Олександр Мороз: "Кращий метод оборони Конституції - напад"
Понеділок, 8 травня 2000, 16:36
Першим результатом так званого "референдуму за народною ініціативою", явно не прогнозованим його організаторами, стало створення коаліції політичних партій та рухів, які виступили проти нього. І ліві, і праві, і центристські політики України об'єдналися під гаслом захисту демократії, Конституції та парламентаризму. Після 16 квітня об'єднання не розпалося, а, навпаки, розпочало неординарну діяльність по використанню результатів опитування на користь свого бачення розвитку України. Сьогоднішнє інтерв'ю - з одним із лідерів об'єднання, головою Соціалістичної партії О. Морозом.
- Яке ваше ставлення до процесу змін Конституції у відповідності із результатами так званого референдуму?
О. М.: Щодо практичної спроби запровадити зміни до Конституції, що відповідали би потребам держави, то тут просто необхідно скористатися тою ініціативою, яку пани Волков, Медведчук та сам Президент видають за народну. Ну, що з того, що у Львові в день референдуму проголосувало 24 відсотки, в Києві - 14 тощо, а видається все це як 60 i більше... Дивитися на те, як ці пани намагаються реалізувати через парламент власні ініціативи, викручуючи руки депутатам, тиснучи на парламент через ЗМI? Є найпростіший варіант - відкидати все, що ініціюється Президентом, тим більше, що з правового боку на це він i заслуговує. Але ж можна спробувати знайти кращі варіанти. Як на мене, то кращий метод захисту - напад. Якщо навіть за проект поправок проголосувало хоч 10 відсотків громадян - то є предмет для розгляду й покращання Конституції. Врешті, нехай тепер Президент відбивається від наслідків референдуму.
Щодо процедури, - то на 10 травня ми підготували вже проект постанови про створення депутатської тимчасової спеціальної комісії на пропорційній основі для доопрацювання конституційних змін i змін до великого пакету законодавчих актів, адже треба розробляти нові виборчі закони для верхньої та нижньої палат парламенту, до закону про судоустрій тощо. Маємо намір підготувати не просто концепцію, а сам проект закону про зміни до Основного закону, що я виклав. Той факт, що зараз робить якусь подібну змішану комісію Президент, - чергова помилка, бо не Президент, а парламент остаточно ухвалюватиме зміни до закону.
- До чого зводиться ваш проект змін до Конституції?
О. М.: Я повертаюся, власне кажучи, до своїх пропозицій, які висловлював ще на початку 90-х років i під час роботи над Конституцією, - про зміцнення зв'язку між КМ й ВР. Вони співпадають з пропозиціями чималої кількості фахівців, політиків, норм європейського законодавства. Наприклад, якщо ми думаємо про парламентську більшість, то повинні зважати на те, що мусить існувати механізм формування більшості. Він в світі є тільки один - парламентська більшість формується на основі результатів виборів. Це може бути одна партія, яка одержала переконливу перемогу та абсолютну більшість місць, аніж інші фракції у парламенті. В окремих країнах - це партії, які набули найбільше голосів. Це може бути також коаліція партій, які домовляться між собою після того, як прийшли у парламент. Ця коаліція обирає прем'єр-міністра й на його пропозицію - склад Кабінету Міністрів. Вона має вже право звільняти главу уряду з роботи i наполягати на відставці КМ. Ці функції більшості треба передбачити, інакше більшість не буде існувати, бо вона не буде функціональною i не матиме ніякої стабільності. Недарма і наш Президент говорить, що наша більшість тримається лише на страху розпуску, або економічного покарання. Таке становище не можна консервувати.
Щодо права Президента розпускати парламент, якщо не буде сформована більшість, або, якщо не буде прийнятий бюджет, то це право вже є похідним від попереднього права Верховної Ради. І можна не сумніватися, що в сукупності обидва посилюють взаємозалежність гілок влади, а значить - її стійкість, і одночасно посилюють i функції Президента: він може в трьох випадках, а не в одному, розпускати парламент.
Що стосується питання недоторканості.
