Новий президент Ірану. Хто він, чого від нього чекати світу, і особливо Україні

Коли у травні 2024 року було підтверджено загибель президента Ісламської Республіки Іран (ІРІ) Ебрагіма Раїсі в результаті аварії урядового гвинтокрила, міжнародні оглядачі очікували, що  наступним президентом також буде політик-консерватор.

І не лише експерти – прості іранці також не вірили у можливість змін через вибори. Показово низьку явку виборців у першому турі у 39 відсотків вже назвали історичним мінімумом і тривожною тенденцією, яка вчергове підкреслила низький рівень довіри і легітимізації режиму аятолл.

Сенсація, однак, сталася.

Дострокові президентські вибори в Ірані привели до вищої виконавчої посади іранця азербайджансько-курдського походження Масуда Пезешкіана.

Парадокс, але новообраний президент був найменш відомим із затверджених шести кандидатів, які були допущені Радою вартових Конституції до дострокових президентських виборів.

І єдиним, хто напряму заявляв про готовність покращення відносин із Заходом.

Кампанія Пезешкіана була зосереджена на необхідності взаємодії із Заходом, у тому числі в ядерному питанні, щоб отримати послаблення санкцій і покращити економічні умови країни, а також відійти від межі регіональної війни.

Судячи з політичних заяв Пезешкіана, у політичного класу є усвідомлення щодо тих проблем, які потребують вирішення, інакше нових протестних вибухів чекати доведеться недовго. Через свій слоган "За Іран" Пезешкіан пообіцяв бути голосом безголосих, виступаючи проти репресій проти протестувальників і підтримуючи свободу вибору жінок щодо носіння хіджабу.

У другому турі, що відбувся 5 липня, умовний "реформатор" Пезешкіан переміг прихильника жорсткої лінії – представника духовного лідера у Вищій раді національної безпеки Ісламської Республіки Саїда Джалілі. Єдиний поміркований кандидат у перегонах отримав 53,7 відсотка голосів, або 16,3 мільйона з понад 30 мільйонів поданих бюлетенів. У свою чергу, Саїд Джалілі отримав 44,3 відсотка, або 13,5 млн голосів виборців.

Примітно, що кампанія Пезешкіана у другому турі мала на меті переконати молодь і розчарованих виборців, які бойкотували перший тур. Згідно з офіційними статистичними даними, явка виборців склала 49,8 %.

Що відомо про нового президента Ірану?

Пезешкіан 1954 року народження, родом з північно-східного міста Махабад, провінція Західний Азербайджан. Початкову освіту отримав у своєму рідному місті, потім переїхав до найбільшого міста провінції Урмії, де отримав диплом в сільськогосподарській школі.

У 1973 році, під час служби в армії, Пезешкіан був направлений до міста Забол в провінції Систан і Белуджистан. Досвід військової служби змусив Пезешкіана продовжити кар’єру в медицині. Після виконання військового обов’язку у 1976 році він отримав диплом та того ж року отримав допуск до медичної програми в Тебрізі. Під час ірано-іракської війни 1980-1988рр. Пезешкіан служив керівником медичних бригад, направлених у зони конфлікту.

Отримавши медичну освіту у 1985 році, доктор Пезешкіан займався викладанням. У 1990 році доктор Пезешкіан здобув спеціалізацію із загальної хірургії в Тебрізькому університеті, що поклало початок його шляху до становлення в якості відомого кардіохірурга.

Далі продовжив спеціалізовану підготовку з хірургії серця в Іранському університеті медичних наук, отримавши ступінь у 1993 році. Згодом був призначений головою Тебрізського університету медичних наук, обіймав цю посаду до 2000 року. Фактично в політику Пезешкіан потрапив, коли його призначили заступником міністра, а згодом і міністром охорони здоров’я ІРІ під час другого терміну адміністрації президента Мохаммада Хатамі.

Після перебування на цій посаді Пезешкіан вирішив повністю перейти у сферу політики. З 2008 до 2024 року він був парламентарем, представляючи Тебріз, Азар Шахр та Оск.

Варто відзначити, що для Пезешкіана попередні спроби балотуватися на президентських виборах у 2013 і 2021 роках зазнали невдач.

У 2013 році він зняв свою кандидатуру на останніх етапах президентської кампанії. У 2021 році його кандидатуру відхилила Рада вартових Конституції. Що стало причиною успіху його номінації цього разу, залишається незрозумілим.

Можливо, для режиму аятол поміркований реформатор здався меншим лихом, аніж перспектива остаточної дискредитації виборів. Тим більше, що у Ірані президент є фігурою важливою, він очолює виконавчу владу, проте не є главою держави.

Що далі? Новообраний президент має скласти присягу перед парламентом на початку серпня. Далі йому необхідно буде представити кандидатури міністрів для вотуму довіри з боку парламенту, де домінуючою силою є парламентарі з консерватиного і ультраконсервативного табору.

З огляду на це, можливість проведення реальних реформ залежитиме від налаштованості депутатів.

Як справедливо підмічає у своєму op-ed оглядач the Hill Кемерон Хансарінія, публічні заяви Пезешкіана залишають мало місця для двозначності. Тим, хто думає, що він може визначити новий політичний напрямок для країни, Пезешкіан дав відповідь: "Ми не збираємося запроваджувати нову політику, оскільки політика Верховного лідера є зрозумілою".

Таким чином, його відданість Верховному лідеру та статус-кво не викликає сумнівів.

Примітно, що нового президента Ірану вже встигли привітати з обранням на посаду низка світових лідерів. Зокрема, з перемогою на виборах Пезешкіана вже привітали лідери та посадові особи Саудівської Аравії, Кувейту, Катару, ОАЕ, Азербайджану, Венесуели, Іраку, Пакистану, Сирії, Білорусі.

Китайський лідер Сі Цзіньпін у своєму посланні Пезешкіану заявив, що "готовий працювати з президентом, щоб вести китайсько-іранське всеосяжне стратегічне партнерство в напрямку глибшого просування". З аналогічним сигналом звернувся і Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді.

Привітання також були отримані і від російської сторони з меседжами сподівань на подальше "зміцнення конструктивного двостороннього співробітництва".

Дискусії щодо реальних реформаторських кроків нового президента Ірану здебільшого зводяться до заяв, які лунали під час виборчої кампанії.

Пезешкіан є системним політиком, що виключає його готовність та здатність до кардинальних змін іранської системи управління. Попри те, що Пезешкіан відхрещувався від будь-яких політичних партій (а головне - заявляв, що не вважає себе реформатором), усі відомі діячі та політики, які підтримували його під час його кампанії, були переважно з табору реформаторів.

Якщо проводити паралелі, його заяви часто нагадували погляди попередніх реформаторських лідерів. Водночас, у політичній системі ІРІ, яка заснована на доктрині "велаят-е факіх", президент має обмежене коло повноважень з управління виконавчою гілкою влади, яке здійснюється  під безумовним контролем Верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї та силового блоку.

Тож, у сфері зовнішньої політики новообраний президент Ірану буде і надалі слідувати загальній рамці, яку можна сформулювати наступним чином: більша дипломатична залученість у відносинах з іншими країнами у відповідності до національних інтересів і протидія тиску Сполучених Штатів Америки.

Крім того, Масуд Пезешкіан вже підтвердив підтримку ліванського угруповання Хезболла та засудив дії Ізраїлю проти палестинців.

Тож, Іран продовжить свою деструктивну зовнішню політику, граючи в одному ключі з диктаторськими режимами та терористичними угрупованнями. На підтвердження цього вже відомо, що Іран готується підписати угоду з всеохоплюючого співробітництва з Росією на полях саміту БРІКС, який має пройти у жовтені 2024 року в Казані.  

То невже зміна президента не принесе Ірану змін?

Враховуючи перебіг політичного процесу в Ірані останніх років, умовно "реформаторська" фігура Пезешкіана надсилає сигнал як для внутрішньої аудиторії, так і для супротивників іранського режиму.

Обрання Пезешкіана можна вважати спробою політичної системи ІРІ відкалібруватися і стабілізуватися, що відповідає загальному запиту суспільства на зміни, знижує протестний градус, і одночасно захищає від різких рухів на міжнародній арені.

Схоже на те, що Верховний лідер аятола Алі Хаменеї через фігуру Пезешкіана і його потенційного міністра закордонних справ, добре відомого Мохаммада Джаріфа Завада, який свого часу зміг домогтися укладення так званої "ядерної угоди" з більш вигідними умовами для іранської сторони, намагається перезавантажити відносини із Заходом.

Але тут наявний ще один аспект. Стратегічні відносини Ірану з Росією, на думку іранського істеблішменту, можуть бути елементом посилення його переговорної позиції.

Іран спробує виступити умовним посередником між Росією і Заходом, враховуючи його провал у контексті обійняти позицію медіатора між Росією та Україною.

При цьому російська сторона заявляла про готовність прийняти посередницькі послуги іранців. Не виключено, що таким чином Іран сподівається не тільки домогтися послаблення санкцій відносно своєї економіки, але й надати додаткові опції для нівелювання санкційного тиску для Кремля.

Іншими словами, спроби нормалізації відносин із Заходом, в розумінні іранців, не будуть протирічити стратегічним відносинам ані з Росією, ані з Китаєм.

А відповідно -  у питаннях російсько-української війни, позиція іранського правлячого класу не зазнає особливих змін.

Декларативна нейтральність при реальному сприянні російському агресору у його несправедливій колоніальній війні проти України, виправдовуючи таку свою позицію боротьбою з США і так званим колективним Заходом, буде надалі спостерігатися в зовнішньополітичних кроках Ірану.

Шанс на будь-які позитивні зрушення для двосторонніх українсько-іранських відносин наразі виглядає дуже примарним.