Політологи також розходяться у думці з приводу причин і наслідків відставки Тарасюка
Понеділок, 2 жовтня 2000, 18:43
Політолог Михайло Погребинський вважає, що відставка Бориса Тарасюка з поста міністра закордонних справ України є "закономірним наслідком нездатності МЗС подолати негативні тенденції, що ясно визначилися у зовнішній політиці, особливо, і, передусім - на її західному напрямку".
Серед цих негативних тенденцій він назвав передусім, погіршення іміджу України і її керівництва, які, з його слів, "заявили про себе ще два - два з половиною роки тому ".
"Той ступінь роздратування і навіть озлоблення, який ми спостерігаємо відносно України, має і суб'єктивні причини. Головна з них, на мій погляд, - помилкове очікування Заходу відносно можливостей нашої країни, її суспільства й еліти зробити ривок у "світле демократичне майбутнє". А ось у формування цього помилкового очікування зробила свій внесок ціла плеяда нових українських політиків, в тому числі, звичайно, і Борис Тарасюк", - вважає політолог.
"Не виявивши очікуваних швидких змін, Захід і не спробував по-справжньому і всерйоз розібратися у процесах в Україні. Замість цього західні політики, політологи, дипломати і ЗМІ почали шукати (і знаходити для себе!) прості моделі пояснення цих процесів типу дихотомії "чесні реформатори проти корупціонерів-антиреформаторів". У результаті - гіпертрофована кампанія у ЗМІ про тотальну корупцію (Україна - ледве чи не сама корумпована країна в світі!) і привласнення права дипломатів робити догану керівництву країни перебування з питань бюджетної політики", - сказав Погребинський.
Погребинський не згодний з тим, що "зовнішня політика робиться не в МЗС, а в Адміністрації Президента". "У нашій системі така ситуація, якщо і має місце, то виключно внаслідок того, що МЗС і його керівництво не зуміло взяти на себе роль головного зовнішньополітичного радника президента, і, показавши свою ефективність, викликати на Банківській довір'я до своєї роботи".
Політолог Погребінський - один з небагатьох, хто заперечує "розмови про "руку Москви" у відставці Тарасюка". "Хоч би тому, що Москва була незадоволена ним весь час перебування на посту міністра, що не заважало Тарасюку зберігати за собою цей пост… Крім того, традиція відносин з Москвою така, що найважливіші питання двосторонніх відносин вирішувалися і вирішуються досі, хоч і менш успішно, на рівні перших осіб (хоч би тому, що відносини з Росією поки, в значній мірі, є чинником не стільки зовнішньої - скільки внутрішньої, а ще точніше - економічної політики). Зовсім інакше йде справа у відносинах з країнами Заходу, де роль міністра значно вища", - сказав Погребинський.
Політолог назвав ряд переваг нового міністра Зленка в порівнянні з Тарасюком "швидше психологічного, ніж чисто дипломатичного характеру". Зокрема, говорить він, Зленко "тільки дипломат", в той час як Тарасюк був "і політиком, причому політиком, що має певні політичні смаки і схильності, які, проте, не допомогли йому вирішити поставлені перед ним керівництвом країни задачі".
Крім того, політолог звертає увагу на той факт, що Зленко "давно працює поза Україною і далекий від перипетій політичної боротьби", що, на його думку, "є швидше перевагою, ніж недоліком, оскільки він повністю вільний від яких-небудь приватних або корпоративних інтересів. А в нинішній ситуації це вельми важливо".
Директор Інституту політики Микола Томенко вважає, що відставка Тарасюка зумовлена його невірним вибором пріоритетів стратегічного партнерства України зі світовою спільнотою.
На даний момент Росія для України є найважливішим з 3-х задекларованих стратегічних партнерів, однак у Тарасюка була інша позиція - для нього європейське співтовариство і інші структури були більш важливими, сказав Томенко на прес-конференції в понеділок.
"Його остання поїздка до Росії і тональність російської преси показали, що у взаємовідносинах між російським і українським зовнішньополітичними відомствами є проблеми", - відмітив політолог.
З його слів, "в Україні традиційно, коли є об'єктивні передумови для зняття когось з посади, для цього повинен бути мотив", і для відставки Тарасюка мотив був знайдений "фантастично політизований і антиурядовий".
"У українському суспільстві починає активно використовуватися нова міфологема, що полягає в тому, що Захід є самостійним політичним гравцем в Україні, лобує інтереси українського уряду і втручається у внутрішньополітичну ситуацію, і, в якійсь мірі, це втручання має не тільки антиукраїнський, але і антипрезидентський характер", - сказав Томенко, додавши, що насправді це не так.
