Мистецтво укладати угоди від президента: дамоклів меч чи порятунок для України?

Понеділок, 3 березня 2025, 20:10

ліцензований консультант-юрист Канади з питань імміграції

Ефект Трампа чи цікавий збіг обставин? Трамп – благословення, прокляття чи одне і друге одночасно? Хай там як, але очевидно, що ми є свідками історичних подій, про які писатимуть книги й зніматимуть фільми.

Відмова президента Байдена балотуватися на наступний строк чи відмова від влади канадського прем'єр-міністра Трюдо – історичні події. Вони нагадують вчинок класичного римського політичного діяча Цинцинната, який самовіддано служив республіці й добровільно склав із себе диктаторські повноваження.

Байден і Трюдо пожертвували власними амбіціями заради державних і партійних інтересів. А чи спроможний на такий самий крок Володимир Зеленський? У нещодавній розмові з журналістами він заявив, що готовий відмовитися від посади президента заради миру чи членства в НАТО.

А якщо ні, то що чекає Україну? Адміністрація Дональда Трампа заявила про потребу провести президентські вибори в Україні. Президент США навіть обізвав Зеленського диктатором.

Частково як реакція на цю американську заяву, частково на честь третьої річниці великої війни європейські лідери разом із канадським прем'єр-міністром у Києві заявили про визнання "легітимності" президента Зеленського. Того ж дня Організація Об'єднаних Націй також засудила агресію росії.

Наступного дня Верховна Рада України ухвалила постанову № 13041, в якій підтримала легітимність президента Зеленського. Таким чином лідер України отримав вотум довіри і без виборів. Але невідомо, чи це благословення, чи прокляття для українського народу.

Настрої всередині Україні щодо Зеленського не настільки однозначні, про це свідчить низка подій і міркувань. Наприклад, гарант допускає підривні дії таких осіб, як Андрій Портнов, який через суди вимагає компенсацію з українського народу за "образу".

Навіть у такій демократичній країні, як Канада, у прем'єр-міністра та провінційних прем'єрів є конституційне право (стаття № 33) відмовитися від виконання рішення суду, якщо на це є політична воля народу. То на що ж дивиться президент України?

Вже й не варто говорити, як президент Зеленський перед повномасштабним московським вторгненням не віддав наказ укріпити українські оборонні позиції. Хоча тепер притягають до відповідальності генералів й інших військових за провал низки захисних операцій. Він також проігнорував усі попередження про війну, які надходили від західних країн.

Окрім того, Зеленський ввів в оману своїх громадян, стверджуючи, що росія не нападе на Україну. Проте сьогодні він ображається, що західні партнери не розуміють Путіна, який планує піти далі й напасти на країни Європи.

А скандал із президентом США Трампом навколо надр України є справою рук і промахом самого ж Зеленського, його найближчої команди та українських дипломатів, що поїхали підписувати угоду, яка насправді не в українських інтересах

Цей скандал так швидко розвивається, що за ним важко встежити. Проте його готували з вересня 2024 року, а саме:

8 вересня 2024 року:

Сенатор Ліндсі Грем у Києві і знімає відосик з президентом Зеленським, у якому вперше говорить про українські копалини вартістю в $1 трильйон.
Зеленський після почутого має "здивований" вигляд.

15 вересня 2024 року:

Грем в інтерв'ю американському каналу згадує, що президент України представить план перемоги.

26 вересня 2024 року:

Грем заявляє на американському каналі, що в Україні є багато рідкісних копалин, які, на його думку, не мають дістатися росії.
Увесь цей час тільки сенатор Грем говорить про українські надра, і це наводить на думку, що саме він переконав українців включити надра в План перемоги Зеленського.

Скидається на те, що ця угода насамперед була потрібна сенатору, а не Зеленському чи Білому Дому.

27 вересня 2024 року:

Президент України зустрічається з кандидатом у президенти США Трампом у місті Мангеттені. Під час зустрічі Зеленський розкриває свій План перемоги та його "таємний додаток".

7 січня 2025 року:

Президент Трамп виявив бажання отримати контроль над Гренландією, Панамою, Канадою, бо там є ресурси, які потрібні для американської безпеки.

22 січня 2025 року:

Президент Трамп робить заяву на сторінці своєї соціальної мережі, що він готовий накласти на росію великі санкції, якщо путін не погодиться на переговори.

