Стратегічні рекомендації НАТО: що насправді мало б робити Міноборони і хто повністю провалив цю роботу
Скандал з можливим об’єднанням закупівельних агенцій Міноборони – Державного оператора тилу та Агенції оборонних закупівель – привернув увагу до такого документу як Стратегічний огляд оборонних закупівель Україна-НАТО.
Завдяки негативній реакції громадськості, що подібне злиття може призвести до перебоїв як в тиловому так і летальному Збройних сил України, та позиції представництва НАТО в Україні, що воно ніяких рекомендацій об’єднувати Агенції до завершення воєнного стану не давало, зараз ідею об’єднання відклали в довгий ящик.
Принаймні в публічних заявах та на зустрічі з Громадською антикорупційною радою Міноборони міністр оборони Рустем Умеров наголосив, що в найближчій перспективі такого об’єднання не буде.
Водночас варто звернути увагу на те, що насправді є в таких рекомендаціях НАТО, які напрацьовувались з 2023 року, і над чим Міністерство оборони України мало б ретельно працювати з іншими державними установами. В режимі "це треба на вчора". Але, на жаль, ця робота ще і не починалась.
То що ж насправді має бути на порядку денному?
Доля двох агенцій
Насправді Стратегічний огляд передбачає на час дії воєнного стану лише розбудову роботи двох агенцій та запровадження в обох структурах наглядових рад.
"Подальші зміни щодо централізації закупівель не варто запроваджувати під час конфлікту, щоб уникнути порушень в роботі, зниження рівня громадської підтримки та розуміння реформ. Підвищити ефективність поточних реформ закупівель шляхом вдосконалення роботи двох Агенцій закупівель", – сказано в документі.
І тільки "у мирний час" рекомендується "об’єднати дві Агенції (АОЗ і ДОТ) з метою підвищення ефективності процесу закупівель". Більше того, така Агенція в перспективі має здійснювати закупівлі для всього сектору безпеки та оборони України, наприклад, для тієї ж Служби безпеки України, Нацгвардії, МВС, ДСНС тощо.
Але спершу треба зміцнити спроможності АОЗ, ДОТ та визначеного державного органу з політики оборонних закупівель, "розширюючи їх повноваження на інші органи в централізованій системі закупівель, що дозволить їм задовольнити всі потреби оборонних і безпекових закупівель України".
Тобто, спершу дві агенції мають удосконалити процедури та стратегії закупівель, і лише потім об’єднуватись. При цьому обидві агенції повинні мати змішаний – воєнний та цивільний персонал, який в ідеалі має розподілятись за принципом 70% цивільних і 30% військових.
Стандартизація закупівель
Для того, щоб колись в перспективі створити єдину закупівельну Агенцію, Міністерству оборони варто було б стандартизувати свої закупівлі до такого рівня, щоб їх як матрицю можна було б застосовувати до інших структур.
Для цього МО мало б створити міжвідомчі робочі групи, щоб такі стандарти напрацювати. При цьому в стратегічному огляді рекомендовано, щоб такі групи до кінця 2024 року вже вийшли з результатом. Але відповідальний департамент політик Міноборони навіть НЕ ІНІЦІЮВАВ їхнє створення. Не те, що не запустив роботу. Другий рік поспіль Міноборони чомусь чекає, що за них їхню роботу зробить Мінекономіки.
Рамкова система закупівель та довгострокове планування
Серед інших рекомендацій НАТО пропонується розробити стратегічну систему оборонного планування, враховуючи складність виробництва та ефективність промислової бази.
Зрозуміло, що війна річ непередбачувана, але попри це держава повинна мати стратегічні цілі, зокрема щодо виробництва боєприпасів, їхньої закупівлі, а також аналогічних процесів щодо тилового забезпечення.
За одного боку, ми бачимо, що влада постійно говорить про збільшення потужностей власного виробництва і логічно ставить його в пріоритет, але саме на відсутність довгострокових перспектив контрактування зазвичай скаржаться виробники.
Мені навіть довелось чути скарги спецімортерів, що АОЗ якось впливає на Генштаб у плані визначення потреби, доводячи, що може законтрактувати, а що ні (Тут варто зауважити, що минулого року з появою певних пропозицій від певних постачальників потреба Генштабу могла зрости удвічі). Так от – погана новина – якраз рекомендації стратегічного огляду і передбачають можливість включити АОЗ і ДОТ у процес формування вимог, "надавши їм можливість і повноваження підтримувати та надавати консультації Збройним Силам України (ЗСУ) і Міністерству оборони щодо встанов- лення вимог, планування спроможностей, пріоритизації та управління життєвим циклом".
В цілому, в цьому пункті Мінекономіки через зміни до постанови 1275, оголошення планів закупівель ДОТ та Міноборони через декларування певних довгострокових контрактів намагаються рухатись в правильному напрямку.
Але знову таки жодної міжвідомчої робочої групи для цього досі не створено.
Посилити імпортні спроможності Агенції оборонних закупівель – це ще одна з ключових вимог огляду. Взагалі всі державні спецімпортери мають ридати над цими двома абзацами.
"Для посилення спроможності АОЗ під час воєнного стану та для координації імпорту з різних країн необхідно оптимізувати кількість державних компаній із функцією імпорту та передати їхні спроможності щодо імпорту до АОЗ", – йдеться в документі.
