Російська преса передчуває скандали в уряді України
П'ятниця, 8 вересня 2000, 14:29
Російська преса продовжує обговорювати можливу урядову кризу в Україні. У п'ятницю відразу два московських видання - "Новая газета" і "Время МН" присвятили статті цій темі.
"Новая газета" в статті "Україна: напередодні чергової урядової кризи" лякає росіян відставкою Тимошенко. "У разі відставки Тимошенко російській стороні доведеться мати справу з прем'єром Ющенка, що негативно ставиться до ідеї «обміну» боргів на власність, а навіть ті мінімальні компроміси, які будуть досягнуті, президент Кучма зможе практично відразу перекреслити відставкою Віктора Андрійовича", - пише газета.
Саме тому автор статті пов'язує арешт чоловіка Тимошенко, не стільки з внутрішньоукраїнською битвою уряду з олігархами, скільки з бажанням Києва в черговий раз затягнути урегулювання "газового" питання".
Газета не згодна з думкою деяких російських видань про те, що ці арешти є початком пошуку “козла відпущення” за крадіжку російського газу. "Українські експерти і журналісти таку версію навіть не розглядають, бо відповідальний за несанкціонований відбір тут добре відомий- це колишній голова Національної акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України" Ігор Бакай. Дискутується лише питання, з чийого ведення це було зроблено. Президент Кучма в інтерв'ю журналу "Шпігель" заявив, що несанкціонований відбір був вимушеним кроком уряду, опозиційна ж преса пише про «найвищий дозвіл» на крадіжку газу, нагадуючи, що саме Бакай був головним фінансистом виборчої кампанії Леоніда Кучми. Як би там не було, але атака на Юлію Тимошенко, що визнала велику частину заборгованості України перед РАТ "Газпром" (і уперше забезпечила своєчасність поточних розрахунків за газ!), аж ніяк не свідчить про бажання Києва гасити борг", - робить висновок "Новая газета".
Цікаві міркування автора статті про можливого наступника, логічно вказують, що боротьба за контроль над паливно-енергетичним комплексом, і незграбні спроби зам'яти проблеми боргів за газ (як офіційно отриманий, так і несанкціоновано відібраний) мають на Україні цілком очевидну політичну підоснову. "Справа в тому, що за заразливим російським прикладом українські олігархи сьогодні також стурбувалися пошуком президентського наступника, який по вже випробуваному сценарію повинен спочатку зайняти пост прем'єр-міністра. Причому, зрозуміло, кожна група просуває свою кандидатуру".
СДПУ(О) зробила ставку на віце-спікера Віктора Медведчука. "Ця фінансово-промислова група (де партія грає роль зручного політичного прикриття), яка контролює українську енергетику і частково ТЕК, а також центральні канали телебачення, є найбільш послідовним противником уряду Ющенка загалом і віце-прем'єра Тимошенко зокрема ", - пише газета.
Другим наступником автор статті називає главу президентської адміністрації Володимира Литвина, що "навіть не приховує свої президентські амбіції", який, за даними газети, "спирається на підтримку міністра внутрішніх справ Юрія Кравченко, «господаря» депутатської групи "Солідарність" Петра Порошенко і глави податкової адміністрації Миколи Азарова". "Саме останнього пан Литвин і просуває на пост прем'єра як перехідну і абсолютно керовану фігуру, на місце якої можна «застрибнути» в будь-який момент".
Третя бізнес-група, що має свої інтереси - депутатська група "Трудова Україна", очолювана "цивільним" зятем президента Віктором Пінчуком і сином розділу Служби безпеки України (колишній КДБ) Андрієм Деркачом, поки ще не придбала офіційного "принца", хоч проскакувала інформація про подібні помисли у "молодого, так раннього" президентського хрещеника пана Деркача. Поки ж внаслідок останніх довиборів ця група обзавелася екс-віце-прем'єром і екс-банкіром Сергієм Тігипко, кандидатура якого також розглядається ними як можливий наступний прем'єр".
Головний висновок такий "не дивлячись на всі протиріччя між цими олігархічними групами, які нерідко переходять у відкриті зіткнення, зараз вони є тимчасовими супутниками в справі повалення нинішнього уряду".
Спираючись на викладені факти, "Нова газета" прогнозує, що "останній і рішучий бій уряду Віктора Ющенка українські олігархи дадуть в кінці вересня на початку жовтня, відразу ж по закінченні переговорів між прем'єрами Росії і України, щоб, за українською традицією, поєднати приємне, політичну розправу з опонентом , з корисним, "захистом національних інтересів".
