Про Херсон і Херсонщину від херсонця

Після того як Херсон став першим обласним центром України, який ми звільнили від навали військ агресора, – і це стало найвизначнішим нашим здобуттям за всю війну – українці перестали особливо цікавитися долею Херсонщини. Зараз це дуже зрозуміло, адже від військової агресії росіян страждає вся Україна. Та я все ж хочу поділитися і привернути увагу до того, що відбувається в першому з 2014 року звільненому від окупації Росії обласному центрі України – Херсоні та Правобережній Херсонщині. 

Спочатку хочу розказати, що таке Херсонщина зараз. 

Тільки 30% території області підконтрольні уряду України. 70% території – за річкою Дніпро, перебувають в окупації. І звідти ми отримуємо постійні прильоти, що зумовлено відстанню між лівим та правим берегами Херсонщини. Це менше ніж 30 кілометрів і тому вся артилерія, всі мінометні обстріли спрямовуються по Херсону щоденно.

Зараз російській армії важко виводити свою важку техніку ближче до правого берега – наші збройні сили її систематично там нищать. І тому здебільшого ми отримуємо обстріли швидкою пересувною технікою. Наприклад, 1 жовтня (загинуло 6 людей) – обстріляли Херсон з танку. Або мобільними групами мінометників, які приїхали, висадилися, обстріляли Херсон і поїхали. Основна ж тенденція обстрілів херсонців та інфраструктури – це посилення атак дронів, тому що дрони летять на більшу відстань і, звичайно, нищать "головних ворогів" Росії, цивільне населення. 

Ці обстріли не спрямовані на військову інфраструктуру, ні, вони всі сфокусовані на ремонтниках, які ремонтують дахи, зруйновані обстрілами; на групах людей, які отримують гуманітарну допомогу; на цивільних, які їздять на звичайних цивільних машинах по вулицях міста. Тобто це терор. Щоденний терор цивільного населення. 

За даними обласної адміністрації, зараз на Херсонщині мешкає близько 168 тисяч осіб, з них – 15 тисяч дітей (5 тисяч – в Херсоні і решта – в області). Можливо, на осінь-зиму народ поїде в більш безпечні місця, тим більше, що зараз терор російської армії посилюється, і ми бачили статистику обласної адміністрації. За вересень від обстрілів в Херсоні постраждало більше 110 людей. Щоб ви розуміли, за минулий місяць по Херсонщині було випущено 17,5 тисяч різноманітних снарядів, з них тільки дронів – майже 3 тисячі. Загинуло 24 людини, 1 з яких – дитина (!) і ще 259 людей, з яких 4 – діти – було поранено військовими осколками.

Це фактор військового положення регіону. 

Окремо хочу розказати, що робимо ми, громадська органцізація "Місто сили", щоб підтримати, захистити, допомогти Херсону і Херсонщині. Якщо так все структурувати максимально просто і доступно, то ключова стратегічна мета нашої організації – це збереження та розвиток людського капіталу Півдня. Справа в тому, що бізнес-сектор і владний сектор не користуються таким рівнем довіри міжнародних партнерів і донорів. Вони не мають настільки прозорої системи звітності по своїй діяльності і вони не мають настільки масштабного і позитивного впливу на ситуацію в нашій країні і життя наших людей, який має громадський сектор. Окрема перевага громадського сектору – гнучкість. Тому посилювати громадський сектор– це одна з ключових місій нашої організації. І в рамках цієї стратегії, в рамках цієї місії у нас є кілька проєктів. 

Читайте також: Безпекова ситуація на Херсонщині: аналіз за серпень-вересень 2024 року

З перших днів повномасштабного вторгнення ми негайно почали налаштовувати процеси евакуації, гуманітарної допомоги і, повірте, їздити посеред блокпостів окупаційних російських військ і пересуватися по місту під наглядом ФСБ, Росгвардії, всіх інших підрозділів терористичного угруповання Російської Федерації – те ще "задоволення". Ми, і до цього часу, так само пересуваємося на наших цивільних авто під дронами, під артилерійськими обстрілами і вже навчилися і змогли вибудувати абсолютно чіткий механізм збереження хоча б наших людей. 

Головне ж те, що зараз наша організація здійснює низку проєктів з міжнародними донорами. 

Перший проєкт, найважливіший, мабуть, для нас – підготовка до зими, особливо малозабезпечених літніх людей. Наші ремонтні бригади ремонтують житло, що постраждало від вибухів та прильотів. Так само ми займаємось поточним розподілом гуманітарної допомоги. І це складна частина роботи, тому що, на жаль, далеко не всі наші співвітчизники добросовісно підходять до цього. І тому провести таку оцінку потреб, щоб нікого не образити і тим не менш визначити наявність справжньої потреби, це дуже важлива частина цього процесу. На сьогодні розподіл гуманітарної допомоги спрямований на людей, які постраждали від обстрілів; які втратили житло або житло яких було пошкоджено. Це кухонні набори, це набори гігієни, побутові, це непродовольчі набори, такі як ковдри, рушники, відра, ну все, що потрібно в побуті для людей, які втратили частково чи повністю своє майно. 

Варто згадати проєкт, який ми робимо з ремонтними бригадами, – його ми реалізовуємо у партнерстві з американською неурядовою організацією Lifting Hands International. 

Lifting Hands International також підтримує ще один проєкт в Херсоні, це Центр матері і дитини, створений разом з ГО "Тарілка-Херсон". Це Центр розвитку, психосоціальної підтримки в безпечному просторі для матерів і дітей. На жаль, багато жінок залишилися в Херсоні без чоловіків і всі ми знаємо чому – через війну. В Центрі вони можуть отримати психологічну допомогу, пройти навчання, зокрема взяти участь у тренінгах, помедитувати, подивитися кіно. Діти вивчають англійську, займаються різними вправами, їх відвідують аніматори. 

На цьому майданчику заради наших дітей співпрацює багато різних установ та організацій, UNICEF, ГО "Вітри змін", БФ Умас, Національна поліція, ГО "Успішна жінка" та інші. Наприклад, на цьому тижні ГО "Тарілка-Херсон" з ГО "PatriotUA" та ГО "Південна стратегія розвитку" проводять захід, коли до дітей просто приходять клоуни і розважають малих. Може здатися легковажним, але, повірте, дітям Херсону саме цієї легковажності зараз дуже не вистачає. 

Окремо зупинюся на проєкті з одним міжнародним агентством міжнародної співпраці, який ми вважаємо надзвичайно важливим – юридична допомога цивільному населенню. 

Уявіть, всі, хто проживає в Херсонській області, абсолютно всі, втратили щось. Дачу/будинок на Лівому березі, частину чи повністю житло, когось з близьких – сина, чоловіка, батька. У когось за цей час надзвичайна сума комунальних боргів накопичилась. Хтось втратив підключення до тих чи інших комунальних послуг, отримав ті чи інші борги, через неврегульованість цих питань на законодавчому рівні. Тобто можна собі уявити весь спектр юридичних проблем людей на території області, щоб зрозуміти, наскільки важлива для них є правова допомога. Особливо, якщо ця допомога полягає у внесенні їх претензій до міжнародного реєстру збитків. Це і є фокусом цього проєкту, тому що той міжнародний компенсаційний механізм, який сьогодні відкритий для українців, він має наповнюватись не лише для того, щоб українці отримали якісь компенсації, а ще й для того, щоб збільшувати, посилювати міжнародний фінансово-економічний тиск на країну-агресора. Адже наповнюючи цей реєстр нашими претензіями, ми тим самим даємо підстави для удосконалення процедур міжнародного компенсаційного механізму і посилення економічного тиску на країну, через яку в Україні зараз такі руйнації і такі страждання у великої кількості людей.

Ще раз. Це майже 170 тисяч людей, які проживають зараз на території Херсонщини, а ще рахуйте орієнтовно 830 тисяч людей, які покинули Херсонську область чи перебувається на лівобережній частині. І вони всі важко постраждали від російської агресії так чи інакше!

Пробачити шкоду таких масштабів неможливо. Це має бути покладено на юридичні процедури. Ми живемо в цивілізованому світі, ми хочемо далі жити в цьому світі, тому зараз наповнення Міжнародного реєстру збитків заявами про збитки та відновлення справедливості – це питання ключової цінності цивілізованого світу. 

Так само ми зараз готуємо проєкт в секторі реінтеграції людей, які втратили кінцівки – які фізично постраждали від російської навали. Цей проєкт теж реалізується за фінансової підтримки міністерства закордонних справ однієї з країн Євросоюзу, його назва – "Безбар'єрна Миколаївщина". Тут ми плануємо встановлення 20 автоматичних ліфтових пандусів в місцях звернень людей з обмеженими фізичними можливостями. Створення культури безбар'єрності – основа безбар'єрності в Україні. Як спілкуватися, взаємодіяти з людьми, які пережили травму, як підтримувати інфраструктуру безбар'єрності, яка починається навіть не від автоматичного пандусу, а з інтернет-сторінки того чи іншого підрозділу чи інформації про можливості для людей з інвалідністю в новинах чи в публічному просторі.

Нам би дуже хотілося посилювати свою роботу в громадському секторі. Ми дуже б хотіли, щоб той запал, який ми всі спостерігали на початку широкомасштабної агресії, коли громадянське суспільство об'єдналося і тулилося, як локомотив. Ми б хотіли, щоб цей запал не згасав. І хотіли б і далі інвестувати свою енергію і час в розвиток громадського сектору. Це складний шлях, але мені приємно, що ми продовжуємо йти по ньому від старту наших перших громадських проєктів у 2011 році, не дивлячись на всі урагани цієї епохи турбулентності. 

Окремо хочеться сказати про захист Херсонщини нашими владними структурами. Обласна і міська влада, хоч і мають статус військових, тим не менш, вони є цивільними і можуть зробити мало що. Тактики захисту і визначення стратегії захисту, в тому числі, застосування РЕБів чи додаткових засобів захисту – це все юрисдикція військових. Кожен, хто захоче, не може встановити собі в будинку РЕБ, тому що ці РЕБи будуть глушити і наші дрони. І тому це має бути все структуровано і системно організовано. 

Якщо ж говорити про національну владу, то нам точно не вистачає уваги з боку центральних органів влади. Разом із цим я розумію, що є більш глобальні питання типу переговорів з Америкою чи отримання допомоги від Європи, але те що Херсонщині не вистачає уваги центральних органів влади – і Офісу Президента, і Міністерства оборони – є фактом.

Якщо те, що відбувається зараз на Херсонщині, не привертає належної уваги центральної влади до нас, то, мабуть, я не знаю, що ще повинно статися… Хіба що Херсон зруйнують, з землею зрівняють, чи Херсон захоплять. Мені б такого навіть думати не хотілося. Але що ще може статися, коли щоденно гинуть люди, які прагнуть проживати в Херсоні, в яких є унікальне географічне становище по відношенню до інших обласних центрів, оскільки ні Харків, ні Суми, ні Дніпро, не можуть "похвалитися" тим, що їх відділяє від російської загарбницької армії Дніпро – річка, що ускладнює логістику на правий берег, а у Херсона це надзвичайний привілей для захисту міста і околиць.

Я вважаю, що якщо поставити протиповітряні захисти оборони і РЕБи, і налаштувати систему роботи РЕБів, щоб не глушились наші дрони, і при цьому не пропускалися через Дніпро дрони ворога, то цього вже буде достатньо. 

Що ще можна зробити, щоб вже нарешті такі заходи вживалися?.. Я не знаю. Хіба, щоб невпинно писати про це на сторінках "Української правди"?

Євген Гілін, Голова ГО "Місто сили", адвокат-медіатор, Ph.D.