Погляд з Бразилії: як сприймає Україну найбільша країна Південної Америки
Бразилія – найбільша країна Південної Америки, п’ята за величиною країна у світі та сьома за кількістю населення. Вона відіграє роль лідера в регіоні, є однією з засновниць ООН, Великої двадцятки (G20), BRICS та Mercosour, економічного союзу країн Південної Америки. Країна входить до десятки найбільших світових економік.
То ж яким є ставлення Бразилії до України та до російсько-української війни?
Чому Бразилії не до нас?
Саме наявність цілої низки внутрішніх проблем вважається однією з причин низького інтересу Бразилії до російсько-української війни. На додачу, звичайно, до географічної віддаленості.
Однією з найбільших проблем в країні є високий рівень злочинності та вбивств. Щорічно тут вбивають близько 50 тисяч людей. Наприклад, у 2023 році в країні було вбито понад 47 тисяч людей.
Бразилія урбаністична країна – 88% людей проживає в містах. Тут гостро відчувається значна нерівність та розрив між заможними й багатими. Велика частина міського населення живе у фавелах – нетрях великих міст. Це бідне населення, яке переважно займається малооплачуваною працею.
55% мешканців Бразилії є темношкірими. Це робить Бразилію другою найбільшою країною у світі після Нігерії з темношкірим населенням. Вони – нащадки африканців, привезених в країну як раби, тоді як біле населення – це нащадки португальських колоністів та європейських іммігрантів. У 19 сторіччі в країні навіть діяла політика заохочення приїзду "білих". Однак, при такому великому відсотку темношкірих, вони залишаються більшою мірою "непомітними", адже в країні досі існує значна расова нерівність. Окрім того, саме молоді темношкірі чоловіки складають найбільшу частку вбитих. Також, непоодинокими тут є випадки перевищення повноважень під час рейдів фавелами правоохоронними органами.
Крім цього, в Бразилії зростає кількість фемініцидів – вбивств жінок тому, що вони є жінками. Наприклад, у 2022 році було зареєстровано майже 1,5 тисячі таких випадків. Велика частка населення живе за межею бідності та не доїдає – приблизно 30 мільйонів людей перебувають під ризиком голоду.
Попри це, як ми переконалися під час візиту, на людському рівні існує велика симпатія до українців та до нашої боротьби за свободу, яка близька бразильцям.
На початку повномасштабної війни деякі українці приїхали до Бразилії, і про це багато говорилося в медіа, було багато підтримки до них та інтересу до України на рівні людських зв’язків.
Зараз тема України практично відсутня в місцевих медіа, більше уваги прикуто до ізраїльсько-палестинського конфлікту. Але медійний мейнстрім загалом залишається проукраїнським та антипутінським.
Вплив Росії та роль Китаю
Впливи Росії не сильно відчутні в Бразилії, на відміну від багатьох інших країн регіону, де росіяни почувають себе дуже впевнено. Окрім добрив, Росія фактично нічого сюди не постачає. Донедавна Росія була одним з найбільших експортерів добрив до Бразилії, але зараз ця роль зменшується.
При цьому в бразильців досі є ностальгічне і романтизоване уявлення про радянське минуле, з його ідеями рівності та боротьби з бідністю. Тут, як і у всій Латинській Америці загалом, радянські досягнення автоматично приписуються Росії, до прикладу – "радянські науковці" = "російські науковці". До того ж бразильці дуже мало знають про колоніальну політику Росії щодо України, а також про радянські злочини щодо українців.
Ключову роль в Бразилії відіграє Китай. Він є найбільшим торговельним партнером країни. Після Китаю найбільший товарообіг в Бразилії з ЄС (як об'єднанням держав) та США.
Загалом Бразилія не довіряє Китаю, але при цьому бачить саме Китай, як кінцевого гаранта миру в Україні, не зважаючи на роль Китаю у підтримці агресора в цій війні. Тут вважають, що саме Китай може розв'язати ті проблеми, які не здатні США. Як приклад наводять ключову роль, яку зіграв Китай в досягненні знакової угоди між Іраном та Саудівською Аравією. Така позиція лише підкреслює глобальну зміну сил (power shift) із Заходу на Схід у якій зацікавлена Бразилія. Саме тому Бразилія підтримує так званий "мирний план" Китаю.
Нейтралітет щодо війни та глобальні амбіції Бразилії
"Нейтральну" позицію країни стосовно агресивної війни Росії проти України тут пояснюють традиціями бразильської міжнародної політики. Враховуючи минуле Бразилії, її боротьбу за демократію та боротьбу проти диктатури, дружнє ставлення до російського диктаторського режиму виглядає доволі дивно. Однак, цьому теж надають прагматичне пояснення – зближення Бразилії та Росії більшою мірою диктується бажанням Бразилії створити альтернативний глобальний порядок денний.
Бразилія намагається змінити традиційний західний порядок, який концентрується навколо США. Тут вважають, що цей порядок побудований так, що країни так званої "Глобальної Півночі" (західні країни), продовжують збагачуватися, не даючи відповідних можливостей для розвитку так званому "Глобальному Півдню".
Згідно з баченням Бразилії, формат БРІКС, який об'єднує найбільші за площею та населенням країни, що розвиваються, зокрема, Бразилію, Росію, Індію, Китайську Народну Республіку та Південно-Африканську Республіку, якраз є інструментом у цьому намаганні просувати альтернативу глобальним західноцентричним організаціям та союзам. На початку року до формату було запрошено приєднатися ще п'ять країн – Ефіопію, Єгипет, Іран, Саудівську Аравію та ОАЕ.
Бразилія розуміє, що Росія активно експлуатує формат БРІКС, щоб уникнути глобальної ізоляції, особливо зараз, коли вона "головує" у цьому об’єднанні. До прикладу, в жовтні цього року в Казані відбудеться саміт країн БРІКС, в якому зазвичай беруть участь голови країн та урядів. Однак бразильці переконують, що вони не зацікавлені в такій інструменталізації цього формату.
Також, Бразилія зараз головує в іншому важливому об’єднанні – Великій двадцятці G20, і у листопаді готується до проведення саміту лідерів в Ріо-де-Жанейро. Серед запрошених є і російський диктатор Владімір Путін.
Бразильці кажуть, що вони в особі Путіна запросили не його особисто, а Росію. Тож не очікують його приїзду на саміт. Та наводять приклад, що на саміт БРІКС в Йоганнесбургу минулого року приїхав не сам Путін, а його міністр закордонних справ Лавров. Тут розуміють, що потенційний приїзд Путіна міг би поставити Бразилію в незручне становище і підважити бразильсько-російські відносини, враховуючи ордер на арешт Путіна виданий в Міжнародному кримінальному суді, а також поставити під сумнів відданість Бразилії демократичним принципам.
Точки дотику
Стійкість українського народу та боротьба за свободу дуже резонують в Бразилії. Ми побачили певний потенціал у можливості залучення Бразилії та країн Латинської Америки до питань повернення викрадених Росією дітей та боротьби з сексуальним насильством, пов'язаним з війною. Також близькою темою для обох країн є захист природного середовища та боротьба з екоцидом. Зокрема, для Бразилії є болючим питання дефорестації тропічних лісів Амазонії, яка зазнає дедалі швидших темпів. Тому в Бразилії є зацікавлення в розробці міжнародних механізмів захисту навколишнього середовища, боротьби з екоцидом, документації їх наслідків. Окрім цього, серед спільних тем – природні ресурси, енергетика, штучний інтелект, інженерія, інновації, сільське господарство. Спільні виклики на майбутнє десятиліття, такі як кліматичні зміни, енергетична та продовольча кризи також відкривають можливості для співпраці.
Загалом, Бразилія країна важка для діалогу стосовно підтримки України у війні з Росією, якщо мова йде про щось більше, ніж голосування за основні резолюції проти російської агресії в рамках ООН. І попри глобальні амбіції та погляди щодо світового порядку, вона навряд змінить свої політичні позиції.
З іншого боку існує ряд потенційних напрямів для співпраці, й зараз Україна може спрямувати зусилля, щоб надолужити роки та десятиліття, які ми не працювали з Бразилією та регіоном якісно.
Регіон Латинської Америки не можна сприймати, як одне ціле, і на це нас просили звернути увагу під час візиту. Тут треба враховувати особливості різних країн.
Для належної роботи з 200-мільйонною Бразилією потрібні більші зусилля, у тому числі й більша команда в українському посольстві, що зараз складається з двох дипломатів, які, за інформацією на сайті МЗС, також відповідають за співробітництво з Болівією, Гаяною та Суринам.
На даний час, разом з Бразилією у всьому регіоні Латинської Америки Україна має тільки шість посольств в Аргентині, Чилі, Мексиці, Перу та на Кубі.
Відкритим залишається питання, який ресурс ми, як держава у війні, маємо на розбудову довготривалих та значущих глобальних партнерств, і чи можемо ми одночасно працювати системно на всіх напрямках – від Європи до Азії, від Північної до Південної Америки, та від Африки до Австралії. А також, чи може Україна дозволити собі нарощувати дипломатичну присутність у цьому регіоні, якщо наразі вакантними залишаються позиції послів у ключових європейських країнах, як, наприклад, Норвегія або Польща, посла з якої нещодавно призначили в Чехію, яка також тривалий час залишалася без посла.
Матеріал підготовлено під час експертно-адвокаційного візиту до Бразиліа, столиці Бразилії
Ірина Красноштан, програмна директорка Міжнародного центру української перемоги (ICUV).
