Війна за ідентичність: як російська література вплинула на назви ворожих ракет

Війна, трагедії, гуманітарні катастрофи також народжують складні символічні ряди, метафори та асоціації. Зокрема, це прямо можна сказати про рф, країну агресора. Ми не можемо достеменно стверджувати, чи веде росія війну в Україні прямо за приписами, приміром, російської літератури, чи дні тих, чи інших комплексних обстрілів російською стороною привʼязані до різних важливих дат історії російської імперії, проте, такий зв'язок гіпотетично можна вловити та проілюструвати. Певні тези цього тексту є гіпотезами, але війна породжує свої наративи, сенси та інтерпретації усталених російських культурних значень, і вони мають право на існування. Так, ймовірніше, що рф використовує російську літературу та культуру в іменах зброї, ракет, якими вона нищить Україну.

Назви російських ракет та російська літературу 

Ще 1 березня 2018 року російський президент анонсував нові розробки ракетного озброєння в посланні до Федеральних зборів рф. Йшлося про три різновиди стратегічної російської зброї – ракету глобальної дальності з ядерною енергоустановкою, безпілотний підводний апарат, а також лазерний комплекс.

Чи причетна до назв новітньої зброї рф складник російської класичної літератури? Ймовірніше, що так. За публічними згадками, у 2018 році путін закликав пропонувати назви російській зброї, зокрема на сайті міноборони рф. За свідченнями в пропагандистських джерелах, навіть тодішній помічник президента Владислав Сурков (який писав власні сумні вірші та любив рокові композиції) заявляв, що новітня російська зброя могла б носити імена російських найманців в ОРДЛО. Також лунали пропозиції давати імена зброї на честь героїв дитячих казок. Але казками не обмежилося, як можна судити з подальшого розвитку подій.

Путін вказував, що в начебто у 2018 році Міноборони рф перейшло до активної фази випробувань ракетного комплексу з тяжкою міжконтинентальною ракетою, – "ми" назвали його "Сармат", проголошував російський президент. Це важка 35-метрова ракета з дальністю польоту до 16 тисяч кілометрів. Її серійне виробництво, за даними російської сторони, почалося в листопаді 2022 р.

Версія, чому "сармат став сарматом", у публічних висловлюваннях російської еліти розходилися. Одна з класифікацій російської зброї мали назви дерев, протикорабельні – мінералів, але про це пізніше. Одна з версій – ракета начебто може здійснювати атакуючі дії через північний чи південний полюси планети, що корелюється із масштабністю потоків міграції давніх сарматів. 

Інша публічна версія була озвучена представницею мзс рф, Марією Захаровою, "сармати – це давній народ, який складався з кочових племен, що жили на території Росії та України". Чергова версія проголошувалася російським командувачем ракетних військ стратегічного призначення (РВСН) Сергієм Караваєвим, який назвав нові важкі міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) "Сармат" російським "мечем відплати". Так воїни давнього народу сарматів начебто билися прямим мечем, і їхні вороги знали, "що коштом цього меча і буде їм відплата". 

Цікавим виглядає також інше. В 16 та 18 сторіччях в Україні та Польщі була поширена ідеологія сарматизму, мейстрімінг державної ідеології шляхетського народу. Культура, живопис, життєвий устрій шляхти було підпорядковано "сарматським" традиціям, як їх розуміли, приміром, в 18 столітті й на нашій території. 

Показово, але російська культура та поезія 18 століття, державницька її лінія сповнена цитат про підкорених сарматів, зокрема в контексті руйнування російською імператрицею Польщі. Зокрема М. Державін вживав багато метафор писав про полоненого сармата над яким "всесильний рос заніс свій меч". Оспівування діянь полководця Суворова в цьому вимірі також містить його заслуги щодо перемоги над "сарматами", підкоренням народів. Отже, назва сучасної російської ракети може містити, слугуватися цілком зрозумілими історичними наративами імперської перемоги, їхнім літературним оформленням та використовувати цей культурний та літературний російський меседж з 18 століття у 21 столітті щодо відновлення імперії, панування, ідентичності росії. 

Показово, що у 2022 році колишній керівник Роскосмосу Дмитрий Рогозін написав слова до пісні "Сарматушка", яку виконували російські військові хори, де стилізовано йдеться про "матушку", підкорення НАТО та США.   

Є й інші, не менш сенситивні назви. Так звана гіперзвукова ракета комплексу "Кинджал", її назва також випадає з ряду рослин, дерев, якими називали російські ракети. Чи є тут конотації з російською літературою. Цілком ймовірно також. 

Як відомо з публічних джерел, одним з улюблених поетів путіна є М. Ю. Лермонтов. Президент рф неодноразово використовував цитати з його творчості в публічних виступах. Путін у 2023 році  зазначив, що в нього зараз мало часу на читання, проте на тумбочці в спальні лежить томик Лермонтова. Також російський диктатор раніше брав участь у відкритих уроках для школярів, де розповідав про Лермонтова та його патріотизм та навіть дисидентство. 

У Лермонтова є відомий вірш "Кинджал". Певною мірою цей вірш є новими лермонтовськими переспівами вірша О. Пушкіна, також із назвою "Кинджал", який кували для "рук безсмертної Немезиди". Але, Лермонтов, описуючи подарунок, "кинджал", насамперед пише про символ вбивства та залізної волі, а не про метафору боротьби за свободу чи справедливість. Цілком ймовірно, що саме літературний образ улюбленого поета путіна було використано для назви російської ракети та закладено ті символи, які супроводжували й Лермонтова. Адже слуги мають вгадувати бажання та примхи господарів.

Є інші назви, й інші приклади. І це не про ракету "Воєвода", про воєвод йшлося й в перекладах Пушкіним балади А. Міцкевича, про "воеводу" писав той Державін щодо перемог російської армії під проводом Суворова в Італії в 18 ст., як продовження справи Рюриковичів. 

Отже, 21 листопада рф вдарила по українському місту Дніпро ракетою РС-26 "Рубіж", який путін назвав "Орешник". Судячи з його інтервʼю, відповідну назву придумали "ракетники". До цього моменту про "орешник" не було чутно в публічному просторі. Начебто імʼя зброї наслідує традицію назви за видами дерев. Орешник – не найвидатніше дерево в російській літературі. Він зустрічався в басні Л. Толстого та піснях. 

У Анни Ахматової є вірш "Шелестить, опадаючи орешник", написаний в 1963 році, через рік після Карибської кризи 1962 року. Він про дерево та "семисвічник", тобто Менору: "Шелестит опадая орешник, где алмазний стоял семисвечник, там мне светит одна темнота…" Семисвічник, це, як відомо, Менора. Це дуже відоме місце Дніпра. І згадування у вірші й орешника й менори певною мірою є показовим та символічним в контексті  удару по мирному українському місту. Звичайно, це тільки одна з гіпотез щодо походження такої назви сучасної російської зброї, літературні асоціації.

Замість висновків

Ймовірніше, тема використання російської літератури, культурних та історичних наративів у російської агресії в Україні ще потребує подальшого вивчення, але звʼязок може тут бути очевидним. У російської інтерпретації це не просто війна із "Заходом", але боротьба цивілізаційна, за "російські традиційні цінності", окремішність, велич, ідентичність, "наші історичні землі". 

Ідентичність, що сьогодні використовує дискурс зрощений, синкретичний з російською імперською колоніальною спадщиною, яка виразно представлена в російській літературі також. В такому випадку культура та російська література можуть грати роль зброї в прямому сенсі цього значення, таких собі хрещених знарядь вбивства.

Юлія Тищенко, співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості