"Цукрові" вибори
Понеділок, 26 червня 2000, 17:31
Коли ми з іншими журналістами їхали у Павлоградський виборчий округ, що є одним з десяти округів, у яких відбувались довибори у Верховну Раду, було цікаво і водночас не цікаво. Перше - тому, що у цьому окрузі балотувався міністр економіки України Сергій Тігіпко, а друге - тому, що у його перемозі ніхто не мав сумнівів. Те, що у Павлограді існує своя виборча інтрига, стало зрозумілим вже на місці після першого спілкування з виборцями, яким нав'язують Тігіпка і які, як мені здалося, його не хочуть. Але повернімось на деякий час назад, у саму передвиборну кампанію.
Безперечно, що якби у Павлограді не було Тігіпка, на жадане депутатське крісло претендував би хто-небудь з тих, що мають або гроші, або владу, або й те й інше. Шахтарських лідерів, які мріють "рознести касками" Верховну Раду, туди ніколи не пустять. Головними конкурентами "міністра-реформатора" були голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець та директор наукового інституту (більш цікаво, що його попереднє місце роботи - голова "Павлоградвугілля") Юрій Халимендик. І якщо "сумнівна слава" першого відома навіть у Києві, то несподіваною стала популярність у народі другого тігіпківського конкурента, який, до речі, був депутатом обласної ради. Ймовірно, розуміючи, що за один місяць не можливо зрівнятись у популярності з відомими в регіоні "діячами шахтарського руху", штаб Сергія Тігіпка не використовував особливо крутих виборчих технологій і новинки PR-у для розкрутки іміджу свого клієнта. (Єдиний PR-івський "прикол" - Тігіпко жодного разу не з'явився на публіці у краватці. Тільки сорочки, здається, щось на зразок "VD-one" для середнього віку.)
Кращою за будь-який PR в Україні, безперечно, може вважатися активна підтримка виконавчої влади. Тігіпко мав це в повному обсязі й на рівні області й на рівні району. Весь владний ресурс працював на нього під час самої кампанії, і, що особливо важливо, у день виборів. Все діяло як налагоджений механізм, з єдиним збоєм: "дурнуватою" ідеєю роздавати за низькою ціною цукор, який подорожчав саме напередодні виборів (ой, як вчасно). Тут, як кажуть, і сміх і гріх. Уявіть собі - цукор 4 гривні, для Павлограда це вже привід для революції, а Тігіпко завіз у місто величезну кількість "білого золота" і продає (не сам звичайно) з машин, на яких біля низької ціни висить його портрет. Але, люди не дурні, машина приїздить зранку, цукор скуповують перекупники, а в обід продають його знову за більшою ціною. У штабі знайшли вихід - продавали цукор за списками, а пізніше у місті з'явилась рекламна листівка в якій сказано, що завдяки Тігіпку кожний житель Павлограда отримав "надцять" кілограм дешевого цукру. (З цим папірчиком носяться ображені конкуренти - мають намір у суд подавати).
Інші кандидати не мали потужної кампанії й цукру. І Волинець, і Халимендик твердили, що витратили надто мало грошей на вибори. В той же час кандидатура Халимендика, твердять місцеві "експерти", могла б бути прохідною, тим більше, що його підтримувала віце-прем'єр Юлія Тимошенко. Доказів тому звичайно ж немає, і якщо розібратись, то грошей на нього "залізна леді" не витрачала. Ймовірно, якщо вона все ж таки і підтримала Юрія Халимендика, то незначною мірою і за українським принципом. "Не з'їм, то понадкушую" - позиція Тимошенко у відношенні до Тігіпка з використанням Халимендика. Вибори він не виграв, але крові у міністра економіки попив багато. Волинець шансів не мав, і зрозуміло, що два шахтарських лідера "дробили" свій електорат, а шанси єдиного кандидата були б серйознішими.