Президент у статті 80 пропонує на основі волі виборців зняти 3-ю частину статті про право Верховної Ради давати чи не давати згоду на притягнення до відповідальності депутатів, i тим самим робить право недоторканості депутатів абсолютним. Адже перша частина цієї статті говорить про те, що право недоторканості депутатам гарантується. А третя стаття, знята ініціаторами референдуму, якраз передбачає звуження цього права щодо реалізації його через рішення Верховної Ради. Таким чином Президент робить все для збереження абсолютної недоторканності народних депутатів. Ми ж пропонуємо, на мій погляд, дуже раціональний принцип рівності всіх громадян перед законом. Окрім розділу третього 80 ст. Конституції, ми повинні відмовитись від 9 та 13 статей Перехідних положень Конституції, де йдеться про збереження особливого режиму діяльності карних органів, зокрема затримання та попереднього утримання громадян без слідства за указом Президента, i забезпечити виконання 29 статті Основного закону, яка стосується рівності перед законом всіх громадян та їхньої недоторканості. Нагадаймо, відповідно до цієї норми Конституції, всі громадяни можуть бути притягнуті до відповідальності лише у відповідності з рішенням суду. Це ж правило треба застосовувати й до депутатів, але, оскільки народний депутат як обранець народу користується особливим статусом, то й рішення про його відповідальність треба віднести до компетенції виключно Верховного суду, депутатів нижчого рівня - до відповідних рівнів судів: обласних тощо... За допомогою такого правила ми можемо убезпечити парламентську опозицію від тиску з боку більшості в питаннях притягнення до відповідальності і одночасно позбавити Верховну Раду права бути суддею у власних справах - себто щодо депутатів. З іншого боку, треба залишити саме за парламентом право знімати недоторканість з суддів. Тут буде забезпечено баланс влад. Цим самим ми захистимо й громадян від сваволі виконавчої влади, бо прокуратура, правоохоронні органи сьогодні є структурами саме виконавчої, а не судової влади.
Коли говорити про скорочення складу депутатів та двопалатний парламент, - це треба розглядати як єдину волю. Визначення кількості народних депутатів є в 76 статті, i лише там же є визначення складу Верховної Ради із народних депутатів. На момент проведення референдуму інших членів представницького органу не було. Тому не можна спекулювати, говорячи, що всіх членів парламенту, разом з сенаторами, може бути за наслідками референдуму лише 300. До 300 скорочується лише склад депутатського корпусу, а якщо утворюватиметься верхня палата, яку умовно вже називають "сенатом", то кількість " сенаторів" може бути ще 150 або 100.
Повноваження верхньої палати, з огляду на те, що сьогодні всі владні повноваження розподілені між гілками влади, можуть бути реалізовані лише за рахунок перерозподілу чиїхось повноважень. Якщо нижня палата, як в усьому світі, займатиметься проблемою уряду, то верхня палата має займатись іншими кадровими призначеннями, що їх на сьогодні вирішує Президент, а також перебрати в Президента право вето на закони, а також вето на укази Президента, що стосуються регіональної політики. Обиратиметься вона, заради уникнення сепаратистських тенденцій, не від регіону в цілому, а від мажоритарних округів за рівною чисельністю виборців. Верхня палата також остаточно затверджуватиме бюджет i матиме на нього право вето.
Таким чином загалом буде підвищено незалежність громадян від сваволі виконавчої влади, а також через підвищення ролі представницьких органів, - підвищиться й громадянський контроль над виконавчою владою взагалі. Підвищиться роль депутатів всіх рівнів, бо вони стають більш захищеними й незалежними, а через створення другої палати - більш адекватно захищаються й інтереси регіонів. Підвищується статус судової влади. Зростає роль державних органів, особливо уряду, бо він отримує незалежність від Президента, але одночасно підвищується й його відповідальність, а отже парламент та уряд працюють напружено й ефективно без ніяких суперечок. Підвищується й роль Президента: він звільняється від невластивих йому диктаторських функцій i отримує більше важелів впливу на парламент через трикратне право розпуску законодавців. Здається, саме такі завдання ставили перед собою ініціатори референдуму. Крім того, це нормальний, випробуваний у більшості європейських країнах механізм, а не той велосипед на квадратних колесах, який хоче змайструвати Кучма.