12 лютого 2025 року:

Рівно за 3 тижні після 22 січня 2025 року президент США Трамп телефонує очільнику російської федерації путіну.
Президент США Трамп телефонує президенту України Зеленському.
Секретар фінансів США Скотт Бессент приїжджає до Києва з першою версією угоди про копалини. В угоді було прописано, що 50% прибутків відходить США; у разі спору угода врегульовується за законами штату Нью-Йорк; угода має перевагу над усіма іншими угодами, які Україна вже підписала; і не включала жодні безпекові гарантії.
Зеленський відмовив секретарю Бессенту.
Трамп відреагував на відмову, мовляв, українці "грубо" обійшлися із секретарем Бессентом, який робить їм чудову пропозицію.
Президент США обіцяє поновити переговори.
Міністр оборони США Піт Хегсет на Рамштайні публічно висловлює думку, що неможливо відновити кордони України, які існували до 2014 року.

14 лютого 2025 року:

Віцепрезидент Джей Ді Венс і держсекретар Марко Рубіо зустрілися в Мюнхені із Зеленським. Йому запропонували угоду з менш обтяжливими умовами.
Президент України відмовився підписувати угоду, посилаючись на те, що таку угоду має погодити Верховна Рада України. Це не сподобалося Венсу й Рубіо, бо раніше Зеленський ніколи не говорив про український парламент. Їх це обурило, оскільки, мовляв, Зеленський не веде переговори з добрими намірами. Венс і Рубіо сприйняли таку поведінку українського президента як зневагу до себе.
У цій версії не було 7-го пункту, в якому тепер ідеться про ратифікацію угоди ВРУ

18 лютого 2025 року:

Початок перемовин між США та росією у місті Ер-Ріяд, Саудівська Аравія.
Президент України Зеленський висловлює протест – його не запросили на переговори.
Президент США Трамп заявив, що сам Зеленський почав війну.
Зеленський відповів, що Трамп живе у дезінформованій бульбашці.

19 лютого 2025 року:

Спецпредставник США з питань України Кіт Келлог приїжджає до Києва "слухати", але він також привозить із собою оновлену версію угоди.
Президент Зеленський відмовляє послу Келлогу.
Президент Трамп обзиває президента Зеленського "диктатором без виборів".

20 лютого 2025 року:

Спецпредставник США з питань України продовжує вести переговори. Адміністрація Трампа висилає Келлогу новий текст угоди.
Спецпредставник США і президент Зеленський ведуть перемовини й домовляються про "Угоду про інвестиції та безпеку".
Одночасно радник президента США з питань національної безпеки Майкл Волц дає пресконференцію в Білому Домі, в ході якої критикує Зеленського і наполягає, що президенту України потрібно погодитися на умови угоди. Волц озвучує, що Білий Дім незадоволений Зеленським за образу президента США.
Посол Келлог скасовує пресконференцію в Києві.

21 лютого 2025 року:

Радник Волц оголошує на конференції "СРАС" в США, що президент Зеленський готовий підписати угоду з президентом Трампом.

23 лютого 2025 року:

Президент України на пресконференції в Києві озвучує думку, що готовий піти у відставку взамін на мир чи членство в НАТО.

24 лютого 2025 року:

Третя річниця війни. Європейські лідери з Канадським прем'єр-міністром Трюдо в столиці України.
Генасамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку України. США голосує проти резолюції.
В американській пресі з'являється версія угоди, в якій йшлося:
Уряд Сполучених Штатів Америки має намір надати довгострокове фінансове зобов'язання для розвитку стабільної та економічно процвітаючої України.
Фонд інвестуватиме у проєкти в Україні та залучатиме інвестиції для сприяння розвитку, зокрема в таких сферах, як гірничодобувна промисловість і порти.
США мають право відшкодувати частину своїх витрат, пов'язаних із "захистом, відбудовою та поверненням України" до рівня її довоєнного ВВП.
Україна повинна внести $500 мільярдів доларів у фонд, і її внесок має бути вдвічі більшим за внесок США, але при цьому угода не передбачає, що ця сума має бути сплачена США.
Проєкт передбачає, що 50% доходів України (за вирахуванням операційних витрат) від "корисних копалин"– зокрема мінералів, нафти та газу – мають спрямовуватися у фонд.
Угода містила положення, що стосуються проєктів у районах, які "тимчасово окуповані російською федерацією, у разі їх деокупації".
В угоді передбачені місця для підписів державного секретаря США Марко Рубіо та його українського колеги Андрія Сибіги.

25 лютого 2025 року:

Верховна Рада України голосує за постанову № 13041.

26 лютого 2025 року:

Президент Франції Еммануель Макрон у Вашингтоні.
Трамп оголошує, що Зеленський може приїхати до Вашингтона цього або наступного тижня, щоб підписати угоду.