Виявилось, що на серйозному рівні обидва кандидати не розглядали варіант, за якого один знімається на користь іншого. Халимендик не знявся, оскільки "його висунули трудові колективи і він не може не виправдати довіру виборців", а Волинець сказав журналістам, що розглядав варіант зняття кандидатури але на користь того, хто за тиждень до виборів матиме найбільший рейтинг. Ну звичайно ж, він впевнений, що власний рейтинг більший...
Що стосується програм 3 кандидатів, то всі вони за ринкову економіку, соціальний захист і ще за двісті п'ятдесят п'ять обіцянок, які кожного разу дають виборцям під час кампанії. Особливою "водянистістю", як на мене, відзначилась, програма Тігіпка. Питання, що цікавило всіх журналістів, які у неділю приїхали до Павлограда, стосувалось політичних симпатій майбутнього депутата (депутат, звичайно ж, один, але опитували всіх). Комітет виборців України організував тимчасовий прес-центр, куди приходили по черзі кандидати. Цікаво, що Халимендик так поводився перед представниками ЗМІ, що склалося враження про повну його "ненормальність". На всі поставлені запитання він відповідав з посмішкою і жартами, що "сьогодні ще не знає", "прийде в парламент - тоді визначиться, до кого приєднається", "сьогодні нічого не оцінює", "прийде час - про все дізнається". На мене особисто Халимендик справив враження "веселого приреченого".
Цікавішими за Халимендика виявились місцеві журналісти, які розповіли, що насправді він не такий, і з виборцями говорить інакше. Просто він втомився від боротьби, та ще й не впевнений у перемозі. (Словом, підтвердили факт його приреченості.) До речі, у другій половині дня пройшла інформація, що спостерігачі від Халимендика тихенько йдуть з дільниць або закривають очі на дії людей від іншого кандидата. Висновок, звичайно ж, нічим не підтверджений, зробили такий - домовилися з Тігіпком і заважати не будуть.
Зірка цього шоу з журналістами спілкуватись не хотів і, за словами його прес-секретаря, не мав наміру цього робити до отримання результатів. Протягом дня під час голосування у штабі Сергія Леонідовича відчувалось побоювання за результат виборів, а інші кандидати криком кричали про порушення з боку його команди. Звернемо увагу на деякі подробиці. Перевірений спосіб фальсифікації (на своєму досвіді знаю) - це голосування за межами дільниці, коли виборці пишуть заяву про те, що з тих чи інших причин не можуть самі прийти і проголосувати. Скриньку несуть у квартиру пенсіонера, спостерігачів з собою не беруть і всі голосують так, як треба. В Павлограді пенсіонерів було ну дуже багато, а ще ноу-хау цих виборів --голосування в полях. О! Це окрема історія. Волинець розповів її так: "Виборці пишуть масові заяви, що працюють і не можуть прийти проголосувати і скриньку везуть у поле. Спостерігачам місця в машині не знаходиться"... І хто знає, як там у полі проголосували 150-200 чоловік. Волинець (і не тільки він) впевнений, що до поля скринька не доїде і все це тігіпківські "штучки".
Спостерігачі Комітету виборців відзначали "небажання комісій працювати з ними відкрито" на відміну від інших регіонів, де вони бували. У них ці вибори викликають масу підозр і побоювань. Особисте відчуття автора - "тхне" фальсифікацією. Цікавий момент - більшість спостерігачів від Сергія Тігіпка -- це працівники апарату влади. Законом така практика не заборонена, але уявіть картину. Колгоспники (робітники) ідуть голосувати, а голова колгоспу (начальник цеху) сидить на дільниці і спостерігає. "Чудове" відчуття має виникнути у тих хто голосує не за Тігіпка.
Загалом враження від шахтарського міста було не найкращим. Люди, як і в більшості регіонів, нікому не вірять і не мають наміру брати участь у голосуванні. Але за даними ЦВК у Павлограді порівняно великий відсоток тих, що проголосували - майже 53%. (Мої спостереження, природно, не можуть конкурувати з цифрами). Традиційні для літа шахтарські страйки і голодування не обминули і це місто. Коли ми підходили до головної площі Павлограда, то почули розмірений грюкіт. "Це шахтарі касками грюкають", - зробив припущення хтось. Виявилось, що справді шахтарі, але не касками, а пластиковими пляшками. Близько ста чоловік вимагали регресивних виплат, кілька десятків голодували поряд із дільницею. Цікаво, що серед російськомовних плакатів, знайшовся один українською: "Борітеся- поборете". Клінтон у Києві таки мав успіх...
