Україна стрімко втрачає молодь: чим це загрожує і як цьому завадити

Неділя, 20 жовтня 2024, 12:00

Збереження і розвиток людського капіталу є критично важливими завданнями — не тільки для України. Наразі, це питання має стати для країни ключовим пріоритетом після підвищення обороноздатності. Про це я раніше писав у своїй колонці на УП.

І це здається настільки очевидним, що дивує, чому про це досі не йде мова на всіх рівнях влади? Саме розвиток людського капіталу через системні програми для молоді, включаючи освіту, професійне зростання та соціальну інтеграцію, зазвичай сприяє створенню динамічного, прогресивного та стійкого суспільства.

Тому втрата Україною молодих, талановитих та освічених громадян однозначно матиме довготривалі негативні наслідки для економічного та соціального розвитку України. Адже загальновідомо, що саме молодь привносить нові ідеї, інновації та енергію, що сприяє прогресу і розвитку країни та суспільства. 

Реклама:

"Загальновідомо" – не вражає? 

Тоді так: 83% молоді хочуть виїхати за кордон (за даними соціологічного дослідження, проведеного Gradus Research та Advanter Group у травні 2024 року). У разі інертності молодіжної політики, тобто якщо ситуація у державі не змінюватиметься, ситуація з людським капіталом стане катастрофічною в найближчі роки. 

Саме зараз сучасні молоді українці стикаються з численними викликами, включаючи економічну нестабільність та недостатню підтримку з боку держави. Таким чином очевидно, що соціальні зміни, викликані війною та іншими факторами, вимагають від України перегляду ставлення до молоді. 

Молодіжна політика є ключовим фактором у розвитку сучасного суспільства. На сьогодні в Україні налічується понад 7 мільйонів молодих людей віком від 14 до 35 років, які є рушійною силою економічного розвитку країни. 

За даними моделювання, чисельність молоді в українському суспільстві скоротилась з понад 10 мільйонів осіб у 2022 році, до приблизно 7 млн станом на 2024 рік та за прогнозами може знизитись до 5 мільйонів осіб вже до 2030 року. 

Що маємо?

Треба розуміти, що в Україні рішення щодо реалізації окремих напрямків державної політики, зокрема щодо молоді, залишаються в компетенції різних органів державного управління. 

Наприклад, Міністерство освіти і науки відповідає за освіту, Міністерство молоді та спорту — за фізичну культуру і частину молодіжної політики, Міністерство соціальної політики — за соціальну політику, Міністерство культури і інформаційної політики — за громадянську просвіту.

Також важливо зазначити, що загальноприйнятого міжнародного визначення вікової групи молоді не існує. Однак для статистичних цілей Організація Об'єднаних Націй визначає "молодь" як осіб віком від 15 до 24 років, а для деяких цілей міжнародні інституції вік до 45 років вважають віком молоді. В Україні ж молоддю вважаються люди віком 14-35 років. 

При такій різниці у віці у державних програмах часто не визначено конкретну цільову аудиторію, що призводить до розпорошення ресурсів та нерівномірного розвитку різних груп молоді. Це потребує більш вузької та детальної сегментації.

Таким чином, попри важливість молоді, як майбутнього України, вітчизняна молодіжна політика має низку недоліків, не вирішення яких, може мати негативні наслідки для України, адже відсутність перспектив спонукатиме молодь ще інтенсивніше покидати країну. 

Серед основних проблем молодіжної політики в Україні є недостатнє фінансування молодіжних проєктів. Наприклад, близько 76% молоді, яка виїхала за межі країни, виявляють бажання повернутися додому після завершення війни, що вказує на нагальну потребу у створенні сприятливих умов для їхнього повернення та розвитку. А це, відповідно, потребує відповідного фінансування. Але що важливіше — створення умов для розвитку і самореалізації кращих, ніж в інших країнах ЄС.

Також важливою є зміна патерналістського підходу. Справа в тому, що молодь часто сприймається як об'єкт політики, а не як суб'єкт, що має власну думку і права. Рішення приймаються без урахування інтересів та потреб молоді. 

Що робити?

Розв'язання цих проблем можливе шляхом зміни підходу до молоді та сегментація молоді на вікові групи для ефективного спрямування ресурсів та створення спеціалізованих програм. Разом з тим, молодіжна політика потребує покращення комунікацій як в Україні, так і в ЄС. 

Обізнаність про молодіжні програми в Україні є на низькому рівні. За даними дослідження, значна частина молоді не знає про існування важливих програм та ініціатив, які могли б сприяти їхньому розвитку та самореалізації.

Низький рівень обізнаності про молодіжні програми в Україні вказує на необхідність покращення комунікації щодо молодіжних політик. Потрібно розробити ефективні стратегії інформування молоді про існуючі можливості, програми та ініціативи, що можуть сприяти їхньому розвитку та активній участі у суспільному житті. 

Особливо важливо використовувати сучасні цифрові інструменти та платформи для залучення ширшої аудиторії. Також важливими є залучення молоді до створення контенту та інформаційних кампаній, врахування їхніх думок та потреб.

Ще одним важливим завданням має стати налагодження постійної співпраці молодіжних організацій з бізнесом і державними установами для розвитку спільних проєктів та ініціатив. Така співпраця дозволить забезпечити молоді всі необхідні ресурси та підтримку, сприятиме розвитку їхніх навичок та талантів, що своєю чергою зміцнить економіку та суспільство країни в цілому. 

Надати можливість молоді з 16 років голосувати, а з 18 років бути обраними до місцевих органів влади — також може стати стимулом для подолання патерналізму і активізації молоді.

Отже, цілком зрозуміло, що молодіжна політика повинна стати пріоритетом для держави, враховуючи її вплив на економічний розвиток, інновації та загальне становлення нації. Молодь є ключовим капіталом, і інвестиції в її розвиток матимуть довгострокові позитивні наслідки для України. 

Зважаючи на міжнародний досвід, необхідно перш за все розвивати молодіжну інфраструктуру, забезпечувати якісну освіту та професійне зростання, а також створювати конкретні програми для розвитку молоді. Крім того, необхідно покращити комунікацію між молоддю та державними структурами для більш ефективного розв'язання актуальних проблем. 

Так, наприклад, розробка комплексної комунікаційної стратегії з використанням сучасних цифрових інструментів та платформ допоможе залучити ширшу аудиторію, підвищити рівень обізнаності молоді про наявні можливості та програми. 

Окрім цього, втілення такої стратегії сприятиме активній участі молодих українців у суспільному житті і забезпечить їх залучення до процесів прийняття рішень.

Молоді українці повинні відчувати, що їхній голос важливий і що їхній внесок цінується. Це допоможе утримати талановитих молодих людей в Україні та залучити їх до активної участі у відновленні та розвитку країни. 

Молоді люди мають потенціал стати лідерами, підприємцями та агентами змін. Саме тому потрібно максимально стимулювати їх залишатись в Україні, створюючи сприятливі умови для їхнього розвитку та самореалізації.

А ще, конче необхідно стимулювати повернення тих близько 2 млн молодих людей, які виїхали за кордон після початку повномасштабної війни. Тому державі важливо створити умови, що сприятимуть їхньому поверненню та залученню до активної участі у розвитку України.

Андрій Длігач, д.е.н., голова Центру соціальних змін та поведінкової економіки, голова Advanter Group, професор КНУ імені Тараса Шевченка

Колонку створено на базі звіту підготовленого Advanter Group та Центром соціальних змін та поведінкової економіки у межах проєкту UNICEF "Технічна підтримка центральним урядовим установам щодо розробки стратегій комунікації на основі доказів зі зміни соціальної поведінки щодо ключових питань, пов'язаних із дітьми, в рамках плану відновлення".

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Розвиток розподіленої генерації – це шлях до енергетичної незалежності

Аудит НАБУ: оцінимо що працює добре, що ні, і запропонуємо рекомендації

Хтонь бюрократії

Уникнути нової залежності: чому Єврокомісія має очолити курс на відмову від російського палива

"Генератор накрився! Я спокійна, як удав". Блекаути і справжній закон Мерфі, який ми відкрили в собі

Протидія дронам і комплексу національної меншовартості