27 лютого 2025 року:

Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер у Вашингтоні.
Президент США Трамп відмовляється від своїх слів про те, що Зеленський – диктатор.
Міністр економіки України Юлія Свириденко проінформувала американського міністра фінансів Скотта Бессента про те, що Україна узгодила угоду і президент Зеленський вилітає до Вашингтона підписати її із президентом США.

28 лютого 2025 року:

Сенатор Ліндсі Грем з іншими сенаторами зустрівся з президентом Зеленським. Він попередив главу України на зустрічі з президентом Трампом: "Не ведися на вудочку", "Терпи (і не говори про безпекові гарантії)". Тобто він знав про потенційну засаду в Овальному кабінеті.
Провал угоди в Овальному кабінеті.
Сенатор Кріс Мерфізаявив на платформі "Х", що президент Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс створили засідку для президента Зеленського.
Сенатор Ліндсі Грем емоційно відреагував на провал підписання угоди і заявив, що президенту Зеленському потрібно піти у відставку.
Існує думка, що сенатор Ліндсі Грем так неадекватно відреагував на провал угоди, бо знає, що вона нікому не була потрібна, і що то він усіх на неї підбурив. Але через те, що угода провалилася, тепер все виглядає так, ніби саме Грем підставив президента Трампа та українську делегацію.
Сенатор Грем міг переконати Трампа, що угода з Україною про копалини є співзвучною з його політикою щодо надр Гренландії, Канади тощо.
Українцям він міг говорити, що для того, щоб зацікавити президента США Україною, Трампу треба щось дати натомість. З цього, найімовірніше, й народилася ідея угоди про копалини.

Озирнувшись на події, що привели до провалу угоди, проаналізуємо їх для читача.

Копалини – справді пункт 4 у мирному плані президента України. Зеленський всупереч Конституції України, відповідно до якої копалини належать народу України, і через якийсь "таємний додаток" незаконно запропонував їх президенту Трампу в обмін на безпекові гарантії та повернення українських кордонів як мінімум до 2022 року.

Українські надра гармонійно поєднувалися із загальним наративом Трампа про надра Гренландії та Канади. Тому дуже правдоподібно, що йому припала до душі ідея про українські надра.

На угоду про копалини підштовхнув українців, найімовірніше, амбітний сенатор Ліндсі Грем. Він єдиний у США на той час завзято говорив про надра України і про те, як вони потрібні США.

Однак президент Трамп перекрутив мирний план Зеленського. Він захотів забрати надра в обмін на раніше надану допомогу, а не на безпекові гарантії, про які його просив Володимир Зеленський. Президент США почав критикувати та "шантажувати" президента України: мовляв, якщо Зеленський не віддасть копалини, то американці готові злити Україну повністю.

У такій ситуації винен сам президент Зеленський, бо всупереч Конституції України він відкрив двері до українських копалин. Проте Трамп виявився ще тою бізнес-акулою. Він – як справжній хижак, який "жне, де не сіяв", і, відчувши вигоду у формі "копалин, які "таємно" поцупили в українського народу", "наїхав" на президента Зеленського, щоб тепер самому "віджати" їх у спекулянта–перекупщика. В такій ситуації останньому нема кому жалітися, бо ж він сам себе скомпрометував.

Спочатку Зеленський заметушився і запанікував, особливо коли Трамп обізвав його диктатором, заговорив про вибори в Україні та про 4% підтримки президента серед українського народу. Однак зрештою гарант не розгубився і за лічені години зміг донести американцям, що з новим президентом угода про копалини може й не відбутися. У той момент угода стала "хабарем" для президента США, через який він тепер "уповноважує" беззаперечне президентство Зеленського в Україні.

Трамп перестав говорити про вибори в Україні і на зустрічі з прем'єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером забув, що називав Зеленського диктатором.

Навіть в Овальному кабінеті в день підписання угоди президент США не згадував про вибори. Навпаки, він сказав: "I empowered you to be a tough guy", що перекладається як "Я уповноважив тебе бути сильним").

Виходить, що надра України пограбують з трьох боків: вороги, союзники і власні співвітчизники.

Мирний план Зеленського залишається аномалією у світі дипломатії. Уявіть, що Франція після Першої і Другої світових воєн платила репарації своїм союзникам, Великій Британії та США? А Україна погодилася платити репарації США у формі копалин. Одна річ віддавати борги під відсотки, а інша – добровільно запропонувати схему, де США де-факто зможе автономно розпоряджатися українськими копалинами.

