Як Офіс Президента хоче "під ялинку" просунути закон про новий ручний суд на заміну ОАСК 

Автори: Центр протидії корупції, Фундація DEJURE, ВО "Автомайдан"

Скільки часу, на вашу думку, потрібно, щоб створити якісний закон про новий суд? В Офісі Президента вирішили, що достатньо півтора місяця. 

Так, 14 листопада у на сайті Верховної Ради зʼявився законопроєкт №12206 про створення Вищого суду з публічно-правових спорів. Зареєстрував законопроєкт — перший заступник голови фракції "Слуга Народу" Андрій Мотовиловець.  

Вже за два тижні влада зареєструвала ще два варіанти моделі створення нового суду — законопроєкти №12206-1 (від Кабінету Міністрів) та № 12206-2 про створення Вищого адміністративного суду (ВАС) (від голови комітету Ради з правової політики Дениса Маслова). 

Всі три законопроєкти — дуже схожі в єдиному: вони позбавляють суспільство шансу створити дійсно незалежний суд. Попри це, депутати комітету з правової політики на чолі з "слугою" Денисом Масловим підтримали найгіршу версію з усіх поганих. Це проєкт № 12206-2 , який вже цього тижня голосуватимуть у Раді у першому читані. Прийняти закон про новий суд у цілому Рада має (і планує це зробити) до кінця цього року. 

Чому це важливо та куди поспішає влада?

Річ у тім, що саме цей Вищий суд має замінити скандальний Окружний адмінсуд Києва (ОАСК), який відомий "плівками Вовка". Той самий, голова якого Павло Вовк, за даними НАБУ, створив злочинне угрупування всередині суду. І хоч сам ОАСК ліквідували окремим законом від Президента ще у грудні 2022 року, а його суддів досі не вдається звільнити. 

Створення нового суду на заміну ОАСК — одна з найважливіших вимог до України 2024 року від Міжнародного валютного фонду (МВФ). Її встановили ще торік. А виконати це зобовʼязання Україна повинна до кінця 2024-го. Проте цілий рік Офіс Президента, Кабінет міністрів та Верховна Рада зволікали зі створенням суду. А зараз — намагаються застрибнути "в останній вагон". Адже ціна питання для України — 1,1 млрд доларів. 

Зареєструвати один із найважливіших законопроєктів для суспільства та міжнародних партнерів в останні місяці року — чисте нахабство з боку влади. Адже саме так там планують протягнути законопроєкт без "зайвих" обговорень із суспільством. Сподіваючись, що й іноземці, вже готуються до Різдва і не помітять проблеми. 

Пояснюємо, чим небезпечний законопроєкт №12206-2, та як влада все ще може створити ефективний суд замість "пустушки", аби встигнути виконати вимогу МВФ до кінця року. 

Що не так із новим судом? 

Вказані нижче проблеми стосуються всіх трьох версій законопроєкту про новий суд (надалі — Вищий адміністративний суд або ВАС), з якими ми ознайомилися. 

Корені усіх документів безперечно ростуть з Офісу Президента. Саме там у минулі місяці старанно намагалися створити версію закону, яка б і підійшла міжнародним партнерам, і лишила б контроль за судом у руках самого ОП. 

В аналізі нижче ми сконцентруємося саме на законопроєкті №12206-2, який голосуватиме Рада. 

Отже:

Проблема 1. Суддів до ВАС обиратимуть без реального контролю міжнародних експертів, аби провести ручних суддів.

Обрання суддів до нового суду із залученням міжнародних експертів — вимога МВФ. 

Ефективна модель для цього в Україні вже працює — це відбір суддів Громадською радою міжнародних експертів (ГРМЕ). Саме ГРМЕ вже допомагала обирати суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС). Наразі вона складається з шести іноземних експертів — колишніх суддів та прокурорів з Естонії, США, Литви, Нідерландів, Канади. 

Секрет успіху ГРМЕ був у тому, що виключно міжнародні експерти визначали спершу між собою, чи є кандидат на посаду судді ВАКС сумнівним. І лише на наступному етапі міжнародні експерти виносили це рішення на спільний розгляд з Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС), яка складається з шістнадцяти українських посадовців. При цьому половина іноземців з ГРМЕ мали підтримати, що кандидат доброчесний. Лише це дозволяло пройти далі.

Проте в Офісі Президента вирішили, що такий вплив професійних експертів — не потрібен. Адже він зменшить шанси Банкової провести до лав нового суду контрольованих суддів. 

Тому ГРМЕ вирішили не залучати до обрання суддів ВАС. Натомість влада пропонує створити нову структуру — Експертну раду. Саме вона має допомогти ВККС у відборі нових суддів.

До нової Експертної ради має увійти шість експертів: троє експертів від міжнародних партнерів та троє — українців. 

Українських експертів делегуватиме одіозна/скандальна Рада суддів України (РСУ). Важливо, що вона має рекомендувати в Експертну Раду когось з чинних суддів або суддів у відставці. При цьому сама РСУ роками саботувала судову реформу. А її очільником досі є Богдан Моніч, відомий тісними звʼязками з тим самим Вовком з ОАСК та Андрієм Портновим — заступником ексголови адміністрації Януковича. 

При цьому без голосу експерта від Ради суддів кандидата не можна буде визнати навіть попередньо недоброчесним. Фінальне ж рішення про подальшу участь сумнівних кандидатів пропонують приймати на спільному засіданні разом із ВККС. Таким чином, міжнародні експерти завжди будуть в меншості, їх підтримка рішення зовсім не вимагається, а отже, і їхня роль буде повністю нівельованою.

