Захистімо і пам'ятаймо журналістів
Щороку 16 вересня моє серце стискається від болю. Ця дата назавжди пов'язана з днем зникнення і вбивства в Києві мого батька, журналіста Георгія Гонгадзе. Я сумую за батьком, якого ніколи не знала, і за відданим журналістом, якого Україна мала лише на мить. Але цього року, як і в попередні, я оплакую ще й талановитих журналістів, яких ми втратили за роки після його гибелі.
Війна відібрала життя десятків журналістів. Та наш біль нагадує, чому вільна преса для нас є такою цінністю. Війна змушує нас іти на жертви, але в обмін на це ми заслуговуємо на правду та відповідальність.
Журналісти – це ті, хто серед хаосу війни відкривають нам істину. Цю роботу треба пам'ятати, захищати та шанувати. Ми повинні підтримувати тих, хто зараз розповідає історію України, вшановувати пам'ять загиблих і зупиняти загрози свободі преси, що виникають всередині України.
З часів темного дня смерті Георгія Гонгадзе свобода преси в Україні значно зміцніла. Незалежна журналістика розвинулась, підтримувана суспільством, яке прагне правди про найглибшу кризу свого життя.
Закордонний інтерес також зростає – західні медіа, що колись ігнорували Україну або висвітлювали її крізь московські лінзи, тепер відкривають бюро в Києві. Не все, що пишеться, є правильним чи глибоким, але здебільшого журналісти з усього світу роблять величезну роботу, розповідаючи про трагедії та неймовірну стійкість українців під час війни, часто ризикуючи життям.
Минулого тижня нас усіх вразила трагічна втрата одного з тих яскравих голосів, які розповідали наші історії світові. Британський журналіст Девід Ноулз із газети "The Telegraph" помер 8 вересня у віці 32 років, імовірно від серцевого нападу. Його віддане й співчутливе висвітлення України в подкасті, який він співзаснував, Ukraine: The Latest, торкнулося тисяч людей, особливо на Заході. Шоу надавало слухачам безцінні щоденні оновлення про події війни та містило інтерв'ю з лідерами уряду, благодійних організацій і культури, багато з яких вів саме Девід.
Ці інтерв'ю розкривали світові страждання українців та відданість тих, хто намагається врятувати їх. Історії, які розповідав Девід, зміцнювали підтримку України за кордоном, надихаючи на пожертви та переконуючи політиків ухвалювати рішення на її користь.
У своїй роботі в ролі адвоката України в Сполучених Штатах я бачила, як сила журналістики може змінювати наратив і залучати світових лідерів на наш бік. Це стає можливим завдяки вільним медіа на Заході.
Україна повинна прагнути до такої ж потужної вільної преси. І багато хто працює над цим. Але нині свобода преси в Україні під загрозою. "Репортери без кордонів" знизили рейтинг України у сфері свободи преси в 2024 році до 61-го місця, порівняно з 79-м у 2023 році (що вищий рейтинг, то більша свобода преси). Організація заявляє, що "тиск на незалежні медіа в Україні зростає", і вказує на випадки стеження за журналістами, погроз мобілізації та спроб контролю, поряд із постійними фізичними загрозами від російських атак.
Жорстокість цієї війни змусила журналістів, як в Україні, так і за її межами, йти на фронт і ризикувати життям, щоб показати світові, що відбувається тут насправді – так, як це колись зробив мій батько, викриваючи корупцію режиму Кучми на межі століть.
Його тіло спочиває в Києві разом із іншими героями, що писали історію України своєю кров'ю. Але він продовжує жити в наших спогадах і як натхнення – так само, як Девід і багато інших представників його професії, яких ми втратили. Ми повинні вшанувати їхні жертви, пильно стежачи за свободою преси та зміцнюючи її.
Нана Гонгадзе, член Наглядової Ради Премії Гонгадзе
