Як рекрутери 3-го армійського корпусу працюють із переведеннями в Армія+ та інтегрують людей в бригаду

Хтось каже, що переведень в армії не має бути. Бо армія – суворе місце, де усе відбувається за наказом, а не за бажанням. Частково я із цим погоджуюся. Дисципліна, дотримання правил і порядок загалом – мусять бути. Але якщо людина потрапила у підпорядкування некомпетентного командира? Чи в бригаду, де побратими пиячать та вживають заборонені речовини? Такі умови не налаштовують на ефективну службу.

Це розуміють всі у війську – від простих солдатів до вищого командування. Так би мовити, атмосфера в колективі важлива. Тому минулого року Генштаб ЗСУ розблокував переведення, а Міністерство оборони запустило в Армія+ сервіс зміни місця служби, щоб максимально спростити процедуру. Також, до 1 березня була можливість повертатися після самовільного залишення частини (СЗЧ) досить швидко і без кримінальних наслідків.

Талановиті та ефективні люди можуть банально потрапити не на своє місце, де їхні ініціативи та амбіції ігноруватимуть. Та ми завжди знайдемо для таких людей місце у 3-му армійському корпусі.

Чим ми займаємося і що має вміти рекрутер 

Якщо коротко – ми консультуємо та юридично супроводжуємо тих, хто хоче перевестись до нас та потім інтегруємо людей в підрозділи. А це передбачає бойову і не бойову складові. Крім цього, опрацьовуємо запити від наших підрозділів щодо конкретних професій, які їм потрібні. 

Відсіювання – це і є основа майстерності рекрутера. Як командир батальйону в минулому і начальник рекрутингу бригади зараз, я розумію – ті, кого я приведу, виконуватимуть спільні задачі із тими, з ким я пройшов довгий шлях, тобто з моїми найближчими людьми. Тому мені особисто важливо, щоб всі новобранці були надійними, і виконували завдання.

Вважлива також і гнучкість. У Статуті Збройних сил України є такі рядки: "Цей Статут є основним керівним документом, однак його застосування має ґрунтуватися на логіці, справедливості та доцільності, без догматичного підходу". Характер бойових дій постійно змінюється, і швидкість цих змін безпрецедентна. Тому Сили оборони мають бути гнучкими в адаптації до таких умов. Рекрутери зокрема. Бути гнучкими до своїх побратимів, до новобранців, та при цьому зберігати баланс і не схиляти терези на чийсь бік.

З ким ми працюємо та на які принципи спираємося  

Щоразу ми маємо справу з абсолютно різними людьми – і коли до нас приходять, грубо кажучи, з вулиці, так і коли до нас переводяться. В кожного – різні досвід й підготовка, а найголовніше – різне розуміння війни. Щоб хоч трохи вирівняти людей, ми розробили систему допідготовки. Вводимо у навчання плавно, щоб новобранець психологічно був готовий до того, що на нього очікує. Потім йде основна підготовка.

Допідготовка відбувається на етапі, коли людина приходить в рекрутинговий центр. Ми маємо приблизно два тижні перед тим, як її відправлять на БЗВП. Ми завжди починаємо з бази, а потім ділимо людей на групи залежно від рівня навичок і підтягуємо тих, кому це треба. Уявіть: людина ходить на бокс роками, але їй від самого початку не поставили правильно удар. Через це вона ніколи не стане чемпіоном. От ми і прагнемо уніфікованого підходу, оскільки уніфікація – неодмінна частина дисципліни, без якої неможливе військо як сутність. Втім, бойова підготовка для нас – це значно більше за БЗВП і те, що їй передує. Це постійне вдосконалення і між бойовими виходами зокрема.

Ми працюємо як з прямими переводами через застосунок Армія+, так і з прийманням людей після самовільного залишення частини (СЗЧ). Саме ті, хто був після СЗЧ, приходили до нас з нульовим рівнем знань. Навіть ті, хто переводиться напряму, все одно потребують зміни сприйняття бойових дій, бо ми працюємо інакше. Тому ми робимо допідготовку, чи навіть перепідготовку.