"Коли умови дозволятимуть, необхідно зміцнити спроможність національної установи з оборонних закупівель (якщо буде створена після скасування воєнного стану) шляхом підпорядкування їй усіх залишкових компаній", – сказано в огляді.
Щось з цього зроблено? Ні! Міноборони тільки на кінець 2024 року шукає, хто б за нього придумав, що зробити зі спецімпортерами. І передачу Спецтехноекспорту назад у підпорядкування МО навряд чи можна віднести до початку цього процесу. Бо з двома іншими державними спецімпортерами ситуація аж ніяк не краща.
Крім того, в огляді рекомендується розробити централізований реєстр вітчизняних та іноземних постачальників озброєння, боєприпасів та оборонних матеріалів для сприяння прозорості та належному врядуванню.
Напевно, ви вже здогадались, що такого реєстру немає. Влітку Міноборони анонсувало створення "чорного списку" компаній-постачальників. Але далі анонсу якихось конкретних дій не видно.
Єдина структура планування та розподіл ролей міністерств
Оглядом також рекомендовано через зміни до законодавства уточнити ролі Міноборони, Мінекономіки та Мінстратегпрому в процесі створення стратегій закупівель.
Крім того, документ рекомендує створити структуру для планування і закупівель на основі спроможностей у секторі безпеки та оборони України.
Запровадження цієї структури має розвʼязати ключові проблеми, такі як фрагментація в плануванні та закупівлях, неясність ролей і обов’язків, а також необхідність переходу до програмного та проєктного управління в межах закупівельних агенцій.
Ніяких політик в цій сфері, на жаль, не напрацьовано.
Покращення процедур прямого контрактування
Оскільки робота над документом починалась в 2023 році, то на той момент проблеми прямого контрактування були надзвичайно великими. Наприклад, в скандальній історії з куртками, які купили в турецького постачальника (пов’язаного з родичем народного депутата), ніхто не міг пояснити, де його знайшли і чому з ним вирішили контрактуватись.
Як оглядом НАТО, так і антикорстратегією Міноборони, передбачено створення реєстру постачальників. Це необхідно як в постачанні зброї, так і м’яса. Його просто навіть ніхто і не починав робити. А відповідно перевіреного постачальника просто немає звідки відбирати.
Тим часом огляд на під час війни рекомендує "узгодити обов’язок обґрунтування вибору установами, що мають повноваження на закупівлю. Верифікацію прямих контрактів можна проводити за допомогою реєстру постачальників, та посилити внутрішні перевірки та баланси в середині системі".
"У випадку структур під керівництвом Міністерства оборони, внутрішній нагляд за укладанням контрактів може здійснюватися департаментами Міністерства оборони з функціями внутрішнього аудиту та запобігання корупції, а зовнішньо – Верховною Радою України та/або Рахунковою палатою", – йдеться в документі.
Про чіткий та прозорий механізм відбору у реєстрі постачальників для вибору та укладання контрактів з постачальниками, включаючи критерії для єдиного постачальника, звісно, що теж не йдеться.
Децентралізовані закупівлі
Поряд з централізованими закупівлями, які здійснюються через Агенцію оборонних закупівель та Державного оператора тилу, Міноборони має розвивати децентралізовані закупівлі окремими військовими частинами.
Військові частини отримують на це централізоване фінансування від Міністерства оборони, а також від місцевих органів влади.
Зокрема, за цим принципом відбувається частина закупівель в рамках так званої нагальної потреби.
Стратегічний огляд НАТО наполягає, щоб децентралізовані закупівлі розвивались. І на відміну від об’єднання агенцій, ці зміни були впроваджені під час воєнного стану.
"Це включає створення чіткої структури, що регулює процеси децентралізованих закупівель, розробку рекомендацій щодо найкращих практик децентралізованих закупівель, а також навчання офіцерів із закупівель/контрактування (коли таку посаду буде впроваджено) у частинах для управління закупівельною діяльністю через інституціалізовану систему з чітко визначеними делегуваннями повноважень. Міністерство оборони України повинно бути провідною установою в цьому процесі", – вказано в документі.
Натомість порівняно з минулим роком ситуація виглядає як абсолютний відкат назад по усіх позиціях.
Порівняно з минулим роком зараз військові частини ТРО отримують лише 10% від ПДФО, тоді як минулого року отримували 30%. Тому в багатьох бригадах шукають професійних фандрайзерів-колядників.
Якщо минулого року в основному ці гроші йшли на ремонт техніки та пальне, то зараз на дрони та РЕБи, яких постійно не вистачає.
Крім того, є проблеми з узгодженням норм законодавства, постанови Кабміну 1275 (яка доволі часто переписується) та іншими нормативними документами. Неллі Стельмах вважає, що підготовлене департаментом політик Міноборони положення про уповноваженого з закупівель суперечить законодавству. Сам же підрозділ, яким мав би займатись децентралізованими закупівлями в згаданому департаменті політик МО, навіть не створений.
Люди, яких навчали минулого року для децентралізованих закупівель та департаменту політик, просто пішли в інші сфери, бо вони не треба міністерству.
Можна було б писати далі, але цей текст і так вже задовгий. Але його цілком вистачає, щоб сказати, що профільний заступник міністра Дмитро Кліменком та керівник департаменту політик Гліб Канєвський цілком провалили роботу в цьому напрямку. І через цей провал в тому числі не може бути ефективної роботи АОЗ та ДОТ.
Тетяна Ніколаєнко