При цьому, це вже не перша газета, що пише про те, що "пасивна позиція в нинішніх "енергетичних" баталіях має цілком людське і зрозуміле пояснення: прокуратурою порушено кримінальну справу проти його брата, якому так само, як і дружині, пані Тимошенко, загрожує арешт. Крім того, Віктор Андрійович важко переживає появу компромата на його дружину".
"Время МН"пише, головним чином, про те, що постанова Кабміну про підтримку окремих газет отримала широкий розголос. "ЗМІ і голод об'єктивного освітлення діяльності уряду цілком могли підштовхнути прем'єра на створення свого лоббі в редакторському і журналістському середовищі. Але, на загальну думку, момент для цієї "держпідтримки ЗМІ" і різка критика її конкурентами невигідні насамперед уряду і особисто прем'єру, оскільки можуть викликати конфлікт з президентом Леонідом Кучмою і спровокувати відставку кабінету", - пише газета. Не дивлячись на те, що Кучма "ні разу не зробив жодного кроку врозріз з урядовими рішеннями", нагадує автор статті, президент "дуже ревниво ставиться до "створення власного іміджу" його підлеглими", нагадавши формулювання відставки Євгена Марчука. "Цілком можливо, що і на цей раз противники Ющенка розраховують на запальність президента", - не виключає газета, аналізуючи обвинувачення на адресу Ющенка, що "підкупаючи пресу, він готується до висунення своєї кандидатури на майбутніх президентських виборах, обслуговувати яку буде кишенькова мас-медіа за державний рахунок".
"У зв'язку з тим, що наступні президентські вибори на Україні відбудуться в 2004 році, це обвинувачення на адресу прем'єра могло б показатися надуманим, якби не парадоксальна ситуація, що склалася на українському інформаційному просторі. По-перше, жоден ЗМІ України, за оцінками фахівців, сьогодні не може вижити самостійно і тому має своїх "спонсорів". По-друге, три загальнонаціональних телеканали, практично всі помітні друкарські видання і приватні телеканали закулісно контролюються і фінансуються противниками нинішнього уряду. Так і Ющенко через ЗМІ був публічно звинувачений у всіх смертних гріхах: від проведення неринкового курсу до зради українських інтересів через те, що його дружина - громадянка США", - пише газета.
"Новая газета" в статті "Україна: напередодні чергової урядової кризи" лякає росіян відставкою Тимошенко. "У разі відставки Тимошенко російській стороні доведеться мати справу з прем'єром Ющенка, що негативно ставиться до ідеї «обміну» боргів на власність, а навіть ті мінімальні компроміси, які будуть досягнуті, президент Кучма зможе практично відразу перекреслити відставкою Віктора Андрійовича", - пише газета.
Саме тому автор статті пов'язує арешт чоловіка Тимошенко, не стільки з внутрішньоукраїнською битвою уряду з олігархами, скільки з бажанням Києва в черговий раз затягнути урегулювання "газового" питання".
Газета не згодна з думкою деяких російських видань про те, що ці арешти є початком пошуку “козла відпущення” за крадіжку російського газу. "Українські експерти і журналісти таку версію навіть не розглядають, бо відповідальний за несанкціонований відбір тут добре відомий- це колишній голова Національної акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України" Ігор Бакай. Дискутується лише питання, з чийого ведення це було зроблено. Президент Кучма в інтерв'ю журналу "Шпігель" заявив, що несанкціонований відбір був вимушеним кроком уряду, опозиційна ж преса пише про «найвищий дозвіл» на крадіжку газу, нагадуючи, що саме Бакай був головним фінансистом виборчої кампанії Леоніда Кучми. Як би там не було, але атака на Юлію Тимошенко, що визнала велику частину заборгованості України перед РАТ "Газпром" (і уперше забезпечила своєчасність поточних розрахунків за газ!), аж ніяк не свідчить про бажання Києва гасити борг", - робить висновок "Новая газета".
Цікаві міркування автора статті про можливого наступника, логічно вказують, що боротьба за контроль над паливно-енергетичним комплексом, і незграбні спроби зам'яти проблеми боргів за газ (як офіційно отриманий, так і несанкціоновано відібраний) мають на Україні цілком очевидну політичну підоснову. "Справа в тому, що за заразливим російським прикладом українські олігархи сьогодні також стурбувалися пошуком президентського наступника, який по вже випробуваному сценарію повинен спочатку зайняти пост прем'єр-міністра. Причому, зрозуміло, кожна група просуває свою кандидатуру".
