Звісно, якщо ми хочемо зберегти Українську Державу, ми повинні бути україноцентричними. Думати, читати, писати українською мовою, слухати українську музику , дивитись українське кіно etc. І не тільки в інтелектуально - культурному плані. Так вибори, чи голосування відбуваються не лише раз на два роки, а кожного дня - коли ми голосуємо гривнею, купляючи той чи інший товар, послугу. Добре, якщо це український виробник - надавач.Однак, пересічним українцям часто доводиться витягати з гаманців замість гривні - фактично юані, долари чи евро.
Отож, поки Україна залишається дуже різноманітноцентричною. Маю на увазі різні реґіони держави (Схід і Захід таки дуже різняться). Але дорогу здолає той, хто йде. І починати треба з себе - з власної моральної орієнтації.
Хороша стаття. Давно не читала на УП чогось настільки смачного (та романтичного). Неоромантизм – особливо в ситуації, що склалася – річ надзвичайно потрібна, терапевтична. Бо як ще можна зцілитися від тотального цинізму?
Щодо ідеології: ми живемо, як на моє око, в часи пост-ідеологічні. (Втім, відсутність ідеології – це теж ідеологія. Майже жарт.:)) Ми – продукти фрагментованих ідеологій. Можливо, це спрощує завдання. Можливо – ні.
Погоджуюся, що слід розпочати з пошуку орієнтації в моральному просторі. Втрата цієї орієнтації з усіма можливими життєвими наслідками і є “совком”. Правила належного/доброго життя мають бути віднайдені, мозаїка складена, а “совок” подоланий.