Життя є життя, і виборча інтрига у моїй свідомості проіснувала лише кілька годин, а вже на зворотному шляху я відкинув для себе будь-яку можливість поразки Тігіпка. Справа тут навіть не в персоналії міністра економіки - головне це система. Хто б не був замість Тігіпка, влада вживала б таких самих заходів і діяла тими ж самими методами. Можливо, інша людина на місці Сергія Леонідовича, який балотувався вперше, не стала б так довірятися місцевій команді з її методами роботи. Говорять, навіть главою тігіпківського штабу був мер Павлограда...
Вибори позаду. Конкуренти, яким не пощастило, готують позови до суду. Але розрив між кандидатами великий, а зафіксовані порушення не дуже серйозні - у суді сенсації також не станеться. Тепер більш цікава подальша доля колишнього (вже!) міністра економіки. До кого він приєднається? "До костенківського руху", - говорять одні. Можливо, але УНР товаришує з "Батьківщиною", а Тимошенко і Тігіпко співпрацювати не будуть. Може піде до СДПУ(о) або під крильце пана Волкова. На всі ці питання незабаром з'явиться відповідь, а "павлоградська інтрига" швидко зникне з пам'яті, звичайно ж якщо ви не житель Павлограда.
P.S. Голова виборчої дільниці №16, один з працівників "Павлоградвугілля" наклав на себе руки просто на виборчій дільниці. Його тіло знайшли у туалеті. Офіційна версія - особисті мотиви, ніякого зв'язку з виборами. Припущень робити не буду, але самогубство за п'ять хвилин до підрахунку голосів... Чисто по-людськи, жахливе відчуття. Я спілкувався з ним удень, він абсолютно природно поводився, хоча трохи нервував, коли побачив відеокамеру.
Автор матеріалу висловлює величезну подяку Комітету виборців України і особисто Олександру Черненку за організацію поїздки київських журналістів до Павлограду у день голосування. Редакція УП сподівається на подальшу плідну співпрацю.
Безперечно, що якби у Павлограді не було Тігіпка, на жадане депутатське крісло претендував би хто-небудь з тих, що мають або гроші, або владу, або й те й інше. Шахтарських лідерів, які мріють "рознести касками" Верховну Раду, туди ніколи не пустять. Головними конкурентами "міністра-реформатора" були голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець та директор наукового інституту (більш цікаво, що його попереднє місце роботи - голова "Павлоградвугілля") Юрій Халимендик. І якщо "сумнівна слава" першого відома навіть у Києві, то несподіваною стала популярність у народі другого тігіпківського конкурента, який, до речі, був депутатом обласної ради. Ймовірно, розуміючи, що за один місяць не можливо зрівнятись у популярності з відомими в регіоні "діячами шахтарського руху", штаб Сергія Тігіпка не використовував особливо крутих виборчих технологій і новинки PR-у для розкрутки іміджу свого клієнта. (Єдиний PR-івський "прикол" - Тігіпко жодного разу не з'явився на публіці у краватці. Тільки сорочки, здається, щось на зразок "VD-one" для середнього віку.)
