Сочинське похмілля
Вівторок, 17 жовтня 2000, 16:22
Як після гучної гулянки, ранок після переговорів у Сочі приніс багатенько запитань. В кінцевому підсумку Росія ще може опинитися в програші.
З набору неконкретних висловлювань на сочинських переговорах важко з'ясувати дійсно принципові речі, пише сьогоднішня московська газета "Ведомости". Незрозуміло, на яких умовах буде здійснюватися транзит туркменського газу, чи будуть укладені міждержавні угоди, які гарантуватимуть, що не відновиться відкачка Україною та наступний реекспорт російського газу.
Україна запросила Росію взяти участь у приватизації газотранспортної системи. В обмін, за даними газети, Кучма хотів дістати згоду Путина на те, щоб загальна вартість транзиту туркменського газу не перевищувала $29 за тисячу кубометрів. Тоді кінцева вартість - наступного року - склала б $69. Київ би цей показник влаштував.
"Якщо російський президент дав на це згоду Кучмі, він потрапив у пастку, - здогадуються "Ведомости". Справа в тому, що за розрахунками російських експертів вартість прокачування складає $30 - 35. А туркменський газ, перед тим, як дійти до українського кордону, має пройти 400 км узбецькою трубою, 800 км казахською і 1100 км - російською. Далі газета припускає, що Ташкент і Астана встановлять міжнародний тариф - $1,75 за прокачування тисячі кубометрів на відстань 100 км. "І тоді Росії, щоб не вийти за ліміт $29, доведеться скорочувати тариф на своїй частині маршруту. Це призведе до чималих збитків при транспортуванні 35 мільярдів кубометрів газу протягом 2000 - 2001 років".
Насправді ж збитків взагалі може не бути. Як розповіли УП у прес-службі "Ітери", яка, ймовірно, і буде агентом постачань туркменського газу, існує федеральний тариф транзиту - 60 центів за тисячу кубів на 100 км. Разом вартість прокачування кожної тисячі кубічних метрів газу по землях Росії повинна скласти 6,6 долара. У сумі одержуємо - 27,6 долара, правда, якщо газ піде коротким маршрутом. А це залежить не від "Ітери", а від федеральних структур, пояснили в прес-службі компанії.
Невідомо, у якій формі буде брати участь Росія і в приватизації українських трубопроводів. Нинішню українську оцінку в 26 мільярдів доларів у Москві вважають занадто високою, пише сьогоднішня газета "Время новостей". "На ці гроші можна побудувати два таких же газопроводи, причому вручну й у стислий термін", - зауважило кореспонденту газети джерело в російському Білому домі.
Про ще один результат сочинських переговорів пише московська газета "Сегодня": "Розв'язався начебто б і "трубний конфлікт" між двома країнами, в ході якого російський уряд на прохання вітчизняних трубопрокатників хотів ввести антидемпінгові мита на ввіз українських труб великого діаметру. З огляду на те, яким важливим для Леоніда Даниловича є це питання (український трубопрокат знаходиться в руках громадянського чоловіка дочки Кучми Олени - Віктора Пінчука), можна припустити: за пом'якшенням позиції Росії в "трубному питанні", Україна змушена буде додатково поступитися в газовому".
Втім, на ці міркування треба зробити істотну знижку, адже всі сочинські домовленості сприймаються тільки на слух і існують на рівні гіпотез. Вчора український прем'єр Віктор Ющенко сказав "Ведомостям", що він не знайомий із деталями домовленостей. Джерело в оточенні російського віце-прем'єра Віктора Христенка, що протягом останніх місяців курував газовий вектор, заявило, що "доки не підуть конкретні доручення Путіна, про суть рішень судити важко".
З набору неконкретних висловлювань на сочинських переговорах важко з'ясувати дійсно принципові речі, пише сьогоднішня московська газета "Ведомости". Незрозуміло, на яких умовах буде здійснюватися транзит туркменського газу, чи будуть укладені міждержавні угоди, які гарантуватимуть, що не відновиться відкачка Україною та наступний реекспорт російського газу.
Україна запросила Росію взяти участь у приватизації газотранспортної системи. В обмін, за даними газети, Кучма хотів дістати згоду Путина на те, щоб загальна вартість транзиту туркменського газу не перевищувала $29 за тисячу кубометрів. Тоді кінцева вартість - наступного року - склала б $69. Київ би цей показник влаштував.
"Якщо російський президент дав на це згоду Кучмі, він потрапив у пастку, - здогадуються "Ведомости". Справа в тому, що за розрахунками російських експертів вартість прокачування складає $30 - 35. А туркменський газ, перед тим, як дійти до українського кордону, має пройти 400 км узбецькою трубою, 800 км казахською і 1100 км - російською. Далі газета припускає, що Ташкент і Астана встановлять міжнародний тариф - $1,75 за прокачування тисячі кубометрів на відстань 100 км. "І тоді Росії, щоб не вийти за ліміт $29, доведеться скорочувати тариф на своїй частині маршруту. Це призведе до чималих збитків при транспортуванні 35 мільярдів кубометрів газу протягом 2000 - 2001 років".
Насправді ж збитків взагалі може не бути. Як розповіли УП у прес-службі "Ітери", яка, ймовірно, і буде агентом постачань туркменського газу, існує федеральний тариф транзиту - 60 центів за тисячу кубів на 100 км. Разом вартість прокачування кожної тисячі кубічних метрів газу по землях Росії повинна скласти 6,6 долара. У сумі одержуємо - 27,6 долара, правда, якщо газ піде коротким маршрутом. А це залежить не від "Ітери", а від федеральних структур, пояснили в прес-службі компанії.
Невідомо, у якій формі буде брати участь Росія і в приватизації українських трубопроводів. Нинішню українську оцінку в 26 мільярдів доларів у Москві вважають занадто високою, пише сьогоднішня газета "Время новостей". "На ці гроші можна побудувати два таких же газопроводи, причому вручну й у стислий термін", - зауважило кореспонденту газети джерело в російському Білому домі.
Про ще один результат сочинських переговорів пише московська газета "Сегодня": "Розв'язався начебто б і "трубний конфлікт" між двома країнами, в ході якого російський уряд на прохання вітчизняних трубопрокатників хотів ввести антидемпінгові мита на ввіз українських труб великого діаметру. З огляду на те, яким важливим для Леоніда Даниловича є це питання (український трубопрокат знаходиться в руках громадянського чоловіка дочки Кучми Олени - Віктора Пінчука), можна припустити: за пом'якшенням позиції Росії в "трубному питанні", Україна змушена буде додатково поступитися в газовому".
Втім, на ці міркування треба зробити істотну знижку, адже всі сочинські домовленості сприймаються тільки на слух і існують на рівні гіпотез. Вчора український прем'єр Віктор Ющенко сказав "Ведомостям", що він не знайомий із деталями домовленостей. Джерело в оточенні російського віце-прем'єра Віктора Христенка, що протягом останніх місяців курував газовий вектор, заявило, що "доки не підуть конкретні доручення Путіна, про суть рішень судити важко".
