Що буде зі Східно-Центральною Європою, якщо США підуть?

Незважаючи на жорстокий напад Росії на Україну, мешканці Східно-Центральної Європи сьогодні почуваються в безпеці. Вони впевнені в НАТО як в організації, очолюваній Сполученими Штатами, яку, відповідно, в Москві вважають сильною.

Водночас багато політиків, дипломатів та експертів питають себе: що станеться з їхніми країнами, якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах у США в листопаді 2024 року.

У Трампа немає чіткого зовнішньополітичного профілю. Дехто вважає його проросійським або навіть, що Путін контролює його завдяки компрометуючій інформації.

"Перемога Трампа 2024 року, безсумнівно, призведе до припинення американської підтримки України", – попереджає Александр Віндман, підполковник армії США у відставці та колишній директор Ради національної безпеки США, який народився в Києві.

Інші вважають Трампа потенційною проблемою для Кремля через його непередбачуваність. При цьому вони припускають, що він може бути корисним для Східно-Центральної Європи. Наприклад, кажуть, нещодавно Трамп заявив, що, якби він був президентом США у 2022 році, він би розбомбив Москву у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Багато жителів Східної Європи незадоволені Байденом і його нерішучістю щодо Росії. З іншого боку, Байден і Демократична партія для них передбачувані. Трамп і його прихильники, навпаки, становитимуть ризик.

У Східній Європі широко поширені побоювання, що після наступних президентських виборів у США респект Росії щодо західного оборонного союзу може ослабнути.

Якщо злагодженість НАТО або прихильність Вашингтона до неї ослабнуть, країни Центрально-Східної Європи можуть знову стати об'єктом уваги Росії – як це було до вступу в НАТО. Різноманітність сценаріїв, які можуть статися з ними, наочно продемонстрували недавні долі України, Грузії та Молдови.

За останні 30 років Східна Європа не звикла до, здавалося б, ідеального світового порядку. На відміну від Західної Європи, тут немає магічної віри в політичну силу миролюбності.

Східні європейці пам'ятають царський і радянський гніт, а також зраду Заходом європейських цінностей. Колективне сприйняття національної безпеки в Центрально-Східній Європі все ще формується під впливом пам'яті, зокрема про пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року, поділ Європи в Ялті 1945 року та Будапештський меморандум 1994 року.

Функціональна логіка НАТО як оборонного союзу ґрунтується на довірі, ясності та передбачуваності. Цього більше не буде, якщо Трамп прийде на пост президента США. Гірше того, поразка Трампа на президентських виборах може спровокувати заворушення або навіть нестабільність у США. Тоді Вашингтон втратить здатність проводити рішучу зовнішню політику. Це матиме серйозні наслідки для функціонування НАТО.

Східні європейці навчилися очікувати гіршого. Звісно, зовнішньополітична поведінка Трампа на посаді президента, як і раніше, визначатиметься не тільки химерними ідеями його політичного табору. Трампісти, навіть якщо вони знову займуть Білий дім, не зможуть просто ігнорувати американські інститути і традиції.

А втім, у найгіршому разі Україна більше не отримуватиме американської допомоги. Прихильність Сполучених Штатів до НАТО може опинитися під питанням. Якщо Трамп переможе або його поразка викличе внутрішню турбулентність, Європі доведеться швидко й кардинально змінюватися. Європейський остов НАТО без повноцінної участі США повинен буде перебудуватися.

Якщо НАТО зникне зовсім, ЄС доведеться перетворитися з простого економічного та політичного співтовариства на союз безпеки й оборони.

Надавши Україні, Молдові та Грузії статус кандидатів у члени ЄС у 2022–2023 роках, ЄС та його 27 держав-членів стали непрямими учасниками трьох європейських територіальних конфліктів із Росією. З початку 2024 року дедалі більше європейських держав укладають з Україною безпекові угоди. Європейський Союз щойно підписав угоду про партнерство в галузі безпеки й оборони з Молдовою.

Глибока залученість ЄС до пострадянського простору означає, що геополітичні ризики стрімко зростатимуть, якщо США підуть із Європи. Це стало б моментом істини для континенту і випробувальним полігоном для європейської ідеї.

Протягом останніх 70 років у повітрі завжди витало питання про те, чи існують європейська інтеграція та безпека тільки тому і доти, доки Вашингтон тримає над Європою свою турботливу руку.

Якщо американську захисну парасольку буде знято, може виявитися, що ідея самодостатньої єдиної та солідарної Європи – всього лише фікція. Європейським державам доведеться практикувати таку форму і ступінь співробітництва в галузі безпеки, зовнішньої та оборонної політики, в якій вони досі не мали досвіду.

70 років по тому питання про те, чи зможе Москва відстоювати свої гегемоністські домагання в Європі, перестане бути насамперед питанням для Вашингтона. Воно залежатиме від того, якою мірою народи Європи сприймають себе як справжнє співтовариство націй – з усіма наслідками, що звідси випливають.

Андреас Умланд – аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS) при Шведському інституті міжнародних відносин (UI)