Міністерство української єдності: ідея – гарна, реалізація – під питанням, комунікація – помилкова

19 серпня Володимир Зеленський ініціював створення нового міністерства – "Міністерство української єдності та протидії російським впливам на українців, передусім за кордоном". Домінуюча реакція моєї спільноти у соціальних мережах – критика. Своє ставлення до ініціативи Президента я формую, відповідаючи на наступні питання: 

Чи потрібні структурні зміни в уряді та, відповідно, в їхньому контексті формування нового міністерства? 

Чи є підстави для успішної імплементації цієї пропозиції? 

Чи є запропонований механізм повідомлень про ймовірні зміни структури уряду оптимальним?

Перше питання: чи потрібні зміни в структурі уряду? Так, однозначно потрібні. Пропоную за межами цього тексту залишити оцінку чисельних свіжих планів скорочення/збільшення міністерств, процесу формування так званого "центру уряду", ефективності врядування тощо. Сконцентруємося на функціях уряду, які перекладаються з мови закону на мову простого громадянина через назви міністерств. Обираючи ці назви, уряд сигналізує громадянам про свої пріоритети.

Будь-який європейський уряд, зазвичай, має наступний обов’язковий блок міністерств: економіки, екології (боротьби зі зміною клімату), фінансів, внутрішніх справ, закордонних справ, юстиції, оборони, соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, рівності, цифрових технологій. Не завжди, але досить часто  створюються окремі міністерства, які займаються сільським господарством та інфраструктурою. 

Крім цього "системного блоку", майже кожна європейська країна формує в уряді "свої" нетипові міністерства, наявність яких розкриває специфіку країни, її переваги або проблеми, які має вирішувати публічна влада. Серед таких нестандартних міністерств: в Італії – міністерства туризму та протекціонізму італійського виробника (Ministry of Enterprises and Made in Italy); в Ірландії – міністерство Гелтахту, яке займається розвитком територій, де зберіглося спілкування ірландською мовою; у Швеції — міністерства зайнятості та у справах Церкви і Скандинавського співробітництва; у Норвегії — міністерство у справах дітей та сім'ї; у Польщі — міністерства у справах громадянського суспільства та з питань політики літніх людей.

На мою думку, справжнім витвором політичного мистецтва є назви міністерств у сучасній Франції. Вони геніальні, оскільки передають і специфічний історичний французький контекст, і давні демократичні традиції французів, і ставлення до рівності можливостей, і розуміння країною свого суб’єктного місця в Європі. 

Не можу втриматися і залишу тут увесь перелік міністерств: внутрішніх справ та заморських територій; економіки, фінансів та промислового і цифрового суверенітету; праці, охорони здоров’я та солідарності; національної освіти та молоді; культури; сільського господарства та продовольчого суверенітету; екологічної трансформації та територіальної згуртованості; збройних сил; юстиції; Європи та закордонних справ; трансформації та державної служби; спорту та Олімпійських і Паралімпійських ігор; вищої освіти та науки. 

Тому намір України, яка має від 5 до 9 млн емігрантів за роки повномасштабної війни, зростаючі ризики токсичної поляризації суспільства та такого сусіда, як рф, ідея  створити "міністерство української єдності та протидії російським впливам на українців, передусім за кордоном" є абсолютно логічною і виправданою.

Друге питання — чи є підстави для успішної імплементації цієї пропозиції? Із цим складніше. 

Загалом, ми є свідками процесу демонтажу старих радянських інституцій та формування нових. Все це відбувається в умовах необхідності зберігати керованість країною під час повномасштабної війни, специфічного законодавства та політичних практик, що позбавляють уряд суб'єктності, політичної відповідальності перед парламентом і, відповідно, парламентського захисту (у разі потреби). Враховуючи це, а також гострий дефіцит людей, які б хотіли йти на державну службу в час змін та обмежені фінансові можливості держави, думаю, що наповнення життям цього міністерства буде, на жаль, складним.

І третє питання – чи є продемонстрований механізм повідомлень про ймовірні зміни структури уряду оптимальним? Ст. 5 п. 1 Закону "Про центральні органи виконавчої влади" визначає, що міністерства створюються КМУ за поданням Прем'єр-міністра України. Володимир Зеленський, виступаючи перед послами із цим анонсом, сказав, що прем'єр Денис Шмигаль вже раніше казав про створення "міністерства української єдності та протидії російським впливам на українців, передусім за кордоном". Я чесно намагалася знайти таку заяву голови уряду – не знайшла. Якщо ми дійсно інтегруємося в ЄС і розуміємо необхідність дотримання принципу розподілу влади, навіть не ідеально унормованого в сучасній Україні, то, безумовно, було б краще, щоб центром комунікації про формування нового міністерства був голова уряду. Так просто правильно.

Наталія Кононенко, провідний науковий співробіник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України