Три шматки скла під оком і звинувачення у шпигунстві: як працівника УП тримали в кайданках у лікарні в Австрії
8 жовтня керівника відділу журналістських розслідувань "Української правди" Михайла Ткача та його колегу Ярослава Бондаренка затримали у Відні під час виконання редакційного завдання, пов'язаного з пошуком колишнього генерального прокурора-втікача Руслана Кравченка.
Ярослав, якого поранили під час затримання, розповідає, як все відбувалося.
Посеред білого дня (15:00), під час переміщення на орендованому авто з одного місця в інше, на світлофорі дуже жорстко нас прийняв австрійський спецназ.
Вибили обидва вікна і за секунди – вже земля: Михайлові Ткачеві "пощастило", з його боку – обочина з клумбою і травою, а мене ж – обличчям в асфальт і з усієї сили втискають всім тілом в розбите скло. Ліва рука в руці поліцейського, права під тілом… давай діставати.
Роздерли. Посічені і рвані рани на правій руці. Ліву крутили так, що я кричав від раптового сильного болю. Було відчуття, що зараз зламають руку.
Потім так затисли кайданки саме на лівій, що я аж згодом за 15–20 хвилин ледве випросив: "Please, relax this! Please! It's no good! Please, relax!". Німецької не знаю. Пардон))
З моменту цієї прийомки, з розбиттям вікон, нас з Михайлом роз'єднали без можливості контакту, взагалі!
Дивитись осторонь – ЗАБОРОНА і відразу: "Обличчям в стіну!".
Кров з обличчя тече, заливає одяг, штани, нові кросівки (бачу, пошкоджені). Озираюсь на руку – кровить. Підійшов поліцейський медик з перекисом водню глянути на мене і надати першу медичну допомогу. Так я помітив, що Михайла також десь там вдалині "пакують". Не раз чую: "We are Ukrainian journalists!".
Всі речі вилучили. З'явився бус. Завели, повезли в невідомому напрямку. Виявилось згодом – в СІЗО.
Весь час ЖОДНОГО РОЗ'ЯСНЕННЯ і бодай "ВИ МАЄТЕ ПРАВО НА…" – абсолютно нічого і суцільна незрозумілість та невідомість "що це було і що далі". А далі – прийомка в СІЗО.
Огляд медиків тюрми. Там я вже і побачив свій стан. Засохлу кров з обличчя довелося певний час змивати антисептиком і так побачив "горб" під оком. Роздивився. "Там є скло", – кажу медикам. "Напевно, мені потрібна медична допомога", – продовжив.
21:30 – вихід з камери тимчасового утримання, кайданки за спину. Бус. Дорога в лікарню.
Противно на душі було. З тюрми повезли в лікарню дівставати скло з обличчя і все це з кайданками за спиною… Два поліцейських ведуть цивільною лікарнею коридорами поміж людей як якогось суперзлочинця.
Дитячі очі злякано дивляться на тебе ((. І ось це було дуууууже неприємно. І, напевно, це найважче в цій історії.
Бо як би і скільки б ти не намагався говорити і пояснити копам: "Я не злочинець! Я не становлю загрози! Я журналіст–розслідувач з України! Відкрийте інтернет і ви побачите всю інформацію про мене, про нас і нашу роботу – ви там все побачите і зрозумієте". Це все не має жодного ефекту!
І навіть після рентгену вже на операційний стіл треба лягати… лікар ніяковіє і каже: "Кайданки за спиною – це не добре!". І я вкотре додаю цим копам від себе: "Я не несу жодної загрози! Я не злочинець. Я фотограф, оператор. Повірте мені. Зніміть хоча б на операцію кайданки". Без результату.
Операція на обличчі, під оком – в кайданках за спиною.
Скло дістали. Шви наклали. Попросив показати. Три шматки скла. Посічену праву руку від ліктя і вище обробили і заклеїли стрічками, якими клеять розсічення і порізи.
І назад у кайданках в камеру "303" з дивними написами на стінах про Ісуса, Аллаха і "жизнь ворам". Але найцікавіший напис був просто перед очима над дверима камери: "95 REGION".
Цікаво. Щось нагадує. Перегукується з дечим з України.
Був детальний допит кримінальної поліції. Злочини, які інкримінують мені, дуже серйозні:
- Шпіонаж.
- Робота на розвідку іншої держави.
- Завдання шкоди державі Австрія.
Своїми розповідями про специфіку нашої роботи і її результати (а просто поряд серед вилучених речей на столі стоїть щойно отримана в Норвегії міжнародна відзнака за свободу слова і за найкращого журналіста–розслідувача) довелось доводити, що ми таки не злочинці.
Адвокат з Австрії і окремо перекладач Марина (вибачте, не запитав прізвище) – професіонали своєї справи.
Особиста підтримка консула Юрія – дякую за візит у СІЗО і спілкування. Там і в тих умовах "повної ізоляції від оточення і без жодних пояснень – "А ЩО ВЗАГАЛІ ВІДБУВАЄТЬСЯ?" – це має велике значення. Дякую.
Після допиту адвокат подав заявку на негайне звільнення з камери з-під варти, як людини, що не становить загрозу. Троє поліцейських і головний серед них, очевидно, вже розуміють ситуацію і дзвінками до прокурора зробили можливим вихід з-під варти. П'ятниця, вечір.
Якби не так – то в суботу і неділю сидів би в камері "303" та втикав у двері з написом "95 region" і робив би зарядку з відтисканнями від підлоги – як ми звикли бачити у фільмах )))
Працюємо далі…
Ярослав Бондаренко