Кращою за будь-який PR в Україні, безперечно, може вважатися активна підтримка виконавчої влади. Тігіпко мав це в повному обсязі й на рівні області й на рівні району. Весь владний ресурс працював на нього під час самої кампанії, і, що особливо важливо, у день виборів. Все діяло як налагоджений механізм, з єдиним збоєм: "дурнуватою" ідеєю роздавати за низькою ціною цукор, який подорожчав саме напередодні виборів (ой, як вчасно). Тут, як кажуть, і сміх і гріх. Уявіть собі - цукор 4 гривні, для Павлограда це вже привід для революції, а Тігіпко завіз у місто величезну кількість "білого золота" і продає (не сам звичайно) з машин, на яких біля низької ціни висить його портрет. Але, люди не дурні, машина приїздить зранку, цукор скуповують перекупники, а в обід продають його знову за більшою ціною. У штабі знайшли вихід - продавали цукор за списками, а пізніше у місті з'явилась рекламна листівка в якій сказано, що завдяки Тігіпку кожний житель Павлограда отримав "надцять" кілограм дешевого цукру. (З цим папірчиком носяться ображені конкуренти - мають намір у суд подавати).
Інші кандидати не мали потужної кампанії й цукру. І Волинець, і Халимендик твердили, що витратили надто мало грошей на вибори. В той же час кандидатура Халимендика, твердять місцеві "експерти", могла б бути прохідною, тим більше, що його підтримувала віце-прем'єр Юлія Тимошенко. Доказів тому звичайно ж немає, і якщо розібратись, то грошей на нього "залізна леді" не витрачала. Ймовірно, якщо вона все ж таки і підтримала Юрія Халимендика, то незначною мірою і за українським принципом. "Не з'їм, то понадкушую" - позиція Тимошенко у відношенні до Тігіпка з використанням Халимендика. Вибори він не виграв, але крові у міністра економіки попив багато. Волинець шансів не мав, і зрозуміло, що два шахтарських лідера "дробили" свій електорат, а шанси єдиного кандидата були б серйознішими.
Виявилось, що на серйозному рівні обидва кандидати не розглядали варіант, за якого один знімається на користь іншого. Халимендик не знявся, оскільки "його висунули трудові колективи і він не може не виправдати довіру виборців", а Волинець сказав журналістам, що розглядав варіант зняття кандидатури але на користь того, хто за тиждень до виборів матиме найбільший рейтинг. Ну звичайно ж, він впевнений, що власний рейтинг більший...
Що стосується програм 3 кандидатів, то всі вони за ринкову економіку, соціальний захист і ще за двісті п'ятдесят п'ять обіцянок, які кожного разу дають виборцям під час кампанії. Особливою "водянистістю", як на мене, відзначилась, програма Тігіпка. Питання, що цікавило всіх журналістів, які у неділю приїхали до Павлограда, стосувалось політичних симпатій майбутнього депутата (депутат, звичайно ж, один, але опитували всіх). Комітет виборців України організував тимчасовий прес-центр, куди приходили по черзі кандидати. Цікаво, що Халимендик так поводився перед представниками ЗМІ, що склалося враження про повну його "ненормальність". На всі поставлені запитання він відповідав з посмішкою і жартами, що "сьогодні ще не знає", "прийде в парламент - тоді визначиться, до кого приєднається", "сьогодні нічого не оцінює", "прийде час - про все дізнається". На мене особисто Халимендик справив враження "веселого приреченого".
Цікавішими за Халимендика виявились місцеві журналісти, які розповіли, що насправді він не такий, і з виборцями говорить інакше. Просто він втомився від боротьби, та ще й не впевнений у перемозі. (Словом, підтвердили факт його приреченості.) До речі, у другій половині дня пройшла інформація, що спостерігачі від Халимендика тихенько йдуть з дільниць або закривають очі на дії людей від іншого кандидата. Висновок, звичайно ж, нічим не підтверджений, зробили такий - домовилися з Тігіпком і заважати не будуть.
Зірка цього шоу з журналістами спілкуватись не хотів і, за словами його прес-секретаря, не мав наміру цього робити до отримання результатів. Протягом дня під час голосування у штабі Сергія Леонідовича відчувалось побоювання за результат виборів, а інші кандидати криком кричали про порушення з боку його команди. Звернемо увагу на деякі подробиці. Перевірений спосіб фальсифікації (на своєму досвіді знаю) - це голосування за межами дільниці, коли виборці пишуть заяву про те, що з тих чи інших причин не можуть самі прийти і проголосувати. Скриньку несуть у квартиру пенсіонера, спостерігачів з собою не беруть і всі голосують так, як треба. В Павлограді пенсіонерів було ну дуже багато, а ще ноу-хау цих виборів --голосування в полях. О! Це окрема історія. Волинець розповів її так: "Виборці пишуть масові заяви, що працюють і не можуть прийти проголосувати і скриньку везуть у поле. Спостерігачам місця в машині не знаходиться"... І хто знає, як там у полі проголосували 150-200 чоловік. Волинець (і не тільки він) впевнений, що до поля скринька не доїде і все це тігіпківські "штучки".
