Шоу Біла Клінтона у Києві успішно відбулося, у чому ніхто й не сумнівався
Понеділок, 5 червня 2000, 19:50
Ну, сталося. Чого так довго очікував український народ під настирною кампанією американського посольства, відбулося. Майже без збоїв, якщо не зважати на всілякі там технічні дрібниці.
Після "разугреву" українського народу популярними групами та патетичних слів українських школярок, які їздили до Америки за всілякими міжнародними програмами обміну, Клінтон вийшов на трибуну, споруджену на Михайлівській площі в Києві.
Символічна промова під час знакової зустрічі пістріла традиційними зворотами. Цікавим був емоційний рефрен з нетлінного твору Шевченка "Борітеся-поборете", який Клінтон виконував мовою оригіналу тричі.
Боротися українському народові треба за утвердження демократії на власних теренах, у чому, без сумніву, Америка нам поможе. "Як ніколи, Америці потрібна сильна, демократична Україна-партнер", - сказав Клінтон, не проминувши зазначити, що це ж "ми зробили світ безпечнішим та відвели загрозу ядерної війни". І хоча "комунізм в Україні отримав поразку, але повністю демократія не перемогла."
Як і очікувалося, Клінтон закликав українців щиро полюбити іноземних інвесторів, енергійно боротися з корупцією, розвивати громадянське суспільство, захищати вільні ЗМІ та розривати пута корупції. З огляду на це, президент навіть пообіцяв "тримати відкритими для України двері до трансатлантичного товариства".
"Америка буде поряд з вами у вашій боротьбі за квітуче майбутнє," - щебетав президент США у звичному для американських політиків стилі. "… Я певний, що Україна саме зараз має найкращі шанси за тисячу років досягти свободи та процвітання".
І народ на Михайлівській самовіддано тріпотів українськими та американськими прапорцями під дружнє "гу-у-у-у!"
А Клінтон все сипав компліментами. І історія у вас визначна, і культура у вас чудова, і президент у вас реформи проводить, і прем'єр у вас сильний, і бюджет у вас реальний.
"Слава Україні!" - завершив свій виступ, знову ж таки, чистою українською, президент США
Навіть не досягши 20-ти хвилинної тривалості, історична промова завершилася. Те, що про що так довго і незворотньо попереджали усі українські мас-медіа, відбулося. І навіть небеса не розверглися.
Довга та дорога кампанія, яку наполегливо рекламували американці, завершилася. Підуть у забуття мільйони листівок, проведені заходи залишаться хіба в підручниках для державних прес-секретарів, і трибуну, де ступала нога Клінтона, розберуть за одну ж ніч. І історики на "таблицях залізних" напишуть лише: "5 червня 2000. Промова Президента США перед українським народом у межах відомого "прощального" європейського турне".
А може і нічого не напишуть.
Після "разугреву" українського народу популярними групами та патетичних слів українських школярок, які їздили до Америки за всілякими міжнародними програмами обміну, Клінтон вийшов на трибуну, споруджену на Михайлівській площі в Києві.
Символічна промова під час знакової зустрічі пістріла традиційними зворотами. Цікавим був емоційний рефрен з нетлінного твору Шевченка "Борітеся-поборете", який Клінтон виконував мовою оригіналу тричі.
Боротися українському народові треба за утвердження демократії на власних теренах, у чому, без сумніву, Америка нам поможе. "Як ніколи, Америці потрібна сильна, демократична Україна-партнер", - сказав Клінтон, не проминувши зазначити, що це ж "ми зробили світ безпечнішим та відвели загрозу ядерної війни". І хоча "комунізм в Україні отримав поразку, але повністю демократія не перемогла."
Як і очікувалося, Клінтон закликав українців щиро полюбити іноземних інвесторів, енергійно боротися з корупцією, розвивати громадянське суспільство, захищати вільні ЗМІ та розривати пута корупції. З огляду на це, президент навіть пообіцяв "тримати відкритими для України двері до трансатлантичного товариства".
"Америка буде поряд з вами у вашій боротьбі за квітуче майбутнє," - щебетав президент США у звичному для американських політиків стилі. "… Я певний, що Україна саме зараз має найкращі шанси за тисячу років досягти свободи та процвітання".
І народ на Михайлівській самовіддано тріпотів українськими та американськими прапорцями під дружнє "гу-у-у-у!"
А Клінтон все сипав компліментами. І історія у вас визначна, і культура у вас чудова, і президент у вас реформи проводить, і прем'єр у вас сильний, і бюджет у вас реальний.
"Слава Україні!" - завершив свій виступ, знову ж таки, чистою українською, президент США
Навіть не досягши 20-ти хвилинної тривалості, історична промова завершилася. Те, що про що так довго і незворотньо попереджали усі українські мас-медіа, відбулося. І навіть небеса не розверглися.
Довга та дорога кампанія, яку наполегливо рекламували американці, завершилася. Підуть у забуття мільйони листівок, проведені заходи залишаться хіба в підручниках для державних прес-секретарів, і трибуну, де ступала нога Клінтона, розберуть за одну ж ніч. І історики на "таблицях залізних" напишуть лише: "5 червня 2000. Промова Президента США перед українським народом у межах відомого "прощального" європейського турне".
А може і нічого не напишуть.