СДПУ(О) зробила ставку на віце-спікера Віктора Медведчука. "Ця фінансово-промислова група (де партія грає роль зручного політичного прикриття), яка контролює українську енергетику і частково ТЕК, а також центральні канали телебачення, є найбільш послідовним противником уряду Ющенка загалом і віце-прем'єра Тимошенко зокрема ", - пише газета.
Другим наступником автор статті називає главу президентської адміністрації Володимира Литвина, що "навіть не приховує свої президентські амбіції", який, за даними газети, "спирається на підтримку міністра внутрішніх справ Юрія Кравченко, «господаря» депутатської групи "Солідарність" Петра Порошенко і глави податкової адміністрації Миколи Азарова". "Саме останнього пан Литвин і просуває на пост прем'єра як перехідну і абсолютно керовану фігуру, на місце якої можна «застрибнути» в будь-який момент".
Третя бізнес-група, що має свої інтереси - депутатська група "Трудова Україна", очолювана "цивільним" зятем президента Віктором Пінчуком і сином розділу Служби безпеки України (колишній КДБ) Андрієм Деркачом, поки ще не придбала офіційного "принца", хоч проскакувала інформація про подібні помисли у "молодого, так раннього" президентського хрещеника пана Деркача. Поки ж внаслідок останніх довиборів ця група обзавелася екс-віце-прем'єром і екс-банкіром Сергієм Тігипко, кандидатура якого також розглядається ними як можливий наступний прем'єр".
Головний висновок такий "не дивлячись на всі протиріччя між цими олігархічними групами, які нерідко переходять у відкриті зіткнення, зараз вони є тимчасовими супутниками в справі повалення нинішнього уряду".
Спираючись на викладені факти, "Нова газета" прогнозує, що "останній і рішучий бій уряду Віктора Ющенка українські олігархи дадуть в кінці вересня на початку жовтня, відразу ж по закінченні переговорів між прем'єрами Росії і України, щоб, за українською традицією, поєднати приємне, політичну розправу з опонентом , з корисним, "захистом національних інтересів".
При цьому, це вже не перша газета, що пише про те, що "пасивна позиція в нинішніх "енергетичних" баталіях має цілком людське і зрозуміле пояснення: прокуратурою порушено кримінальну справу проти його брата, якому так само, як і дружині, пані Тимошенко, загрожує арешт. Крім того, Віктор Андрійович важко переживає появу компромата на його дружину".
"Время МН"пише, головним чином, про те, що постанова Кабміну про підтримку окремих газет отримала широкий розголос. "ЗМІ і голод об'єктивного освітлення діяльності уряду цілком могли підштовхнути прем'єра на створення свого лоббі в редакторському і журналістському середовищі. Але, на загальну думку, момент для цієї "держпідтримки ЗМІ" і різка критика її конкурентами невигідні насамперед уряду і особисто прем'єру, оскільки можуть викликати конфлікт з президентом Леонідом Кучмою і спровокувати відставку кабінету", - пише газета. Не дивлячись на те, що Кучма "ні разу не зробив жодного кроку врозріз з урядовими рішеннями", нагадує автор статті, президент "дуже ревниво ставиться до "створення власного іміджу" його підлеглими", нагадавши формулювання відставки Євгена Марчука. "Цілком можливо, що і на цей раз противники Ющенка розраховують на запальність президента", - не виключає газета, аналізуючи обвинувачення на адресу Ющенка, що "підкупаючи пресу, він готується до висунення своєї кандидатури на майбутніх президентських виборах, обслуговувати яку буде кишенькова мас-медіа за державний рахунок".
"У зв'язку з тим, що наступні президентські вибори на Україні відбудуться в 2004 році, це обвинувачення на адресу прем'єра могло б показатися надуманим, якби не парадоксальна ситуація, що склалася на українському інформаційному просторі. По-перше, жоден ЗМІ України, за оцінками фахівців, сьогодні не може вижити самостійно і тому має своїх "спонсорів". По-друге, три загальнонаціональних телеканали, практично всі помітні друкарські видання і приватні телеканали закулісно контролюються і фінансуються противниками нинішнього уряду. Так і Ющенко через ЗМІ був публічно звинувачений у всіх смертних гріхах: від проведення неринкового курсу до зради українських інтересів через те, що його дружина - громадянка США", - пише газета.
