Битва за майбутнє: інновації та виклики для української оборонної промисловості

Рівень технологій, які використовуються на всій лінії бойового зіткнення, більше схожий на фрагмент фантастичного роману Айзека Азімова, ніж на те, що уявляли собі наші західні партнери, коли планували перелік зброї, яка потрібна Україні для оборони.

Нестача зброї змусила українців шукати швидкі рішення. Так на заміну Javelin, які відривали башти танків, запропонували FPV дрони. Bayraktar замінили на широку номенклатуру ударних та розвідувальних дронів як мультикоптерного, так і крилоподібного типу. А замість омріяних Tomahawk ми почали робити безпілотники, які здатні долати три тисячі кілометрів, оминаючи засоби ППО ворога, і прицільно знищувати стратегічні об’єкти рф. Не маючи власного флоту ми знищили більшість кораблів чорноморського флоту росії, вигнавши їх з українського Криму. І на більшості застосованої зброї ми з гордістю можемо писати Made in Ukraine.

Так ми поки що не побачимо щоденно перекопані аеродроми й розірвані в шмаття російські літаки на руліжних доріжках, хоча поодинокі випадки вже відбувалися, але це набагато ближче, ніж всі ми це можемо уявити.

Українські інженери створили неймовірно потужну кількість високотехнологічної зброї, а зараз активно розгортають виробництво компонентів, що суттєво скоротить логістику та наситить ринок потрібними деталями. Штучний інтелект активно допомагає закривати низку питань, і дедалі частіше ми можемо використовувати роботизовані системи замість особового складу.

Українській бізнес та українські інженери насправді створюють дива, безумовно все це відбувається завдяки комунікації з військовими, кінцевими споживачами цих розробок. І тут можна було б казати про нову філософію ЗСУ: воювати високотехнологічним залізом, а не людьми, і це безумовно важливо. Але зараз потрібно, щоб це залізо і далі створювалось, і було ще більш технологічним.

Наразі більшість розробок – це результат активної співпраці між військовими та інженерами, дякувати таким платформам як Brave1, Технологічні Сили України, Brave Inventors, Оборонному Альянсу. Але цього недостатньо для того, аби робити щоденну аналітику усієї лінії бойового зіткнення і прикордоння з Білоруссю і Росією. Цього не достатньо, аби аналізувати перебіг подій хоча б на 3-5 кроків вперед. В принципі такі платформи і не повинні займатися такими задачами, оскільки їхня основна функція – покращення комунікації з державою та вирішення загальних питань. 

Повертаючись до проблематики. Більшість створених засобів не комунікують між собою й інтегруються в загальну систему вже військовими, хоч і передбачають створення єдиної системи. Так є компанії, команди яких об’єднуються для створення малих екосистем, але для перемоги нам треба об’єднати усю лінію фронту і кордону з Росією, імплементувавши всі вироби в єдину систему. Створити обʼєднану систему моніторингу по всій країні.

І якщо пані Берлінська активно виступає за інженерну ставку, то я хочу розповісти про важливість інституції, яка б могла ставити задачі для інженерів, ґрунтуючись на глибокій аналітиці бойових дій для подальшої реалізації продуктів, які будуть працювати в єдиній системі координат, з розрахунком на можливі виклики як в короткій, так і далекоглядній перспективі з єдиною стратегією, яка обʼєднує усі роди військ, де рівень прийняття рішень не замикається на одному штабі, одній людині.

Тут можна було б наводити приклад американської DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency) – це Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів США, або європейської EDA (European Defence Agency) – це Європейське оборонне агентство, створене для підтримки та зміцнення оборонних можливостей країн-членів Європейського Союзу. Але законодавчі норми України не дозволяють виділяти гроші в проєкти, які можуть бути не реалізовані або не будуть відповідати заявленим вимогам. Дивно звучить, коли бачиш як бюджет України щороку закатується в асфальт.

Але мова станом на зараз йде не про потребу фінансування R&D (research and development), оскільки більшість компаній і так самостійно вкладаються в розробки, або шукають інвесторів для реалізації своїх проєктів. Мова про критичну кількість компаній виробників, котрі хочуть працювати за зрозумілими правилами отримуючи чітке замовлення, розуміючи, що воно буде актуальне і затребуване в тривалій перспективі зважаючи на динамічність війни.

Українські розробники мають великий потенціал і гнучкість до нових викликів, деякі модернізації озброєння відбуваються у короткострокові терміни,  і це в подальшому дозволить створити з України високотехнологічний мілітарі хаб. 

Але наразі є актуальна потреба в уніфікації засобів та створенні загальної стратегії яка базується на глибокій аналітиці усієї лінії фронту що дозволить ще більш потужно посилити наші сили оборони. 

Україна вкотре отримала шанс посісти важливе місце на світовій арені, вкотре великою ціною своєї свободи. Тому давайте разом працювати над тим, аби перетворити Україну на світового лідера у сфері оборонних технологій, де кожна інновація стає щитом, а кожна ідея – зброєю, що захищає наше майбутнє. 

Анатолій Храпчинський, заступник генерального директора компанії виробника засобів РЕБ, в минулому офіцер Повітряних Сил ЗСУ