Томенко вважає, що з призначенням на посаду міністра іноземних Анатолія Зленка не треба чекати у зовнішньополітичній доктрині України "якихось серйозних новацій і дипломатичних сплесків". "Він людина спокійна, урівноважена і завжди діє відповідно до генеральної лінії", - відмітив політолог.
Серед цих негативних тенденцій він назвав передусім, погіршення іміджу України і її керівництва, які, з його слів, "заявили про себе ще два - два з половиною роки тому ".
"Той ступінь роздратування і навіть озлоблення, який ми спостерігаємо відносно України, має і суб'єктивні причини. Головна з них, на мій погляд, - помилкове очікування Заходу відносно можливостей нашої країни, її суспільства й еліти зробити ривок у "світле демократичне майбутнє". А ось у формування цього помилкового очікування зробила свій внесок ціла плеяда нових українських політиків, в тому числі, звичайно, і Борис Тарасюк", - вважає політолог.
"Не виявивши очікуваних швидких змін, Захід і не спробував по-справжньому і всерйоз розібратися у процесах в Україні. Замість цього західні політики, політологи, дипломати і ЗМІ почали шукати (і знаходити для себе!) прості моделі пояснення цих процесів типу дихотомії "чесні реформатори проти корупціонерів-антиреформаторів". У результаті - гіпертрофована кампанія у ЗМІ про тотальну корупцію (Україна - ледве чи не сама корумпована країна в світі!) і привласнення права дипломатів робити догану керівництву країни перебування з питань бюджетної політики", - сказав Погребинський.
Погребинський не згодний з тим, що "зовнішня політика робиться не в МЗС, а в Адміністрації Президента". "У нашій системі така ситуація, якщо і має місце, то виключно внаслідок того, що МЗС і його керівництво не зуміло взяти на себе роль головного зовнішньополітичного радника президента, і, показавши свою ефективність, викликати на Банківській довір'я до своєї роботи".
Політолог Погребінський - один з небагатьох, хто заперечує "розмови про "руку Москви" у відставці Тарасюка". "Хоч би тому, що Москва була незадоволена ним весь час перебування на посту міністра, що не заважало Тарасюку зберігати за собою цей пост… Крім того, традиція відносин з Москвою така, що найважливіші питання двосторонніх відносин вирішувалися і вирішуються досі, хоч і менш успішно, на рівні перших осіб (хоч би тому, що відносини з Росією поки, в значній мірі, є чинником не стільки зовнішньої - скільки внутрішньої, а ще точніше - економічної політики). Зовсім інакше йде справа у відносинах з країнами Заходу, де роль міністра значно вища", - сказав Погребинський.
Політолог назвав ряд переваг нового міністра Зленка в порівнянні з Тарасюком "швидше психологічного, ніж чисто дипломатичного характеру". Зокрема, говорить він, Зленко "тільки дипломат", в той час як Тарасюк був "і політиком, причому політиком, що має певні політичні смаки і схильності, які, проте, не допомогли йому вирішити поставлені перед ним керівництвом країни задачі".
Крім того, політолог звертає увагу на той факт, що Зленко "давно працює поза Україною і далекий від перипетій політичної боротьби", що, на його думку, "є швидше перевагою, ніж недоліком, оскільки він повністю вільний від яких-небудь приватних або корпоративних інтересів. А в нинішній ситуації це вельми важливо".
 |
На даний момент Росія для України є найважливішим з 3-х задекларованих стратегічних партнерів, однак у Тарасюка була інша позиція - для нього європейське співтовариство і інші структури були більш важливими, сказав Томенко на прес-конференції в понеділок.
"Його остання поїздка до Росії і тональність російської преси показали, що у взаємовідносинах між російським і українським зовнішньополітичними відомствами є проблеми", - відмітив політолог.
З його слів, "в Україні традиційно, коли є об'єктивні передумови для зняття когось з посади, для цього повинен бути мотив", і для відставки Тарасюка мотив був знайдений "фантастично політизований і антиурядовий".
"У українському суспільстві починає активно використовуватися нова міфологема, що полягає в тому, що Захід є самостійним політичним гравцем в Україні, лобує інтереси українського уряду і втручається у внутрішньополітичну ситуацію, і, в якійсь мірі, це втручання має не тільки антиукраїнський, але і антипрезидентський характер", - сказав Томенко, додавши, що насправді це не так.
Томенко вважає, що з призначенням на посаду міністра іноземних Анатолія Зленка не треба чекати у зовнішньополітичній доктрині України "якихось серйозних новацій і дипломатичних сплесків". "Він людина спокійна, урівноважена і завжди діє відповідно до генеральної лінії", - відмітив політолог.