- В разі зміни повноважень гілок влади, - чи передбачаєте ви необхідність дострокових президентських виборів?
О. М.: Ні, не передбачаю: Президент виконуватиме ті функції, що йому залишить новий текст Конституції. Та й де ми знайдемо нового такого ініціативного Президента, як маємо тепер...
- Яке ваше ставлення до процесу змін Конституції у відповідності із результатами так званого референдуму?
О. М.: Щодо практичної спроби запровадити зміни до Конституції, що відповідали би потребам держави, то тут просто необхідно скористатися тою ініціативою, яку пани Волков, Медведчук та сам Президент видають за народну. Ну, що з того, що у Львові в день референдуму проголосувало 24 відсотки, в Києві - 14 тощо, а видається все це як 60 i більше... Дивитися на те, як ці пани намагаються реалізувати через парламент власні ініціативи, викручуючи руки депутатам, тиснучи на парламент через ЗМI? Є найпростіший варіант - відкидати все, що ініціюється Президентом, тим більше, що з правового боку на це він i заслуговує. Але ж можна спробувати знайти кращі варіанти. Як на мене, то кращий метод захисту - напад. Якщо навіть за проект поправок проголосувало хоч 10 відсотків громадян - то є предмет для розгляду й покращання Конституції. Врешті, нехай тепер Президент відбивається від наслідків референдуму.
Щодо процедури, - то на 10 травня ми підготували вже проект постанови про створення депутатської тимчасової спеціальної комісії на пропорційній основі для доопрацювання конституційних змін i змін до великого пакету законодавчих актів, адже треба розробляти нові виборчі закони для верхньої та нижньої палат парламенту, до закону про судоустрій тощо. Маємо намір підготувати не просто концепцію, а сам проект закону про зміни до Основного закону, що я виклав. Той факт, що зараз робить якусь подібну змішану комісію Президент, - чергова помилка, бо не Президент, а парламент остаточно ухвалюватиме зміни до закону.
- До чого зводиться ваш проект змін до Конституції?
О. М.: Я повертаюся, власне кажучи, до своїх пропозицій, які висловлював ще на початку 90-х років i під час роботи над Конституцією, - про зміцнення зв'язку між КМ й ВР. Вони співпадають з пропозиціями чималої кількості фахівців, політиків, норм європейського законодавства. Наприклад, якщо ми думаємо про парламентську більшість, то повинні зважати на те, що мусить існувати механізм формування більшості. Він в світі є тільки один - парламентська більшість формується на основі результатів виборів. Це може бути одна партія, яка одержала переконливу перемогу та абсолютну більшість місць, аніж інші фракції у парламенті. В окремих країнах - це партії, які набули найбільше голосів. Це може бути також коаліція партій, які домовляться між собою після того, як прийшли у парламент. Ця коаліція обирає прем'єр-міністра й на його пропозицію - склад Кабінету Міністрів. Вона має вже право звільняти главу уряду з роботи i наполягати на відставці КМ. Ці функції більшості треба передбачити, інакше більшість не буде існувати, бо вона не буде функціональною i не матиме ніякої стабільності. Недарма і наш Президент говорить, що наша більшість тримається лише на страху розпуску, або економічного покарання. Таке становище не можна консервувати.
Щодо права Президента розпускати парламент, якщо не буде сформована більшість, або, якщо не буде прийнятий бюджет, то це право вже є похідним від попереднього права Верховної Ради. І можна не сумніватися, що в сукупності обидва посилюють взаємозалежність гілок влади, а значить - її стійкість, і одночасно посилюють i функції Президента: він може в трьох випадках, а не в одному, розпускати парламент.
Що стосується питання недоторканості.
