Гарячий візит
Саме зараз відбувається черговий візит Президента України до США, де він очевидно і прогнозовано потрапляє у жорна передвиборчої боротьби між демократами і республіканцями. Останні безпрецедентні вимоги спікера Конгресу до Зеленського звільнити Посла України у США Оксану Маркарову, ініціювання розслідування обставин відвідання Зеленським снарядного заводу у Пенсильванії, уже традиційні нападки і знецінення України, і нашої боротьби від Трампа і його послідовників – це все спричинює хаос і в головах моїх зболених співвітчизників тут, в Україні.
Міжнародні зв’язки – це завжди дуже складно, а зараз і поготів.
Ми були суб’єктними, а стали агентними, стали впливати на міжнародні процеси і змінювати їх, стали десь різкішими, десь мовчазнішими, десь наполегливішими, десь індиферентнішими.
Ми вимушено змінюємо чи й ламаємо усталені дипломатичні треки за великим рахунком тому, що в кінці дороги - наше існування, на якому, як виявилося залежить тільки лише і виключно нам, і тому ми змушені діяти неконвенційно.
Ми робимо все: петляємо, ідемо напролом, просимо, вимагаємо, наполягаємо чи виторговуємо, десь робимо помилки - і це нормально.
У лютому, коли я написала уже черговий більш емоційний пост про польську блокаду нашого зерна, де вже не стримувалась і порівняла ситуацію з Єдвабним Олеся Островська-Люта сказала, що вважає цей пост шкідливим, бо: "...Ми повинні думати, як зберегти союз з поляками, а не як його послабити необережними словами".
Так от, я думаю, що у міжнародних стосунках не лише ми, українці, маємо про це думати, а й наші партнери...
Ця війна іде на нашій території, і воюємо ми нашими людьми, тому природний цинічний інтерес усіх демократичних країн світу, членів НАТО зокрема, повинен полягати у тому, щоб надати нам невідкладно усю можливу і доступну на їхніх складах зброю і усі можливі фінанси, ніби ми уже є країною НАТО, хоча й без формального членства, бо інакше світобудова навернеться.
Як нас рускі знищать, то буде запізно зберігати чи руйнувати союзи, бо нас не буде, а ця гангрена підбереться до кордонів НАТО, і воюватиме там поляк, німець і американець з французом рано чи пізно. Людожер не насичується однією чистою дівою, йому потрібна свіжина щоразу.
Чи пам’ятаєте ви історичне місто Алеппо? Внаслідок російських бомбардувань 2016 року там загинуло кількадесят тисяч цивільного населення. Весь світ, кожне село в Альпах чи ферма в Огайо вжахнулися від цього. Операцією випалювання цієї сирійської землі керував, до речі, Суровікін...Так от, у нас таких випалених "Алеппо" десятки, а без зброї і фінансів таким "Алеппо" може стати вся Україна.
Тому Зеленський поїхав до США зараз, тому їздитиме і далі – доки він президент, тому "духовні партнери" Путіна у США інструменталізуватимуть його візити на свою користь, бо Путін для них – рольова модель, і їм треба будь-яким способом виграти вибори, щоб Америка їх вологих мрій стала подібною на Росію, і щоб вони мали таку ж владу, як і Путін.
MAGA, така MAGA....
Що стосується заяви спікера Джонсона щодо Амбасадорки України у США Оксани Маркарової – то це зверхнє хамство, відсутність поваги до традицій своєї ж власної країни і передвиборча істерика.
Ірина Подоляк – громадська діячка, управлінець публічної сфери, вільна людина.
Депутатка Верховної Ради (2014-2019), заступниця міністра культури (2019-2020), голова наглядової ради Українського інституту (2018-2019), співзасновниця "Коаліції дієвців культури", членкиня наглядової ради Інституту стратегії культури, консультантка з розвитку NGL.media.
