"В ім'я отця і сина": відповідь Баканова щодо розслідування УП

Вже після публікації розслідування Михайла Ткача "В ім'я отця і сина". Як Баканов на початку вторгнення сховав сина в СБУ" колишній голова СБУ Іван Баканов написав головній редакторці УП з проханням подати його позицію. 

Зауважимо, що в рамках підготовки до матеріалу і син Артур, і особисто Іван Баканов мали можливість висловити свою позицію. Їхні коментарі в редакційному матеріалі були представлені. Водночас ми керуємося найвищими стандартами у своїй професії та надаємо можливість Івану Баканову втретє висловити свою позицію на сторінках нашого видання. Зауважимо лише, що всі відрядження Михайла Ткача відбувалися у відповідності до постанови Міністерства культури та інформаційної політики та були погоджені особисто різними керівниками відомства.

Інші висновки може зробити наш шановний читач. Пунктуація та орфографія допису збережені.

Шановна редакціє Української Правди! Після перегляду сюжету Михайла Ткача на Youtube під назвою ""В ім’я отця і сина" Як Баканов на початку вторгнення сховав сина в СБУ"", користуючись своїм правом на відповідь, прошу вас опублікувати без купюр мою позицію відносно згаданого матеріалу.

По-перше, поважаю українську журналістику, але ми всі знаємо, що вона не ідеальна. Хоча в даному випадку навіть дивна. Два роки тому Українська правда опублікувала "інсайди" про те, що Баканов Отець, тобто я, на початку вторгнення втік з Києва, а за деякими версіями, ще й з країни. Тепер з’ясувалося, що Отець не тільки не втік, але ще й дарував СБУ Сина. За цю правду дякую.

"Розслідувачи" стверджують, що в СБУ Отець "зачав" Сина порочно, в конфлікті інтересів. Вірте, не вірте, в нашій країні є інститути і є системи, які оминути неможливо. Ви колись замислювалися, скільки родин працює в Кабміні, або у  ЗСУ? Але ми навіть не чули щось про конфлікт інтересів в цих родинах. Через те, що формула така – немає прямого підпорядкування, тому й жодного конфлікту інтересів немає. Як і в інших Західних країнах. Не треба мати глибоких знань, щоб зрозуміти, що Син у Отця в прямому підпорядкуванні в СБУ не перебував, система просто не пропустила б такі документи.

Але я помітив "вибірковість" розслідування.

Щодо маніпуляцій про виїзд мого сина. Дехто з медійників літає на роботу то на Лазурове узбережжя, то в Дубай, існує чимало прикладів виїзду закордон всіма правдами і неправдами тим, кому "можна", і тим, кому "не можна". Але Артур Лазаренко, маючи конфлікт інтересів, чи то зі здоровим глуздом, чи то з загарбниками, іде служити в СБУ. І такий він розумний, що за версією "розслідувачів", змінює, хитра така морда, прізвище з Баканова на Лазаренка. То ж, напевно, щоб добратися до столиці та пересидіти тут "тихесенько" у "безпечному" місті  - поближче до Битви за Київ, поближче до захисників Урядового Кварталу? Але Артур прізвища Баканов ніколи не мав.

До "розслідувачів" у цьому сенсі питань немає, то їхні джерела підвели, дали неправдиву інформацію. Але дивним виглядає інше -  як прес-служба СБУ, коментуючи запит "розслідувачів", вирішує розкрити діючого співробітника СБУ, що системно причетний до здійснення оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності, хоч він і син отця, мені не зрозуміло.

І при цьому прес-служба натякає суспільству  – звільнили б але під час дії воєнного стану - неможна. Так навіщо тоді розкривали? Яка претензія до сина? Служиш, дурень, поки навколо купа ухилянтів? Добрий приклад іншим – просто злили сина, щоб за щось помститися батьку?

Цікаво, якщо "розслідувачів" та прес-службу запитають, як такий ваш підхід корелюється з ідеєю Верховного Головнокомандувача щодо розумної мобілізації, що вони пояснять? Людина обрала напрямок служби і пішла служити в перший місяць вторгнення, служить до сьогодні в одному з самих бойових підрозділів СБУ.

Артур Лазаренко не їздив за кордон. Але як красиво звучить: "ми не змогли взяти відомості про перетин кордону Лазаренко Артура бо всі бояться розправи за їх надання". Театр абсурду. Якщо не страшно розкрити опера СБУ – про які "витяги страху" ви говорите?

По-друге, мені зрозуміле бажання журналіста знайти сенсацію. Але тут вона в чому? В розкритті контррозвідника під час війни? Це дуже тонке лезо.  Звертаю вашу увагу, що відомості про особовий склад СБУ дотичний до контррозвідувальної діяльності є відомостями з грифом "ТАЄМНО", а отже і дивним виглядає наявність у "розслідувачів" інформації щодо прізвища, імʼя по-батькові оперативного співробітника СБУ, найменування структурного підрозділу СБУ в якому він проходить службу, адреси місця несення служби співробітника за яким ведеться таємне спостереження, копії  службового посвідчення співробітника, майже повна фото-відео фіксація біометричних параметрів співробітника.

Згаданий букет подарованої ворогу інформації допоможе ворогу проводити виявлення не тільки одного співробітника СБУ, а і склад всіх оперативних груп, що були задіянні при виконанні спільних з цим співробітником контррозвідувальних заходів, що, безперечно, може призвести до розкриття форм та методів роботи СБУ.

Цікаво також, як на це подивляться наші міжнародні партнери, якщо вони проводили спільні з СБУ заходи… Переконаний, що вони уважно вивчать цей інцидент і зроблять висновки.  

По-третє. Якби в цій ситуації розбиралися обʼєктивно, а не через бажання "хайпонути" на прізвищі Баканов та на бажанні побулити мою родину, Артура Лазаренко можна було б ставити у приклад.

Він сам, "без папи і мами",  вирішив піти служити. Сам! Сказав: "Хочу і крапка". Сказав і зробив. Пішов в СБУ, бо бачив в собі цей хист.  Але тепер в мене питання – як і ким йому служити після розкриття?

Тож, кожного разу коли я буду приходити в церкву, ставитиму за "розслідувачів" свічку - в ім’я Отця і Сина..

З повагою, Баканов Іван.