Як Міноборони ускладнило закупівлю військовими частинами дронів і РЕБів
Не мала баба клопоту, купила порося. Здається, ця стара українська приказка найкраще пояснює звичку Міністерства оборони України створювати проблеми військовим на рівному місці.
Цього разу йдеться про ризик зриву закупівель військовими частинами РЕБів і дронів.
Як це сталося?
Закупівлі в сфері оборонки регулюються кількома нормативними актами. Серед ключових – Закон про оборонні закупівлі, Закон про публічні закупівлі та постанова Кабміну № 1275. Мета останньої – спростити процедури та підвищити якість закупівель. Цю постанову чи не найчастіше переписують. Але останні правки навряд чи можна назвати корисними.
Через останні зміни в постанову Кабмін з подачі Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (ДССЗЗІ) та Міноборони установив нові правила для закупівель дронів (безпілотних систем) і РЕБів.
Затвердження цих правил боляче вдарило по військових закупівлях на місцях, які життєво важливі для військовослужбовців. Адже БПЛА та РЕБи, закуплені на місцях, потрапляють одразу на фронт. Не потрібні десятки заявок і складних логістичних ланцюгів.
На такі закупівлі Міноборони було передано військовим частинам у грудні – січні 5 мільярдів гривень. Але якщо до 24 грудня 2024 року ці закупівлі дронів та РЕБів відбулись швидко та без бюрократичного колапсу, з 24-го – всі закупівлі на місцях фактично зупинились.
Тягар знову ліг на плечі волонтерів.
Про цю ситуацію достмененно відомо керівництву Міноборони. Але швидке реагування геть не притаманне МОУ.
Перелік вимог, через які зупинилися закупівлі
Змінами в постанові № 1275 було внесено кілька вимог, які суттєво загальмували процес.
Відтепер для закупівлі дронів військовий закупівельник у військовій частині десь на Харківщині має отримати:
- розрахунок ціни;
- експертний висновок щодо орієнтовної вартості продукції, який дійсний 6 місяців;
- довідку, що прибуток постачальника не перевищує 25% виробничої собівартості.
А також потрібно отримати від постачальника один із таких документів:
- сертифікат відповідності стандартам або технічним умовам;
- свідоцтво про реєстрацію штатно-табельного предмета;
- документ про допуск до експлуатації;
- акт про проведення спільних відомчих випробувань.
Оскільки всі ці назви здебільшого мало що кажуть пересічному українцю, нумо розглянемо механізм отримання свідоцтва про реєстрацію штатно-табельного предмета.
Для цього потрібна кодифікація, яка відбувається або за результатами спільних відомчих випробувань, або за результатами розгляду документів, наданих вітчизняним виробником. На кодифікацію Міноборони залишає собі 10 робочих днів. Це два тижні. Після кодифікації дрону він вводиться до штату і табелів.
Після кодифікації необхідно отримати свідоцтво про реєстрацію штатно-табельного предмета, на яке також доведеться зачекати. Адже строків видачі такого свідоцтва ні в постанові, ні в спеціальному наказі МОУ не визначено.
Запитайте у хлопців на фронті, скільки вони можуть обійтися без дронів чи РЕБів? Кілька днів без цього – це не просто час, якого у військових абсолютно немає, це втрачені життя.
Ну і головне, якщо раніше військові частини на місцях могли оперативно купити некодифікований дрон чи РЕБ, то тепер ринок обмежено тільки кодифікованими товарами. І вартість їхня вдвічі вища, ніж у некодифікованих, а в чергах по них треба стояти місяцями.
Ще одна проблема – отримання експертного висновку щодо вартості продукції. Оскільки кількість сертифікованих експертів обмежена, процедура займає від 2 до 4 тижнів, а її вартість може сягати 70 000 гривень за один висновок.
Якщо хоча б частково змінюється комплектація або мінімальні технічні характеристики виробу (а у випадку окремих військових частин такою може бути кожна зайва антенка), доводиться знову проходити цю процедуру. А це означає додаткові затримки та витрати.
Дати висновок може Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (КНДІСЕ) і ще експертів зо 20 в країні.
Невизначеність у закупівлі запчастин
Постанова № 1275 в чинній редакції не дає чітких механізмів для закупівлі запчастин та комплектуючих. Окрім самого безпілотного комплексу, військові потребують додаткового обладнання. Йдеться про акумулятори, антени, плати, наземні станції керування. Також часто виникає потреба закупити окремі "літаки" для безпілотних комплексів, адже вони втрачаються, а станції керування залишаються.
В разі кодифікації виробу немає чіткого переліку складових частин, а отримати експертний висновок на окрему комплектуючу фактично неможливо.
Як було раніше у децентралізованих закупівлях військових частин?
Закупівельник у військовій частині писав технічні характеристики або просто визначав, який дрон йому потрібен. Погоджував закупівлю зі своїм Командуванням та його фінслужбою.
Така закупівля могла відбуватись всього за кілька днів та коштувати часто вдвічі дешевше, ніж коли кодифіковані дрони та РЕБи купуються централізовано. Такі децентралізовані закупівлі працювали для нашої обороноздатності два роки. Два роки військові частини швидко закуповували дрони та РЕБи. І ця система працювала.
Взагалі постанова № 1275 дає привід підняти дуже болючу тему формування очікуваної вартості для таких товарів. Бо отой висновок експерта фактично захищає виробника, якщо в гості прийдуть правоохоронні органи й поцікавляться маржею.
Друга проблема. Це в принципі створює корупційну галявину при видачі експертних висновків. А коли ми говоримо, що одним із ключових гравців там буде КНІСЕ, то для українських журналістів це взагалі привід великого зацікавлення, що там за кадром.
Але про все це ще треба говорити і в контексті централізованих виробників.
Зараз же ми візьмемо лише децентралізовані закупівлі. Я нагадаю Міноборони, що це воно минулого року, не впоравшись з централізованими закупівлями, скинуло гроші на децентр. Дронів від того, правда, більше не стало. Зате черги стали довшими.
Якщо ви вже даєте гроші на децентр, то невже так важко створити умови для їхнього нормального використання? Перед тим як щось вигадувати – спитати в закупівельників частин, як це буде працювати?
Навіщо ламати бюрократичним катком те, що працює? А особливо тоді, коли поле для допомоги нам дуже звужується.
Закупівлі на місцях мають відбуватися за спрощеною процедурою та з мінімумом паперової хіромантії – інакше вони просто втрачають сенс.
Адже йдеться про умовно невеликі обсяги та нескладні закупівлі, які можуть швидко перекривати гарячі потреби, доки всі чекають на централізоване постачання.
Тетяна Ніколаєнко