Спостерігачі Комітету виборців відзначали "небажання комісій працювати з ними відкрито" на відміну від інших регіонів, де вони бували. У них ці вибори викликають масу підозр і побоювань. Особисте відчуття автора - "тхне" фальсифікацією. Цікавий момент - більшість спостерігачів від Сергія Тігіпка -- це працівники апарату влади. Законом така практика не заборонена, але уявіть картину. Колгоспники (робітники) ідуть голосувати, а голова колгоспу (начальник цеху) сидить на дільниці і спостерігає. "Чудове" відчуття має виникнути у тих хто голосує не за Тігіпка.
Загалом враження від шахтарського міста було не найкращим. Люди, як і в більшості регіонів, нікому не вірять і не мають наміру брати участь у голосуванні. Але за даними ЦВК у Павлограді порівняно великий відсоток тих, що проголосували - майже 53%. (Мої спостереження, природно, не можуть конкурувати з цифрами). Традиційні для літа шахтарські страйки і голодування не обминули і це місто. Коли ми підходили до головної площі Павлограда, то почули розмірений грюкіт. "Це шахтарі касками грюкають", - зробив припущення хтось. Виявилось, що справді шахтарі, але не касками, а пластиковими пляшками. Близько ста чоловік вимагали регресивних виплат, кілька десятків голодували поряд із дільницею. Цікаво, що серед російськомовних плакатів, знайшовся один українською: "Борітеся- поборете". Клінтон у Києві таки мав успіх...
Життя є життя, і виборча інтрига у моїй свідомості проіснувала лише кілька годин, а вже на зворотному шляху я відкинув для себе будь-яку можливість поразки Тігіпка. Справа тут навіть не в персоналії міністра економіки - головне це система. Хто б не був замість Тігіпка, влада вживала б таких самих заходів і діяла тими ж самими методами. Можливо, інша людина на місці Сергія Леонідовича, який балотувався вперше, не стала б так довірятися місцевій команді з її методами роботи. Говорять, навіть главою тігіпківського штабу був мер Павлограда...
Вибори позаду. Конкуренти, яким не пощастило, готують позови до суду. Але розрив між кандидатами великий, а зафіксовані порушення не дуже серйозні - у суді сенсації також не станеться. Тепер більш цікава подальша доля колишнього (вже!) міністра економіки. До кого він приєднається? "До костенківського руху", - говорять одні. Можливо, але УНР товаришує з "Батьківщиною", а Тимошенко і Тігіпко співпрацювати не будуть. Може піде до СДПУ(о) або під крильце пана Волкова. На всі ці питання незабаром з'явиться відповідь, а "павлоградська інтрига" швидко зникне з пам'яті, звичайно ж якщо ви не житель Павлограда.
P.S. Голова виборчої дільниці №16, один з працівників "Павлоградвугілля" наклав на себе руки просто на виборчій дільниці. Його тіло знайшли у туалеті. Офіційна версія - особисті мотиви, ніякого зв'язку з виборами. Припущень робити не буду, але самогубство за п'ять хвилин до підрахунку голосів... Чисто по-людськи, жахливе відчуття. Я спілкувався з ним удень, він абсолютно природно поводився, хоча трохи нервував, коли побачив відеокамеру.
Автор матеріалу висловлює величезну подяку Комітету виборців України і особисто Олександру Черненку за організацію поїздки київських журналістів до Павлограду у день голосування. Редакція УП сподівається на подальшу плідну співпрацю.
