Підсумки трьох років інформаційної війни
Бойові дії відбуваються не тільки на полі бою, але і в інформаційному просторі. Сторони завдають інформаційних атак та вживають засобів захисту. Україна не програє інформаційну війну, однак її успіхи на цьому напрямку протягом трьох років залишаються незначними. На відміну від Росії, де продовжує зростати вплив телеграм-каналів, жодне джерело інформації в Україні не показує стабільно позитивної динаміки.
Підтримка "спеціальної військової операції" продовжує залишатися непохитною у Росії. Згідно з даними Левада Центру, у лютому цього року її підтримували четверо з п’яти росіян, 79.8%, що на 2.5% перевершує показник першого року великої війни. Статистична похибка у цьому випадку теж близька до 2.5%.
В Україні тенденція дещо інша. Кількість тих, хто підтримує продовження бойових дій та відкидає можливість компромісів, поступово зменшується. Якщо у 2023 році майже кожний четвертий українець з п’яти не погоджувався розглядати варіант обміну захоплених Росією територій Донбасу на мир, то згідно з даними Київського Міжнародного Інституту Соціології за лютий цього року непохитність українців знизилась. Менш, ніж половина опитаних, 42.8%, відкидають такий варіант. Похибка вибірки не перевищувала 2.9%.
Не тільки ситуація на полі бою впливає на ставлення до продовження бойових дій. Інформаційна політика уряду, російського та українського, теж має вплив. Погляди на війну залежать від того, яка інформація про неї поширюється, чи, навпаки, замовчується.
Особливу увагу уряди двох країн уділяють телебаченню. Державне фінансування телемарафону "Єдині новини #UAразом" продовжує зростати. Загальна сума коштів, виділених на виробництво марафону у 2024 році, становила 593,6 млн грн. На 2025 рік виділено 738 млн грн. Збільшене фінансування допомогло стабілізувати ситуацію з аудиторією телемарафону. Порівняно з 2023 роком, торік вона скоротилася на 15%. У 2025 році кількість глядачів телемарафону залишилась без суттєвих змін (Рисунок 2).
Не зважаючи на стабілізацію ситуації з телемарафоном, українське телебачення, на відміну від російського, перестало бути лідером інформаційного простору. Воно займає тільки п’яту сходинку в рейтингу найвпливовіших джерел інформації після українських телеграм-каналів (73.1% українців отримують інформацію з цього джерела), інтернет-видань (65.8%), західних соціальних мереж (63.3%) та особистого досвіду (64.1%).
Варто зазначити, що жодне українське джерело інформації не показує позитивної динаміки зростання. Виняток становлять російські соціальні мережі та російські інтернет-видання, але їхня аудиторія незначна і її зростання не перевищує статистичної похибки.
В Росії продовжує збільшуватись популярність російських телеграм-каналів (їх зараз читає кожний п’ятий росіянин, 23.2%), хоча зростання порівняно з минулим роком, +0.3%, не перевищило статистичну похибку.
Наскільки джерела інформації зумовлюють ставлення до війни? У багатьох випадках вплив відсутній, тобто ставлення до війни не залежить від того, з якого саме джерела українці чи росіяни отримують інформацію.
Є декілька винятків. В українському випадку, ті, хто дивиться телемарафон, мають більше шансів не погодитись обміняти Донбас на мир. Навпаки, читачі російських інтернет-видань в Україні більш налаштовані на компроміс. Вплив російських інтернет-видань на позицію щодо Донбасу сильніший, ніж протилежний вплив телемарафону та особистого досвіду.
У Росії перегляд програм російського ТБ стабільно зумовлює підтримку війни. Це єдине інформаційне джерело, вплив якого залишався стабільним протягом трьох років. Єдиним джерелом інформації в Росії, яке негативно впливає на підтримку війни, виявився YouTube, західна соціальна мережа, що залишається відносно доступною в цієї країні, не зважаючи на так зване "уповільнення".
Можна зробити декілька попередніх висновків трьох років інформаційної війни. По-перше, відсутність позитивної динаміки джерел інформації вказує на те, що вплив інформаційної політики має свої межі і ці межі, вірогідно, були досягнені в Україні. В Росії телеграм-канали та російські соціальні мережі ще не повністю вичерпали свій пропагандистський ресурс. Аудиторія російських телеграм-каналів стабільна чи продовжує зростати. Вони формують позитивне ставлення своїх читачів до продовження війни.
По-друге, віддача від інвестиції українського уряду в телемарафон є, але вона залишається порівняно невеликою. Є сенс диверсифікувати інвестиції та приділити більше уваги, наприклад, YouTube та українським телеграм-каналам. Незважаючи на те, що телеграм залишається основним джерелом інформації в Україні протягом трьох років, це джерело незначно впливає на ставлення до війни. У жодному випадку використання українських телеграм-каналів не вплинуло на позицію щодо Донбасу.
По-третє, Україна потребує більш системної, продуманої та амбітної інформаційної політики, особливо щодо російського населення. На сьогодні уряд більш-менш стабілізував ситуацію на інформаційному фронті, зупинив просування ворога. Але про ефективні контратаки поки не йдеться. Їх можливим напрямком можуть стати перш за все YouTube, а також телеграм-канали і російські соціальні мережі.
Антон Олійник
