Німецький уряд наполягає, щоб інші європейські країни дотримувалися курсу на заощадження. Водночас у самій ФРН є мало інституцій, котрі можуть контролювати або забороняти державні видатки.
168 років знадобилося б Німеччині для того, аби повністю погасити всі свої борги на суму понад дві тисячі мільярдів євро. Це за умови, якби Німеччина відтепер не брала б більше в борг жодного центу і щомісяця повертала кредиторам один мільярд євро. Такі розрахунки підготував Союз платників податків Німеччини. Мета дослідження: показати наскільки проблематично вже нині виглядає політика країни щодо видатків, а також наскільки важливими є механізми контролю.
У Німеччині політики в місцевих радах та 16 земельних парламентах вирішують, куди й скільки має бути виділено грошей. Чи ці видатки завжди адекватні, чи гроші платників податків витрачаються та інвестуються належним чином - цими питаннями на земельному рівні опікуються рахункові палати, а на федеральному рівні - Федеральна рахункова палата.
Контролювати, але не карати
Лише Федеральна рахункова палата, в штаті якої працюють 600 осіб, щороку втручається в понад 500 випадків. Ідеться про поради певним органам чи відомствам взагалі відмовитися від видатків або про ефективніше використання передбачених сум. Так, наприклад, вдалося з'ясувати, що Бундесвер замовив човни, абсолютно непридатні для виконання місії, для якої вони призначалися. "Ми дивимося насамперед на позиції, де йдеться про мільярдні суми", - каже Мартін Вінтер, речник Федеральної рахункової палати в Бонні. Він називає насамперед соціальні статті, економічний та аграрний сектори. За його словами, особливо критично відстежується розподіл субсидій. Випадки помилкових витрат настільки численні, що потенціал заощадження міг би становити від півтора до двох мільярдів євро на рік.
Утім Федеральна рахункова палата може давати лише рекомендації. Повноважень карати за неправильне поводження з фінансами у неї немає. Основний закон гарантує земельним рахунковим палатам і Федеральній рахунковій палаті повну незалежність у питанні, які статті державних витрат мають перевірятися. Контрольні перевірки без попередження також можливі. Ці відомства мають право повного доступу до адміністративних документів. Усі виявлені недоліки спершу мають надсилатися керівникам відомств, де їх виявили, аби ті мали можливість провести роботу над помилками. Тільки якщо керівники не вживають відповідних заходів, тоді ці випадки фіксуються в щорічному звіті. У такому разі право втрутитися в ситуацію отримує вища інстанція. Зокрема, це комітет з питань бюджету Бундестаґу.
Штрафи за марнування грошей
Отже, про можливі наслідки кінець-кінцем вирішують політики, які часто мають партійно-політичні зв'язки з керівниками відомств. Союз платників податків піддає критиці цей "кругообіг відповідальностей" і можливість приховати якусь невідповідність. Організація, у лавах якої близько 300 тисяч членів, є найбільшим об'єднанням платників податків у світі. Упродовж десятиліть вона бореться з марнуванням грошей з державної скарбниці. Нині це утворення вважається хоч і не політично, але суспільно визнаною інстанцією контролю.
Найгірші випадки розтринькування грошей платників податків об'єднання збирає та публікує у своїх чорних списках. Щороку німецькі громадяни можуть читати про суперечливі видатки органів влади: про неправильного розміру замовлену уніформу, про позолочені кришки люків, про завищену вартість ремонтно-дорожних робіт. Загалом, організація заявляє про 30 мільярдів євро непотрібних витрат на рік.
Той, хто так безвідповідально розпоряджається грошима платників податків, має бути покараним, вимагає президент Союзу Карл Гайнц Деке. Ця вимога лунає вже упродовж багатьох років, але досі нічого так і не зроблено. Чимало юристів вже сушили голови, але не змогли знайти рішення, яке б поєднувалося з Основним законом і демократичними нормами. Політики з майже усіх партій заявляють, що коли такі штрафи запровадити, тоді в країні ніхто нічого не захоче вирішувати. Критики вважають, що достатньо чинних німецьких законів, які передбачають покарання за шахрайство та службові зловживання. Але тут виникає питання доказової бази. Адже, як заявляють представники політичних партій, гроші платників податків ніхто цілеспрямовано не планує марнувати.
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua