Чому переходом від військової служби до цивільного життя треба займатися до завершення війни?
Вчасна підготовка з боку уряду та активність ветеранських спільнот дозволить забезпечити готовність держави до зустрічі всіх наших захисників і захисниць, коли вони потребуватимуть підтримки і допомоги в адаптації до життя, відмінного від військового.
Наявний досвід повернення військових до цивільного життя, включаючи ветеранів війни, показав численні виклики та необхідність координації між різними державними установами. З одного боку, потрібна модернізація медичної та реабілітаційної інфраструктури, що не відповідає сучасним вимогам. З іншого боку – адаптація освітньої системи і робочих місць до потреб осіб з інвалідністю, зокрема тих, хто отримав поранення під час війни.
Сьогодні громади мають різну спроможність надавати підтримку і супровід ветеранам, що особливо помітно в розвитку безбар’єрного простору. До цього додаються численні скарги ветеранів на якість послуг у різних сферах. Крім того, економіка має належним чином інтегрувати ветеранів у ринок праці, не створюючи додаткові труднощі.
Ці питання вимагають термінового вирішення і злагоджених дій багатьох сторін. Необхідно посилювати роботу, щоб перехід демобілізованих військових та ветеранів до цивільного життя відбувався організовано, а не хаотично. Мінветеранів продовжує активно працювати над цим, координуючи зусилля всіх відповідальних інституцій і не чекаючи завершення війни.
Як державна ветеранська політика пов'язана із системою переходу від військової служби до цивільного життя
Ці два напрями роботи Мінветеранів взаємопов'язані та взаємозалежні.
Державна ветеранська політика є системним напрямом роботи, що визначає загальну рамку – цілі, завдання та складові взаємин між державою й ветеранами. А також забезпечує координацію рішень між різними установами, які впливають чи можуть вплинути на права та інтереси ветеранів.
Розвиток діяльності ветеранських просторів та підтримка ініціатив громадянського суспільства, що допомагають соціально-економічній реінтеграції ветеранів, теж мають стати невід’ємною складовою державної ветеранської політики.
Поточну політику соціального захисту ветеранів війни потрібно суттєво оновити. Тому Мінветеранів поступово покращує та оновлює існуючу рамку законодавства, адаптуючи її до сучасних потреб.
В основу державної ветеранської політики потрібно закласти переглянуті права і гарантії, що надаються ветеранам з урахуванням спеціального характеру виконання обов’язку із захисту держави, її незалежності та територіальної цілісності під час військової служби.
Державна ветеранська політика буде розвиватися на основі спеціальної стратегії та відповідних змін до законодавства. Відповідно до Указу Президента України від 22 серпня 2024 р уряд має невідкладно затвердити Стратегію ветеранської політики на період до 2030 року та план заходів щодо її реалізації.
Перехід від військової служби до цивільного життя – невід’ємна складова державної ветеранської політики. Мова йде про спеціальні послуги, кінцевим результатом яких має стати залучення ветеранів до невійськових видів зайнятості.
Зайнятість у сферах, де потрібні кваліфіковані працівники з навичками, дотичними до тих, які ветерани здобули під час військової служби, є одним з головних напрямів роботи.
Також важливо, щоб по завершенню визначеного строку на здійснення переходу ветеран зміг продовжити отримання послуг, передбачених загальною ветеранською політикою, якщо він цього потребуватиме.
Увага до переходу від військової служби до цивільного життя стає дедалі важливішою в умовах війни, що триває. На VII Міжнародному ветеранському форумі "Україна. Ветерани. Єдність" Президент України наголосив на необхідності розпочати формування системи переходу ще до завершення бойових дій.
Формування системи переходу від військової служби до цивільного життя
Окрім стратегії ветеранської політики він доручив Уряду затвердити й Стратегію формування системи переходу від військової служби до цивільного життя. Мінветеранів вже тривалий час працює над розробленням цієї стратегії.
Після того, як уряд її затвердить, військовослужбовці, включаючи ветеранів війни, мають чітко розуміти, як вони зможуть відновити своє здоров’я, отримати відповідні освітні послуги та стати звичайними працівниками або підприємцями, навіть маючи спеціальний правовий статус.
Формування системи переходу має сприяти соціальному включенню ветеранів та їх активній позиції на ринку праці. Принцип людиноцентричності, коли державна політика фокусується на людині та її потребах, має важливе значення для успішного переходу від військового до цивільного життя.
Реалізація Стратегії потребуватиме тривалого часу. Це складний процес, який вимагає від Міністерства ретельної аналітики, чіткої організації процесу та ефективного управління на основі проміжних результатів. Тому робота над впровадженням Стратегії не повинна чекати закінчення війни. Її реалізація спрямована на розвиток інклюзивних підходів у суспільстві та створення безбар’єрного середовища в усіх регіонах і сферах суспільного та економічного життя. А врахування переглянутих цілей державної регіональної політики тільки посилить ефективність такої роботи.
Більш того, до кінця 2025 року мають бути прийняті законодавчі зміни, щоб система переходу запрацювала на повну вже з початку 2026 року, що є важливою частиною вимог до розвитку людського капіталу в межах програми ЄС Ukraine Facility.
Яка головна мета системи переходу від військової служби до цивільного життя
Базова вимога до держави — допомогти ветеранам та демобілізованим військовим знайти новий напрямок у житті після служби, забезпечуючи їх всіма необхідними ресурсами для відновлення здоров’я та професійної адаптації. Для цього потрібні значні зусилля, зокрема, якісна реабілітація та інші підтримуючі заходи. Що ще раз доводить необхідність починати ці процеси вже зараз, не чекаючи на перемогу.
Система переходу має охопити органи влади та інших зацікавлених осіб, які працюють разом, під координацією Мінветеранів, над створенням та реалізацією комплексних послуг, які допоможуть ветеранам та демобілізованим особам бути економічно реалізованими при поверненні до цивільного життя.
Цей опис може здатись формальним. Але в його основі – узагальнений запит ветеранської спільноти на зміну підходів у співпраці між органами влади та надавачами послуг, аналіз змісту послуг для визначення їхніх сильних і слабких сторін при споживанні ветеранами, а також точне визначення потреб щодо системи переходу, проведене Міністерством.
Тому пріоритезація дій, очікуваних від різних інституцій, та створення передумов для запуску системи переходу від військової служби до цивільного життя є першою і надважливою ціллю. Це будівництво фундаменту.
Що означає на практиці перехід від військової служби до цивільного життя
Термін "перехід від військової служби до цивільного життя" описує процес, під час якого ветерани користуються визначеними державою послугами протягом певного часу, враховуючи їхні індивідуальні потреби. Головним результатом цього переходу є зміна роду діяльності ветерана з військової на цивільну.
Для цього держава пропонує різні послуги: медичну реабілітацію, психологічну допомогу, роботу з особами з інвалідністю, адміністративні, соціальні, житлові, освітні послуги та підтримку у працевлаштуванні. Ці послуги подібні до тих, що визначені загальною ветеранською політикою, але в межах переходу вони повинні мати індивідуальний підхід і конкретний термін для реалізації індивідуального плану переходу.
Оцінка критерію успішності реінтеграції у соціально-економічне життя громади, до якої ветеран повертається, – це доволі суб’єктивна річ. Адже кожен ветеран має своє уявлення. Але залученість людини до відмінного від військової служби виду зайнятості, що відповідає її потребам та інтересам, є головним очікуваним результатом участі ветерана чи демобілізованої людини в системі переходу.
Заради цього розробляється реформа. Це важлива складова зростання конкурентоспроможності національної економіки та її забезпечення необхідними спеціалістами для розвитку різних галузей.
Підготовка до зустрічі ветеранів в громадах вже зараз, не чекаючи закінчення війни, є критично важливою
По-перше, завчасне планування і впровадження системи переходу дозволить створити чіткі процедури та відпрацювати механізми дій, які будуть необхідні для реінтеграції ветеранів у цивільне життя. Це допоможе уникнути затримок і забезпечить безперервну підтримку для всіх, хто повертається з гарячих точок.
Робота з особами з інвалідністю – пріоритетний напрям у середньостроковій перспективі. Зокрема, одним з очікуваних результатів від реалізації оновленої державної ветеранської політики та від формування системи переходу від військової служби до цивільного життя буде прояв зрілості суспільства, коли особи з інвалідністю перестануть бути соціально та економічно виключеними.
По-друге, важливо вже зараз розробити і закріпити правову базу та інституційну структуру для підтримки ветеранів, щоб після завершення війни не витрачати час на адаптацію "державної машини" та національної економіки до роботи з ветеранами.
Ольга Макогон