Президент у статті 80 пропонує на основі волі виборців зняти 3-ю частину статті про право Верховної Ради давати чи не давати згоду на притягнення до відповідальності депутатів, i тим самим робить право недоторканості депутатів абсолютним. Адже перша частина цієї статті говорить про те, що право недоторканості депутатам гарантується. А третя стаття, знята ініціаторами референдуму, якраз передбачає звуження цього права щодо реалізації його через рішення Верховної Ради. Таким чином Президент робить все для збереження абсолютної недоторканності народних депутатів. Ми ж пропонуємо, на мій погляд, дуже раціональний принцип рівності всіх громадян перед законом. Окрім розділу третього 80 ст. Конституції, ми повинні відмовитись від 9 та 13 статей Перехідних положень Конституції, де йдеться про збереження особливого режиму діяльності карних органів, зокрема затримання та попереднього утримання громадян без слідства за указом Президента, i забезпечити виконання 29 статті Основного закону, яка стосується рівності перед законом всіх громадян та їхньої недоторканості. Нагадаймо, відповідно до цієї норми Конституції, всі громадяни можуть бути притягнуті до відповідальності лише у відповідності з рішенням суду. Це ж правило треба застосовувати й до депутатів, але, оскільки народний депутат як обранець народу користується особливим статусом, то й рішення про його відповідальність треба віднести до компетенції виключно Верховного суду, депутатів нижчого рівня - до відповідних рівнів судів: обласних тощо... За допомогою такого правила ми можемо убезпечити парламентську опозицію від тиску з боку більшості в питаннях притягнення до відповідальності і одночасно позбавити Верховну Раду права бути суддею у власних справах - себто щодо депутатів. З іншого боку, треба залишити саме за парламентом право знімати недоторканість з суддів. Тут буде забезпечено баланс влад. Цим самим ми захистимо й громадян від сваволі виконавчої влади, бо прокуратура, правоохоронні органи сьогодні є структурами саме виконавчої, а не судової влади.
Коли говорити про скорочення складу депутатів та двопалатний парламент, - це треба розглядати як єдину волю. Визначення кількості народних депутатів є в 76 статті, i лише там же є визначення складу Верховної Ради із народних депутатів. На момент проведення референдуму інших членів представницького органу не було. Тому не можна спекулювати, говорячи, що всіх членів парламенту, разом з сенаторами, може бути за наслідками референдуму лише 300. До 300 скорочується лише склад депутатського корпусу, а якщо утворюватиметься верхня палата, яку умовно вже називають "сенатом", то кількість " сенаторів" може бути ще 150 або 100.
Повноваження верхньої палати, з огляду на те, що сьогодні всі владні повноваження розподілені між гілками влади, можуть бути реалізовані лише за рахунок перерозподілу чиїхось повноважень. Якщо нижня палата, як в усьому світі, займатиметься проблемою уряду, то верхня палата має займатись іншими кадровими призначеннями, що їх на сьогодні вирішує Президент, а також перебрати в Президента право вето на закони, а також вето на укази Президента, що стосуються регіональної політики. Обиратиметься вона, заради уникнення сепаратистських тенденцій, не від регіону в цілому, а від мажоритарних округів за рівною чисельністю виборців. Верхня палата також остаточно затверджуватиме бюджет i матиме на нього право вето.
Таким чином загалом буде підвищено незалежність громадян від сваволі виконавчої влади, а також через підвищення ролі представницьких органів, - підвищиться й громадянський контроль над виконавчою владою взагалі. Підвищиться роль депутатів всіх рівнів, бо вони стають більш захищеними й незалежними, а через створення другої палати - більш адекватно захищаються й інтереси регіонів. Підвищується статус судової влади. Зростає роль державних органів, особливо уряду, бо він отримує незалежність від Президента, але одночасно підвищується й його відповідальність, а отже парламент та уряд працюють напружено й ефективно без ніяких суперечок. Підвищується й роль Президента: він звільняється від невластивих йому диктаторських функцій i отримує більше важелів впливу на парламент через трикратне право розпуску законодавців. Здається, саме такі завдання ставили перед собою ініціатори референдуму. Крім того, це нормальний, випробуваний у більшості європейських країнах механізм, а не той велосипед на квадратних колесах, який хоче змайструвати Кучма.
- В разі зміни повноважень гілок влади, - чи передбачаєте ви необхідність дострокових президентських виборів?
О. М.: Ні, не передбачаю: Президент виконуватиме ті функції, що йому залишить новий текст Конституції. Та й де ми знайдемо нового такого ініціативного Президента, як маємо тепер...
