Страх - джерело натхнення президента?

Початок політичного сезону здивував великою кількістю чуток про дострокові вибори. Ні, не парламентські. Президентські. Зазвучали старі пісні з новою силою. У кулуарах, як і раніше, висувають дві версії. Перша - російський варіант. Тобто президент добровільно йде у відставку, заздалегідь призначаючи собі наступника. Друга версія пов'язана з чутками про здоров'я глави держави, що похитнулося. Все це нагадує брудний шантаж. Метою шантажу виглядає бажання усунути з поста Віктора Ющенка. Вірніше, не стільки Ющенка, скільки "енергетичну" леді Тимошенко, що наступила на "хвіст" дуже багатьом і яку прем'єр ніяк не хоче "здавати". Іншими словами, якщо Тимошенко не можна відправити у відставку просто так, її треба прибрати руками президента, лякаючи останнього можливістю обрання Ющенка на пост глави держави.

Оскільки Леонід Кучма ніколи не був самостійною політичною фігурою і не відрізнявся сильною стратегією державного діяча, він завжди піддавався впливу оточення. Крім того, ті, хто має "доступ до тіла", очевидно, скрупульозно вивчили слабкі місця президента. Так чи інакше, вже сьогодні спостерігаються результати нової хвилі тиску на Кучму, яка спрямована проти тих перетворень в економіці, які розпочали впроваджувати Ющенко і Тимошенко. Так, наприклад, під час нещодавнього вояжу по регіонах президент заявив про те, що економіка без бартеру, мовляв, не може. Це зауваження, тут же поширене по каналах підконтрольного телебачення, навряд чи можна вважати випадково кинутими побіжними словами.

Нагадаємо, бартер, на який, в свою чергу, нашаровувалися взаємозаліки і специфічний вексельний оборот, представляли основу руйнування підприємств, з одного боку, а з іншого - служили механізмами збагачення окремих осіб і витоку коштів з України в офшорні зони. Як відомо, першими кроками Ющенка на посту прем'єра (починаючи з висунення урядової програми) стали декларації про ліквідацію цих механізмів. Тимошенко спробувала реалізувати декларації на практиці, замінивши бартерні схеми на грошові розрахунки. Передусім, це стосувалося енергетики, без якої, як відомо, не може існувати жодна галузь економіки. Віце-прем'єр відсікла можливості для вітчизняних олігархів, які контролювали обленерго, розоряти генеруючі станції і розпоряджатися продукцією підприємств-споживачів електрики. Для цього, нагадаємо, був організований оптовий енергоринок, єдиний розрахунковий центр, обленерго позбавилися звичних ліцензій. Ось, власне, і вся коротка схема перетворень.

Кабмін почав оперувати цифрами, які демонстрували, що гроші за електроенергію вже тотально не розтягуються по окремих кишенях. Хоча стовідсоткову оплату зібрати досі не вдалося. (Юлія Тимошенко говорила про необхідність втручання підпорядкованих президенту правоохоронних відомств). Нагадаємо, найбільш радикальні заходи, які застосували тут Тимошенко та Ющенко - відключення енергопостачання тим, хто за електрику не платить, і спроби замінити керівництво обленерго, де приховуються зібрані від споживачів платежі.

Природно, олігархи встали на диби. Кампанія проти Тимошенко проявлялася, починаючи від прямих вимог її відставки, виступів підконтрольних ЗМІ і закінчуючи зривом аукціонів, які намагалася запровадити віце-прем'єр, по продажу вітчизняних енергоресурсів (передусім, вугілля і нафти).

Завершенням цієї кампанії і можна вважати нинішню заяву президента. Благословення Кучмою бартеру є ні що інше, як початок кінця спроб Ющенка і Тимошенко навести в країні порядок. Не треба забувати, що система влади в Україні передбачає домінуючий вплив президента на економічні процеси.

