Як кримінальний арешт "перешкоджає" санкційній конфіскації, і хто в цьому зацікавлений
Законодавство про санкції оновили у травні 2022 року й уточнили через рік, проте досі є ті, хто маніпулює з їхнім застосуванням. На жаль, подеколи це призводить до ускладнення процесу, необґрунтовано сповільнюючи здійснення такої конфіскації.
Яскравий останній приклад — історія з обуренням Агентства з розшуку і менеджменту активів (АРМА) через те, що ВАКС заборонив продавати арештоване й конфісковане майно Віктора Медведчука.
"Чи отримає держава дохід від конфіскації яхти Віктора Медведчука Royal Romance?" – такими гучними запитаннями завалило інформаційний простір АРМА після цієї заборони. І з огляду на те ж таки законодавство, це було схоже на один з актів "битви за повноваження", причиною для чого стала не до кінця продумана державна політика з забезпечення санкційної конфіскації кримінальними арештами.
Ми в TI Ukraine послідовно відстежуємо розвиток та реалізацію санкційної політики, а з іншого боку також роками моніторимо роботу АРМА. І тому можемо поділитися деякими спостереженнями про те, що ж насправді відбувається.
Трішки до історії питання
Після повномасштабного вторгнення у 2022 році держава запровадила механізм очищення економіки від російських активів. У порядку адміністративного судочинства Вищий антикорупційний суд уповноважили розглядати позови Мінʼюсту про стягнення в дохід держави майна осіб, які становлять загрозу національній безпеці.
Тоді порядок виконання рішень про санкції був максимально невизначеним. У законі було вказано, що рішення суду про санкції надсилається Кабінету Міністрів, який може доручити управління стягнутими активами відповідним державним органам — АРМА, Фонду держмайна (ФДМУ), військовим адміністраціям або іншим держорганам.
Така процедура відразу дала збій. Кабмін зволікав із виконанням рішень ВАКС про стягнення активів і довго не міг визначитися, який із органів буде відповідальним за їхню реалізацію. І якщо логіка участі ФДМУ досить очевидна, адже саме цей орган керує процесами управління та реалізації державного майна й регулює його оцінку та діяльність оцінювачів, то з участю в таких процесах АРМА було все складніше.
У санкційних процесах Агентство брало вельми ситуативну участь – воно мало б розшукувати російські активи та управляти арештованим у кримінальних справах майном. У травні 2022 року АРМА також отримало повноваження купувати військові облігації за арештовані кошти, які знаходяться на рахунках органу.
Із запровадженням санкційного механізму держава випрацювала практику, коли активи підсанкційних осіб арештовували в рамках кримінальних проваджень та передавали в управління АРМА. Так трапилося, зокрема, з активами Михайла Шелкова (ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат"), Віктора Януковича (ТОВ "Танталіт"), Віктора Кононова (ПрАТ "Вінницяпобутхім") та Андрія Молчанова (ТОВ "Аерок"). Вочевидь це могло бути повʼязане з тим, що ефективних заходів забезпечення потенційних санкцій на той час ще не було.
Великих успіхів в роботі з навалою російських арештованих активів АРМА не продемонструвало. У 2022-му відсутність якісно випрацюваних механізмів прозорого відбору управителів та загальна недовіра до керівництва Агентства призвела взагалі до питання про ліквідацію цього органу. Тож не дивно, що в політичних перегонах про те, хто буде опікуватися санкційними активами, "переміг" Фонд держмайна, якому і доручили це питання, змінивши законодавство про санкції.
Тут відразу зазначимо, що питання конфіскації майна росіян є комунікаційно привабливим і дає відповідальному держоргану значний вплив. Через це АРМА під новим керівництвом вирішило повернути собі втрачені позиції.
Чи є суперечності між кримінальними та санкційними справами
TI Ukraine із самого початку скептично поставилася до використання кримінального арешту для забезпечення санкційних справ, адже кримінальне провадження не повинно використовуватися виключно як допоміжний механізм для санкційної конфіскації майна. Події треба розслідувати, і при цьому, звісно, конфіскація майна в межах санкційних справ не замінює собою повноцінну кримінальну відповідальність — винні мають понести покарання повною мірою, а не лише у фінансовому плані.
Такий підхід розділяє й Апеляційна палата ВАКС, і це ми побачили у рішенні про відмову апеляційної скарги АРМА на ухвалу ВАКС про забезпечення позову зі стягнення активів Віктора Медведчука та Оксани Марченко. Судді вказали, що санкційний механізм не є тотожним і не може заміщуватись заходами забезпечення кримінального провадження, визначеними КПК України, зокрема арештом майна. А застосування санкції не скасовує обов`язку держави проводити кримінальне переслідування та притягувати винних до відповідальності, враховуючи при цьому факт вже застосованої санкції.
Тут треба нагадати, що мета передачі арештованого майна до АРМА полягає у його збереженні, допоки суд не вирішить долю кримінального провадження. І вже після вироку суду його можуть або конфіскувати в дохід держави, або повернути власнику. Тобто турботи Агентства про арештовані активи повинні існувати до того часу, поки актив перебуває у власності приватної особи — юридичної або фізичної. І стягнуте в дохід держави за санкційним законодавством майно вже явно не потрапляє в категорію приватної власності.