Багато тих, хто йде від нас після БЗВП, каже, що у нас вони отримали набагато вищий рівень знань. Наше завдання – забезпечити, щоб все проходило на належному рівні, і щоб людина мала достатній обсяг знань для подальших захисту себе і допомоги побратимам.

Чому люди переводяться

Відколи набираю людей, я чув багато історій, чому люди йдуть у СЗЧ чи вирішують змінити бригаду на нашу. Якщо окреслювати топ-3 причин, то він буде десь таким: конфлікти з командуванням, відсутність організації в бригаді, та алкоголізм чи наркоманія в підрозділі – адже люди цілком можуть не хотіти бути в команді, де не почуваються надійно. 

Що цікаво: дуже часто люди кажуть, що вони не наважуються зробити крок у військо через внутрішній страх. І це абсолютно зрозуміло. Але коли люди переводяться до нас, ми рідко бачимо хвилювання, бо вони вже чітко знають, що хочуть саме в "Трійку". До всього, у нас працюють психологи, які допомагають новобранцям розв’язати їхню проблему страху.  

Причина "втеча від радянської армії" при переведенні – понад решту, як я бачу. Люди йдуть від нелогічних наказів, які призводять до незворотних і часто трагічних дій, від покарання за твої ж права, чи коли про статут згадують тільки тоді, коли це вигідно, і забувають, коли ні. 

Я не хочу, щоб хтось побачив критику інших підрозділів, або системи Збройних сил України в цілому. У нас – найкраща армія у світі, інакше ми би вже давно програли. Але якщо я скажу, що проблем немає – люди сміятимуться. Та проблем не може не бути, бо це – війна, яка вносить корективи щодня.

Я можу сказати, що ми – людиноцентрична бригада, бо розуміємо, що наша цінність – не потужна зброя, а той, хто цією зброєю керує. 

Який сенс у танку чи БМП, якщо там немає нікого за кермом? Або у "фпвішках", якщо нема кому їх запускати і кому ними керувати?.. Наш відсоток втрат за різні місяці – на рівні від 1/12 до 1/18. Відсоток санітарних втрат – на рівні статистичної похибки. Ми організовуємо і готуємо наших людей так, щоб їх зберегти, а не втратити. Саме це мотивує особовий склад виконувати завдання.

Люди переводяться туди, де сприятливий мікроклімат. Він ґрунтується на стилі планування і командування боєм, бойовій підготовці людей, на забезпеченні – саме ці причини створюють теплі і братерські взаємовідносини між командуванням і особовим складом. Не навпаки. Нормальний мікроклімат в підрозділі дає людям впевненість у собі та змогу виконувати завдання ефективно. В "Трійці" мікроклімат створюють усі, та особливо – наш командир Андрій Білецький й керівний офіцерський склад.

Як змінилась статистика переведень

Переведення були дуже складним процесом: бюрократичним і паперовим – поки його не цифровізували. Донедавна доводилося багато спілкуватися, знаходити компроміси чи буквально вмовляти, якщо людина хотіла до нас, а її не відпускали: то не розглядали документи, то казали, що загубили, то ще щось. 

Розумію, що військо – це структура, у якій є чіткі регуляції й правила, але і спрощення не завадить, оскільки ми будуємо військо з людяним обличчям. А такі сервіси, як зміна місця служби в Армія+, додають цьому "обличчю" впізнаваних рис. 

Тільки за січень через застосунок до нас перевелися 92 людини, а за лютий – понад 100. Паперовим шляхом у кращому випадку щомісяця виходило прийняти зо 20, і цьому передувало ще кілька місяців роботи. А тут – всього кілька днів й поповнення вмотивованими новобранцями, які підсилюють загальні спроможності бригади. Тобто зростання у 5 разів, що можна вважати чудовим результатом. Але якби не гнучкість Генштабу та застосунок Армія+ від Міністерства оборони, який зробив переведення простими і зручними, то навряд все було так швидко, як є зараз. Добре, що такі сервіси є, і це не межа їхніх можливостей. 

Дмитро Кухарчук, начальник рекрутингу і психологічної підтримки персоналу 3 армійського корпусу