Паралельно підкоп під Тимошенко президент почав проводити і кадровими перестановками. Нагадаємо, Кучма призначив заступником секретаря Ради нацбезпеки і оборони екс-міністра ПЕКу Сергія Тулуба - відомого опонента "енергетичного" віце-прем'єра. Таким чином, президент зміцнив позиції ще одного держоргану, де руками Марчука здійснювалось цькування політики Ющенка і Тимошенко. А днями печерський районний суд Києва відновив на посаді виконуючого обов'язки глави "Нафтогаз України" Ігоря Діденка, якого було звільнено, за офіційною версією, "за невиконання розпорядження прем'єр-міністра". Влітку на посаду керівника цього відомства був призначений Вадим Копилов. Нагадаємо, Діденко вважається людиною колишнього глави "Нафтогазу" Ігоря Бакая - конкурента і противника Тимошенко. З періодом роботи Бакая в "Нафтогазі" також пов'язують крадіжки російського газу з української труби. У Кабміні не виключають можливості подати апеляцію у вищестоящу судову інстанцію. Незалежно від результату цієї справи нинішнє рішення суду вказує на те, що звалені "енергетичним" віце-прем'єром олігархи починають розпрямляти плечі. Це підтверджує і відома репутація печерського суду, який вважається особливо лояльним до президента і його олігархічних прихильників.

Найбільшого удару, якого спробували нанести Тимошенко, це, звичайно ж, нещодавній арешт її чоловіка як члена правління корпорації ЄЕСУ. Разом з ним заарештовано і друга сім'ї Тимошенко, керівника Єдиних енергетичних систем України Валерія Фальковича. Нагадаємо, їм інкримінується розкрадання держвласності в особливо великих розмірах. Як відомо, сама Юлія Тимошенко в численних публічних виступах всі обвинувачення спростовує і пов'язує арешт своїх близьких з помстою тіньовиків, на комерційні інтереси яких вона як віце-прем'єр посягла. Таким чином, Тимошенко практично звинуватила в корупції підпорядковані президенту органи прокуратури.

Проте, в цій історії варто звернути увагу ще на один аспект. Близьких Тимошенко заарештували якраз напередодні очікуваного приїзду в Україну американських слідчих, які ведуть справу Лазаренка. Як відомо з офіційного обвинувачення правоохоронних інстанцій США, Юлія Тимошенко проходить як свідок у справі Лазаренка як колишній керівник ЄЕСУ. Звідси складається враження, що головна мета арешту близьких Тимошенко - просто закрити їй рота. Не виключено, що нинішня віце-прем'єр може дуже багато знати про людей, наділених владою, під заступництвом яких екс-прем'єр викачував з України кошти. До речі, відомий борець з корупцією депутат Григорій Омельченко в перший день парламентської сесії публічно заявив, що володіє доказами того, що Павло Лазаренко перераховував величезні суми грошей на рахунки президента Кучми.

Судячи по всьому, Тимошенко виявилася вплутаною в клубок чужих інтересів не тільки в Україні. Домовившись з президентом Ніязовим про поновлення постачання туркменського газу в Україну, віце-прем'єр дещо "підтоптала" імідж Володимира Путіна як "збирача земель". Вряд чи варто зайвий раз нагадувати, що альтернативні джерела енергоносіїв для України зменшують її економічну, а отже, і політичну залежність від Росії.

Однак остаточний договір з Туркменбаши, як відомо, поки блокується Кучмою. А тим часом в Україні тиражується міф про те, що РФ для постачання в Європу має намір закупити весь газ, що добувається в Туркменистані. Вітчизняні і зарубіжні експерти запевняють: обсяги видобутку туркменського газу достатні для покриття і російсько-європейських контрактів і левової частки потреб України. При цьому українські фахівці також ілюструють розрахунки, що показують: ціна туркменського газу з усіма транзитними накрутками вигідна для України на фоні зростаючих тарифів на російське постачання.

Певно, Леонід Кучма боїться не тільки власних олігархів. На догоду Москві український президент не тільки хоронить договір з Ашхабадом, заодно списуючи таким чином старі борги свого ставленика Бакая перед Туркменбаши. Як відомо, нещодавно Кучма розпорядився створити в Україні так звані "енергоострови". Тобто знову об'єднати електросистеми двох держав, замість підіймати власні генеруючі станції. Передбачено, що за російську електрику українські підприємства будуть розраховуватися своєю продукцією. Знову вводиться руйнуючий економіку бартер. Навряд чи на політику Кучми зможе вплинути Єврокомісія, яка днями ухвалила рішення про виділення коштів на добудовування блоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС.

Ті, хто досі сумнівався, що слабкий український президент не здатний побудувати економічно сильну державу, можуть розслабитися.