Врятувати ситуацію не зможе навіть надання іноземцям в Експертній раді переважного права голосу, якого в підтриманому комітетом законопроєкті 12206-2 наразі немає. 

Виглядає так, що влада залишає в тексті міжнародних експертів виключно для показової участі та легітимізації ручного конкурсу. 

За цих обставин не виключено, що міжнародні партнери взагалі можуть відмовитися делегувати своїх представників.

Проблема 2. Процедури добору позбавляють впливу на процес як міжнародників, так і суспільство.

Практика конкурсів на топпосади за останні роки демонструє, що, окрім міжнародних експертів і їхніх голосів, надважлива прозорість та відкритість процесу, а також ретельний аналіз кандидатів. 

Цих механізмів на належному рівні не прописує жоден зі згаданих законопроєктів. Так, Експертній раді навіть не надають права проведення співбесід з кандидатами. А це ключова точка відліку. Адже саме під час співбесіди, коли кандидат не має можливості сто разів вивірити свої слова, найлегше виявити недоброчесних кандидатів. 

Більше того, автори законопроєкту покладають саме на ВККС ключові рішення щодо прозорості процесу. Зокрема, саме Комісія вирішуватиме, як надавати Експертній раді доступ до суддівських досьє. Від цього залежатиме, наскільки вона ретельно і вчасно зможе проаналізувати інформацію.

Також ВККС прийматиме рішення про те, наскільки відкрито для суспільства проходитиме конкурс. Наприклад, чи будуть оприлюднені практичні завдання для всіх кандидатів, їхні відповіді та оцінки за ці завдання, які кожен член Комісії ставитиме кожному кандидату. 

Забезпечення відкритого доступу до цих даних — дуже важливе. Адже минулий склад ВККС розпустили зокрема через недовіру та численні підозри у злитті завдань "потрібним" кандидатам. Щоб цього не відбувалося і до конкурсу була повна довіра — повна прозорість має бути забезпечена на законодавчому рівні. 

Бо вже зараз чинна ВККС ховає усі ці критично важливі деталі. Без повної публічності та громадського контролю і поточна, і наступна влада зможе легко контролювати проведення конкурсу в ручному режимі. 

Проблема 3. "Обрізані" повноваження ВАС. Це лишає контроль за справами на кшталт дотичних до виборів — у нереформованому суді. 

Після ліквідації ОАСК його повноваження мали б перейти до Київського міського окружного адміністративного суду (КМОАС), який ще не функціонує, та ВАС. При цьому останній має в ідеалі розглядати саме "топові" позови проти центральних органів влади, Верховної Ради та Президента, які вимагають високого професіоналізму, доброчесності та незалежності суддів.   

Проте влада у новому законопроєкті робить повноваження нового суду зовсім незначними. Наприклад, він не відносить до підсудності ВАС важливі категорії спорів, які наразі перебувають у юрисдикції Верховному Суду. 

Серед них спори, які оскаржують: 

• дії Центральної виборчої комісії та їхніх членів, у тому числі щодо встановлення нею результатів виборів чи референдуму;
• дострокове припинення повноважень народного депутата України;
• акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та інші. 

Тобто, у Зеленського з одного боку хочуть максимально вплинути на створення нового суду, а з іншого — на випадок невдачі зберегти усі важелі впливу за демократією та виборами у вже контрольованих судах. 

У законопроєкті наявні й інші проблеми. Проте саме ці три — ключові для його подальшого розгляду. 

Як все виправити? 

Отримати наступний транш від МВФ — питання нашого виживання. Хоч ми як країна і не зможемо використати ці 1,1 млрд доларів на зброю, це важливий ресурс для підтримки нашого населення у війні. 

Тому, попри усе нахабство Офісу Президента, у швидкому і позитивному вирішенні ситуації зацікавлена вся країна. 

На жаль, схоже, що прийняття законопроєкту № 12206-2 у такому вигляді в першому читані є невідворотним. Проте Верховна Рада все ще матиме кілька тижнів, щоб доопрацювати його і врешті прийняти притомну версію у другому читанні. Зокрема, потрібно врахувати таке:   

• повернути до добору суддів ВАС ГРМЕ або надати членам Експертної ради, делегованих міжнародними партнерами, право переважного голосу для пропуску кандидатів на подальші етапи;
• прибрати сумнозвісну Раду суддів з процесу визначення членів Експертної ради;
• забезпечити повну прозорість процесу добору суддів, включно з прозорими співбесідами під час засідань Експертної ради, вимогами оприлюднення практичних завдань та відповідей кандидатів, а також персональних оцінок виставлених кожним членом ВККС щодо кожного кандидата;
• підвищити доступ правників до професії, розширивши перелік осіб, які можуть бути суддями ВАС. Зокрема, це прокурори, які представляють інтереси держави в судах та державні службовці (без виключень) всіх органів державної влади, які представляли інтереси держави в судах та мають стаж з представництва понад 7 років;
• позбавити Верховний Суд невластивих йому функцій та зосередити його юрисдикцію лише на касаційному перегляді судових справ та формуванні судової практики. Це можна зробити, розширивши юрисдикцію (підсудність) ВАС на всі справи, які станом на зараз підсудні Верховному Суду, як суду першої та апеляційної інстанцій. А також справ, які стосуються оскарження дій чи бездіяльності ЦВК, дій кандидатів на пост Президента, справ про заборону політичної партії, щодо оскарження рішень Вищої ради правосуддя (ВРП та ВККС) та рішень конкурсних комісій при відборі керівників Бюро економічної безпеки (БЕБ) та Державної митної служби тощо. 

Без врахування цих положень — ризикуємо отримати неефективний суд, втратити 1,1 млрд доларів і, найважливіше, послабити довіру міжнародних партнерів.