До того ж у законодавстві існує підхід про "пріоритет кримінального арешту", спрямований на те, щоб власники активів не могли через суди інших юрисдикцій блокувати управління арештованими активами. Однак закон про санкції вніс уточнення в цей підхід та передбачив, що арешт активів, заборони щодо них чи перебування в заставі не заважають ВАКС стягнути їх в дохід держави, а ФДМУ надалі провести щодо них реєстраційні дії. Це дозволяє стверджувати, що рішення ВАКС про стягнення активу переважає арешт майна.
Однак для АРМА рух в напрямку такого підходу означав би остаточний програш у "битві за російські активи" тобто втрату популярної та привабливої теми, яка мала б викликати підтримку громадськості, а її ж так бракує Агентству. І тому керівництво цього органу використовує ті можливості, які має: наполягає на захисті прав працівників арештованих бізнесів, а також наголошує на важливості кримінального провадження, що, як ми бачимо, суперечить чинним законодавчим нормам.
В арсеналі Агентства є приклад заводу "Вінницяпобутхім", яким з квітня 2023 року управляє TOB "Крайтекс-Сервіс". Опираючись на цей кейс, АРМА веде активну комунікаційну кампанію про те, що держава не зможе отримати коштів від реалізації санкційних активів, поки парламент не схвалить запропоновані Агентством зміни у проєкті закону №10069. Цим проєктом пропонують визначити роль АРМА в управлінні підсанкційними активами, долучити відомство до процедур примусового вилучення та реалізації об’єктів права власності рф та її резидентів — тобто певною мірою повернути ті повноваження, які в Агентства забрали у травні 2023-го.
І буквально наприкінці грудня до арсеналу таких об’єктів доєдналися активи подружжя Медведчука та Марченко, які АРМА бурхливо продає з початку 2024 року. ВАКС заборонив реалізацію, оскільки Мінʼюст висловив сумніви в тому, що можна буде виконати судове рішення про санкцію після того, як АРМА продасть всі активи й покладе кошти на свої рахунки в очікуванні кінцевого рішення у кримінальній справі. Або ж поки арешт цього майна не скасують, що теж можливо.
Таким чином, звʼязок між кримінальними та санкційними справами стосується майна, яке держава хоче конфіскувати. Закон про санкції чітко визначає пріоритети, тому АРМА не повинне заважати стягненню в дохід держави активів, бо ж кримінальний арешт поступається санкційній конфіскації. А оскільки за кордоном санкційна конфіскація ще не відпрацьована, потрібно ще досліджувати, чи будуть інші держави виконувати рішення ВАКС про санкції щодо активів, які знаходяться за кордоном.
І тому суперечності між цими процесами мають певною мірою штучний характер, що також вказує на непереконливість аргументів АРМА про те, що саме воно має виконувати рішення про санкції. Розглянемо ці тези Агентства на прикладі заводу "Вінницяпобутхім" — його вже понад 5 місяців не можуть продати через мінливу позицію органу досудового розслідування, а також необґрунтовано жорстку позицію АРМА.
Що ж відбувається з "Вінницяпобутхім"?
Як ми вже зазначали, саме спираючись на кейс цього заводу, яким управляє "Крайтекс-сервіс", АРМА активно комунікує про проблеми, що можуть виникнути з підсанкційними активами.
Активи підприємства "Вінницяпобутхім" були арештовані та передані до АРМА у липні 2022 року. За версією слідства, керівники цього заводу разом із власником "НКС-Груп" домовились незаконно вивезти продукцію зі складу у Вінниці на окуповану росією територію України.
У липні 2024 року ВАКС задовольнив позов Мінʼюсту стягнення корправ підприємства "Вінницяпобутхім" у дохід держави. Рішення набрало законної сили 1 серпня цього року. Але замість того, щоб передати актив ФДМУ протягом 5 робочих днів, як це вимагає законодавство, АРМА розпочало цей процес лише в середині вересня.
При цьому, за даними судового реєстру, в кримінальному провадженні, де арештували активи "Вінницяпобутхім", особливо нічого не відбувається: жодній особі не повідомили про підозру, та не проводяться слідчі дії, зокрема через те, що АРМА не надає слідчим документи. Це лише підтверджує нашу тезу, що в кримінальному порядку очікувати швидкої конфіскації санкційних активів не варто.
У відповідь на закиди про неможливість Фонду держмайна перебрати на себе управління заводом АРМА у грудні 2024 року вказує: "після проведення робочих нарад та офіційних звернень до ФДМУ та органу досудового розслідування встановлено факт неможливості реалізації Фондом санкційного активу, арешт на який не може бути знято у звʼязку з визнанням його речовим доказом в рамках кримінального провадження". Однак всі активи санкційних осіб, які передавалися до АРМА в управління, є апріорі речовими доказами — іншими активами Агентство не може управляти відповідно до КПК України.
Чинний арешт у кримінальному провадженні дійсно є перешкодою для реалізації підсанкційних активів, адже серед інших заборон та обтяжень унеможливлює їх приватизацію. Але у справі "Вінницяпобутхім" арешт на корпоративні права скасували ще у жовтні 2024 року за клопотанням ФДМУ. У грудні 2024 року також скасовані арешти на будівлі заводу та кошти підприємства вже за клопотанням самого заводу. При цьому прокурор не заперечував проти задоволення цих клопотань.
І тут нас дивує непослідовність позиції органу досудового розслідування, адже у листопаді 2024 року суд відмовив у скасуванні арешту на виробниче обладнання та інше майно "Вінницяпобутхім". Примітно, що проти такого скасування чомусь заперечував прокурор. Змістовних доводів для відмови в арешті з ухвали ми не побачили, а сама ухвала виглядала досить шаблонною, адже суд вказав, що заявник не довів необґрунтованість накладення арешту та не надав доказів того, що потреба в арешті відпала.
Питання скасування арештів активів, що реалізуються в рамках кримінальних проваджень, не нове. Для цього в порядку реалізації арештованих активів АРМА вказано, що продаж таких активів є підставою для вжиття визначених законом заходів зі скасування їх арешту таких активів, адже в такому арешті немає потреби.
Ідентичний підхід можна було б запровадити у процесі управління санкційними активами, який також врегульований у підзаконному акті. У такому випадку жодні додаткові закони для продажу санкційних активів були б не потрібні. Однак за такого підходу передавати повноваження з реалізації підсанкційних активів АРМА було б непотрібно теж, тому Агентство такий підхід навряд чи влаштує.
Найчастіше судді в кримінальних справах, де фігурують санкційні активи, враховували, що потреба в кримінальному арешті відпала, а тому скасовували його, коли актив стягнули в дохід держави за рішенням ВАКС. Але у справі "Вінницяпобутхім" ми побачили різну практику одного і того ж суду, а також досить неконструктивну позицію АРМА.
Які арештовані у кримінальних провадженнях активи підсанкційних осіб вже продали?
Із 4 реалізованих нині підсанкційних активів лише один був арештований у кримінальному провадженні. Йдеться про завод "ПентоПак", який у червні цього року продали за понад 103 млн гривень.
Наприкінці 2022 року майно та корпоративні права цієї компанії передали в управління АРМА, але Агентство за майже рік не встигло відібрати управителя. Після конфіскації, як і у випадку з "Вінницяпобутхім", арешти стали перешкодою для виконання судового рішення про стягнення в дохід держави та здійснення управління активом, тож ФДМУ звернувся до суду щодо їх скасування.
Примітно, що сторона обвинувачення, яку представляли слідчий ДБР та прокурор Офісу Генеральної прокуратури, не заперечувала проти скасування арешту, тож проблем з їх зняттям не виникало.
Втім, численні арешти у кримінальних провадженнях залишаються одною з головних перепон для оперативного отримання активів в управління Фонду держмайна. Наприклад, у межах підготовки до приватизації лише по одному активу — підсанкційній компанії "АЕРОК" — було скасовано сім арештів у різних кримінальних провадженнях. В середині грудня відбувся аукціон з приватизації цього активу, але процедура продажу ще не завершена.
Які перспективи?
Скасування арештів на стягнуті в дохід держави санкційні активи має відбуватися у тісній взаємодії ФДМУ та органу досудового розслідування. Саме ці дві інституції повинні забезпечувати, щоб виконання рішення про санкцію якомога менше впливало на працівників бізнесів та інтереси добросовісних контрагентів. А реалізація повноважень АРМА, коли актив вже за рішенням суду знаходиться у власності держави, не повинна перешкоджати цим процесам.
Крім того, подальше перебування активів під арештом після конфіскації фактично нівелює користь від неї – активи неможливо перереєструвати в державну власність та реалізувати. Тож стягнення активів в дохід держави варто визначити підставою для скасування їх арешту за відсутності подальшої потреби в ньому. Це полегшить набуття державою контролю над такими активами, тому треба внести відповідні зміни до законодавства.
Проте замість роботи над ефективним рішенням наявного виклику ми спостерігаємо, як прагнення окремих державних органів "демонструвати" свою ефективність виходить на інший рівень. І для того, щоб законодавчого закріпити наділення АРМА невластивими йому повноваженнями, вже навіть зареєстрований проєкт закону №10069. Це все тоді, як операційні спроможності Агентства не дозволяють йому ефективно опрацьовувати навіть ті активи, які надходять до нього в рамках кримінальних проваджень. Нагадаємо, що АРМА витрачає майже півтора року лише на запуск конкурсів з пошуку управителів.
Розмова про чергову зміну порядку управління санкційними активами може відбуватися лише тоді, коли вона буде дійсно необхідною. І це точно не повинно полягати в наділенні нереформованого АРМА новими, не властивими йому повноваженнями.
Матеріал написаний у співпраці з Наталією Січевлюк та Андрієм Швадчаком — юридичними радниками Transparency International Ukraine.