У версії угоди від 24 лютого йшлося про те, що Україна повинна інвестувати первинні $500 мільярдів у фонд, щоб він міг запрацювати. Пізніше Україна буде інвестувати 50% прибутку (мінус витрати) з продажу копалин. Але перший пункт не потрапив до останньої версії угоди про копалини. Натомість видно, як його відредагували і перенесли для обговорення до наступної стадії переговорів.

В цій угоді про копалини багато разів згадується одне речення: "Деталі будуть визначені в "Угоді про Фонд"". Тобто первинну суму інвестицій, яку Україна повинна внести у Фонд, заховали в майбутній "Угоді про Фонд", тому що це така собі "дрібничка", яка ріже очі на цій стадії переговорів.

Угода про копалини нагадує Харківські угоди, які свого часу Юлія Тимошенко підписала з путіним. У Харківських угодах не було зазначено багато важливих деталей, про які сторони начебто мали домовитися пізніше. Але згодом ці деталі українській стороні довелося проясняти в арбітражному судді, бо московський "Газпром" почав зловживати неясними термінами в угоді.

Так само і в угоді Зеленського, одна фраза постійно повторюється: "...що буде додатково визначено в "Угоді про Фонд"".

Але з ворожим "Газпромом" Україна могла судитися. А от чи буде вона судитися з союзником? А якщо почне, то аби ж той союзник ненароком не перетворився на ворога.

Існує імовірність, що ця угода відкриє двері до Будапештського меморандуму 2, який через нечіткий переклад буде трактуватися по-іншому. Наприклад, у пункті № 3 в англійській версії написано: "the Fund Agreement will also provide for future distributions". А в українській версії записано: "Угода про Фонд також матиме положення щодо майбутніх дивідендів". Слово "distribution" у контексті фондів може означати дивіденди, відсоток, приріст капіталу, але в українській версії переклали тільки як "дивіденди".

Свого часу президенти Кравчук і Кучма віддали ядерний арсенал України; вони ж віддали олігархам великі засоби масового виробництва. За президента Порошенка почали говорити про земельні ділянки і про їхній розподіл, неначе вони є наступними засобами масового виробництва. А президент Зеленський може ще добровільно віддати копалини під земельними ділянками. І з чим тоді лишаться прості українці?

Добре, що ця угода зірвалася. Ця невдача насправді є благословенням, бо цього разу народ України зміг оминути історичні граблі.

Я погоджуюся з сенатором Крісом Мерфі, що трампісти зробили "засідку" для Зеленського в Овальному кабінеті. Мерфі як адвокат добре обізнаний із витівкою "trial by ambush", що є юридичним прийомом, націленим на повне приниження та дискредитацію свідка в суді. Віцепрезидент Венс – юрист, а президент Трамп – хоч і не юрист, проте в судах буває частіше, ніж в церкві, і теж розуміється на "trial by ambush".

Коли Володимир Зеленський почав опиратися, і американці зрозуміли, що Зеленський буде важким партнером у переговорах про мир з путіним, то створили для президента України засідку, щоб повністю його роззброїти, дискредитувати в мирних переговорах, опорочити та зломити так сильно, щоб в майбутньому він погодився на будь-які їхні умови.

В юридичному світі в таких випадках засідка є наперед спланованим ходом, а отже, трампісти це запланували заздалегідь. Президент Трамп під кінець розмови сказав щось на кшталт: "Я навмисно дозволив так довго бесіду, щоб люди побачили, з чим ми маємо справу", і тим самим показав умисел та спланованість своїх намірів.

Після зустрічі з українською делегацією Дональд Трамп написав на сторінці своєї соціальної мережі, що президент Зеленський може повернутися, коли буде "готовим" укладати мир. Але вони примовчують, що мир від Трампа – це здача українських територій.

Президент України не здався під тиском Америки, що нелегко зробити в Овальному кабінеті. Це зробить його ще сильнішим політиком. Але також нехай цей "trial by ambush" нагадує Зеленському, що якщо він не дбатиме про пересічного українця, допускатиме корупцію та гнилість своїх чиновників, то "Захід" його не врятує.

Як Зеленський вистояв атаку в Білому Домі, так само Україні потрібно вистояти й не здатися перед тиском Америки та росії ще протягом 2-х наступних років. Бо тоді той самий Марко Рубіо й сенатор Ліндсі Грем почнуть дистанціюватися від Трампа, адже вони самі забажають балотуватися в президенти. За ці 2 роки президент Трамп суттєво здасть усі свої позиції, може загубити сенат і палату представників.

Слава Україні – Героям Слава!

Володимир Паславський, президент консалтингової фірми "Arcadia Legal and Immigration Services, Inc", Торонто, Канада