газети "Інформбюлетень" не виключає, що їй як керівнику видання доведеться вдатись до радикальної акції громадянської непокори - голодування на Майдані Незалежності в Києві, де проводилась акція солідарності з журналістом Георгієм Гонгадзе.
Далі терпіти свавілля поліцейського політичного режиму Л.Кучми не можна. На захист свободи слова в Україні сьогодні мусять стати всі, кому небайдужа доля України.
