ПЕЧЕРСЬКИЙ РУ РВ ГУМВС УКРАЇНИ У М. КИЄВІ
01010, м. Київ, вул. Московська, 30
….Ваші прізвище, імя, по-батькові повністю…
…Ваша поштова адреса….
…Ваша електронна поштова адреса (за бажанням)….
…контактний номер телефону (за бажаннями)….
ЗАЯВА
про вчинення кримінального правопорушення під час прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України №905-р від 21.11.2013р.
21 листопада 2013р. було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України №905-р "Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами — членами, з іншої сторони" (текст взято з офіційного веб-порталу www.kmu.gov.ua). Вважаю, що дії під час прийняття цього розпорядження містять ознаки складу злочину передбаченого ч.3. ст. 365 КК України з огляду на наступне.
У вказаному розпорядженні міститься, зокрема п.1. Призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами — членами, з іншої сторони, і дію рішення Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 р. "Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами — членами, з іншої сторони". Такий пункт є незаконним, з огляду на його невідповідність нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і перевищення повноважень при його прийнятті.
Зокрема, у п.12. ч.2. ст. 11 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" від 01.07.2010р. передбачено, що однією із основних засад зовнішньої політики України є забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі. У абз. 2 преамбули "Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу" (затвердженої указом Президента України від 11.06.1998р., в редакції від 30.09.2011р.)вказано, що національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. Аналогічні за змістом приписи містяться в інших нормативно-правових актах України та договорах укладених між Україною та ЄС. У ч.1. ст. 116 Конституції України закріплено, що Кабінет міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України. Видається, що законне призупинення процесу євроінтеграції можливе лише шляхом внесення змін до тих нормативно-правових актів і тих видавників, які цю стратегію визначили (зокрема, Верховна Рада України і Президент України).
Таким чином, п.1. розпорядження Кабінету Міністрів України №905-р від 21.11.2013р. не відповідає вимогам чинного законодавства України, яке передбачає забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу.
Крім того, ч.3. ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 07.10.2010р. передбачає, що розпорядження – це акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань. Проте, призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію з ЄС не є організаційно-розпорядчим чи іншим поточним питанням Кабінету Міністрів України. Питання призупинення такого процесу має вирішуватись лише документом нормативного характеру – зокрема, той же Кабінет Міністрів України має право видавати постанови, Президент України – укази, Верховна рада України – закони тощо. Тому, при прийняте розпорядження Кабінету Міністрів України №905-р містить положення, які взагалі не можуть вирішуватись актом у формі розпорядження.
Також, вищезгаданим розпорядженням було призупинено дію рішення Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 р. "Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами — членами, з іншої сторони". Але Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 07.10.2010р. і ст. 116 Конституції України не передбачають права Кабінету Міністрів України самостійно призупиняти дію актів, причому різної правової природи – розпорядженням зупинено дію рішення. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, при прийнятті розпорядження Кабінету Міністрів України №905-р "Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами — членами, з іншої сторони" від 21.11.2013р. члени Кабінету Міністрів України діяли незаконно, порушуючи чинне законодавство України, вирішуючи питання, які не входять до його компетенції, а є компетенцією інших органів, вирішуючи підзаконним актом у формі розпорядження питання, які не можуть ним вирішуватись, вчиняючи дії по призупинення дії рішень, які взагалі не можуть вчинятись.
У ч.3. ст. 365 КК України передбачено кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
Безпосереднім об’єктом злочину у цьому випадку будуть суспільні відносини у сфері службової діяльності членів Кабінету Міністрів України в частині реалізації засад зовнішньої політики України; забезпечення вимог ухвалення нормативних актів і вирішення питань відповідно до їх правового статусу, суб’єктного складу та ієрархічності, реалізація службових повноважень в межах і спосіб передбачений Конституцією і законами України.
Суспільно небезпечним діянням буде прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України №905-р "Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами — членами, з іншої сторони", зміст якого явно не відповідає вимогам законодавства України і не входить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Суспільно небезпечними наслідками є тяжкі наслідки, які відповідно до п.6. постанови Пленуму Верховного суду України №15 від 26.12.2003р. "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" будуть полягати у значному підриву авторитету Кабінету Міністрів України та публічної влади в Україні перед власними громадянами та європейськими інституціями, спробі зриву процесу євроінтеграції, перешкоджанні нормативно-визначеній стратегії розвитку держави та засадам зовнішньої політики України.
Причиновий зв’язок між суспільно небезпечними наслідками і суспільно небезпечним діянням є прямим і необхідним.
Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу. Члени Кабінету Міністрів України, як державні службовці обізнані з нормативними положенням законодавства України, текстом прийнятого розпорядження, тобто вони усвідомлювали характер свого діяння, передбачали його наслідки і бажали їх настання. Власне, сам текст розпорядження і на це був спрямований.
Особливістю встановлення суб’єктів злочину, є те, що рішення приймалось колегіальним органом – Кабінетом Міністрів України в порядку визначеному ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 07.10.2010р. більшістю від посадового складу або рівно половиною (за умови позитивного голосування Прем’єр Міністра України). Відповідно до принципів індивідуальної відповідальності за умови вини, суб’єктами злочину будуть такі особи посадового складу Кабінету Міністрів України, які голосували "За" при прийнятті такого розпорядження, оскільки їх голоси забезпечили ухвалення незаконного розпорядження і розвиток причинового зв’язку.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Згідно з ч.4. ст. 216 КПК України, досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до 1-3 категорій посад, мало б здійснюватись слідчими органів державного бюро розслідувань. Проте, п.2. ч.1. Прикінцевих положень КПК України передбачає, що ч.4. ст. 216 КПК України набирає чинність з моменту створення державного бюро розслідувань, на цей час такого немає. Тому, слід керуватись загальною нормою ч.1. ст. 216 КПК України про те, що такі досудові розслідування проводять слідчі органів внутрішніх справ.
У ч.1. ст. 218 КПК України передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Місцезнаходження Кабінету Міністрів України є у Печерському районі м. Києва, а тому справа підслідна слідчим Печерського РВ РУ ГУМВС у м. Києві. Необхідно зауважити, що ст. 480 КПК України не передбачено особливого порядку кримінального провадження щодо посадових осіб Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Згідно з п.1.2.,1.3., 1.4. Розділу ІІ Положення "Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань" затвердженого наказом Генерального прокурора України №69 від 17.08.2012р. відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв’язку. Заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за виключенням випадків, коли таке попередження не можливо зробити з об’єктивних причин, зокрема надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв’язку.
Вищевказана заява відповідає усім зазначеним вимогам, подається засобами зв’язку і повинна бути внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 60, 214, 215, 216, 218 КПК України, прошу:
1. Внести відомості, зазначеній у цій заяві до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за ч.3. ст. 365 КК України щодо прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України №905-р від 21.11.2013р. "Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами — членами, з іншої сторони"
2. Надати мені документ, що підтверджує прийняття цієї заяви і її реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань шляхом надіслання на мою поштову адресу, копію на електронну поштову скриньку.
3. Інформувати мене шляхом надіслання на мою поштову адресу, копію на електронну поштову скриньку, про результати досудового розслідування
…дата… … підпис…
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua