Група молодих німецьких журналістів з 28 січня по 5 лютого відвідувала Польщу та Україну для знайомства з країнами-господарями "Євро-2012".
Репортер радіостанції Deutschlandradio Kultur Андре Цантов днями повернувся з поїздки Польщею та Україною перед "Євро-2012". Метою туру було з’ясувати те, чим і як прийматимуть Україна і Польща гостей під час чемпіонату. В інтерв'ю DW, один з учасників прес-туру, репортер Deutschlandradio Kultur Андре Цантов, поділився з нами своїми враженнями від побаченого в Польщі та Україні, які для багатьох німців досі залишаються краями «екзотичного Сходу».
DW:Андре, з чого, власне, почалася Ваша з колегами подорож?Якими були перші враження?
Андре Цантов: Першою «станцією» став Національний стадіон у Варшаві. Те, що ми потрапили туди саме на відкриття, сталося випадково. Адже його переносили місяцями. Цього дня організували велику програму, виступило чимало музичних гуртів. Пройшла також прес-конференція, присвячена відкриттю стадіону. Щоправда, страшенно хаотично. Акредитація тривала дуже довго, оскільки нею займалося лише двоє людей. Було страшенно холодно: на вулиці - 20 градусів морозу, а у черзі журналісти чекали близько 45 хвилин, потім проходили на пункт реєстрації, фотографувалися, підписували необхідні документи. Через довгу процедуру багато журналістів запізнилося на свято відкриття, тому мали погані враження від стадіону у Варшаві.
DW: Що найбільше впало в око у Польщі?
А.Ц.: Ми пробули у Польщі 5 днів, з них три дні у Варшаві, тож добре ознайомилися із культурними особливостями Польщі. Перемишль на кордоні з Україною – досі зберігає свою австрійську спадщину. Нас вразило й таке: у місцевому ресторані на стінах висіли портрети "найяснішого Цісаря" Франца-Йосипа. Зрозуміло, що у Польщі історія відіграє неабияку роль. Наприклад, східна Польща дещо відстає в економічному плані від західної, де відчувається вплив Німеччини. Політичний поділ країни дуже помітний: Захід – це царина впливу прем'єра Дональда Туска, Схід – парафія консерватора Качинського.
DW:А наскільки, з Ваших спостережень, поляки радіють приходу футбольного свята?
А.Ц.: Ми відчули помірковану ейфорію. На відкриття варшавського стадіону прийшло від 20 до 25 тисяч відвідувачів. Люди раділи, що Польща заявить про себе, покаже, що у цій країні є добрі можливості для дозвілля. Польща зараз дуже добре висвітлюється у світових медіа. Водночас, самі стадіони у Польщі не дуже великі. На чемпіонаті світу у Німеччині футбольні арени були більшими і було більше квитків для фанів.
DW:А як щодо готовності готелів, на них вже теж було чимало нарікань іноземців?
А.Ц.: І у Польщі, і в Україні існує проблема із пропозиціями середнього класу. Є багато дешевих готелів, які у жалюгідному стані - їх навіть важко назвати готелями, швидше, притулками. За постановою УЄФА, необхідно також побудувати готелі класу "люкс". Із ними якраз проблем немає. Але прогнозують, що ціни на проживання у період чемпіонату "зашкалюватимуть". У Варшаві, наприклад, зростуть на 200 відсотків. Хороших двозіркових готелів украй мало. А які є, ті вже давно заброньовані.
Україна та Польща готували два різних Євро
DW: Як Вам видалося, наскільки тісно українці і поляки співпрацювали, готуючись до "Євро-2012"? Тобто, чи справді відчутно, що це спільний проект обох країн?
А.Ц.: Насправді, кожна країна готувалася окремо. Ніхто не сів за стіл переговорів і не вирішив, як разом пройде підготовка до чемпіонату. Кожен був за себе. Це видно на прикладі дуже різних інтернет-сторінок для фанів. Тож немає спільної координації, між ними немає жодного зв'язку, тому зорієнтуватися футбольним вболівальникам буде непросто. За роки підготовки у Польщі збудували численні кілометри автобанів по всій країні, майже вдвічі більше, ніж було. Це великий успіх. Значно покращили інфраструктуру, збудували аеропорти. Навіть якщо ще не все готово, все одно це великий крок. В Україні сконцентрувалися на аеропортах, п'ятзіркових готелях, стадіонах та містах, де пройдуть ігри. Збудували і дороги до стадіонів. Але в загальному інфраструктура досить слабка.
DW:Окрім слабкої інфраструктури, що ще заслуговує на критичне слово?
А.Ц.: Коли ми їхали, було 28 градусів морозу, на вулиці зовсім не було людей. Ми пройшли кордон за 20 хвилин. Але нас попередили, що для фанатів перетин кордону з Україною може тривати 3-4 години. Необхідно дуже рано бути на місці, щоб якомога швидше перетнути кордон. Не менш важливим чинником є мова. У Польщі більшість молоді вивчає німецьку як першу іноземну мову та англійську – як другу. В Україні англійську знає лише молодь. З німецькою справи кепські. Більшість населення розуміється російською. Тому коли необхідно буде розпитати дорогу, ніхто крім молоді, не зможе відповісти іншою мовою, ніж російською. Я важко уявляю, як зможуть порозумітися німецькі фани в Україні, до того ж, якщо майже усі написи кирилицею .
DW:Може тому й 13 з 16 футбольних команд на час Євро-2012 розквартируються у Польщі…
А.Ц.: Думаю, тому, що Польщі більше довіряють. Це стосується, насамперед, загальних життєвих стандартів. Дехто просто каже, що краще поїде до Польщі, аніж переживе надзвичайні пригоди в Україні. А трьома командами в Україні, без сумніву, добре опікуватимуться у п‘ятизіркових готелях. Але за цими готелями в Україні є ще багато речей, які виглядають зовсім не так прогресивно. Для багатьох подорож в Україну – це відпочинок з пригодами, якого далеко не всі хочуть.
Інтерв’ю провів: Захар Бутирський
Редактор: Євген Тейзе
Facebook
Twitter
Вконтакте
