Чи існує обласне і районне самоврядування?
У 2022 році обласні і районні ради погодилися з "керівною і спрямовуючою роллю" вертикалі військових адміністрації. Бо і районні, і обласні бюджети стали затверджуватися виключно представниками президентської вертикалі. Два роки "верховенства" над самоврядуванням далися взнаки – централізацією і жорстким управлінням перейдено чимало "червоних" ліній.
Вас немає, пані і панове!
Усі права і можливості тих, хто представляє спільні інтереси територіальних громад, поховали два документи: зміни до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", котрі вступили в силу 20.05 2022 року, та Постанова КМУ № 252 "Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану".
Втаємничені знають, що цими двома славними документами "поховали" право депутатів рай- і облрад ухвалювати бюджети, бюджетні програми та зміни до них. Бо "кривезна" редакція ч.3 ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" була сформульована законодавцем, так, що з одного боку, сам факт створення військових адміністрацій є достатньою підставою для, цитую норму "не здійснення (а по суті – припинення) повноважень обласних/районних рад". Деякі районні військові адміністрації донедавна, не соромлячись підписували офіційні листи на адресу районних рад – "Вас немає!".
Тож коли настав грудень 2022 майже ніхто у районних і обласних радах не мав би здивуватися, що у більшості районів та областей бюджети на 2023 рік, а за ними і всі бюджетні програми, були затверджені одноосібними розпорядженням голів військових адміністрацій. Одиниці колег знайшли сили заявити про не до кінця законне перебирання функцій органу місцевого самоврядування.
Перші дзвіночки, що щось не так, пішли у першій половині 2023 року, коли районні і обласні військові адміністрації хвацько поділили на власні премії вільні залишки без жодних звітів. Статтю 17, 18, 21, 34 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" разом з 14 та 72 статтями Бюджетного Кодексу України ніхто не відміняв, та хіба ж це когось стримало? В уряді знайшлися юристи, щоби змусити "звітанути", а ось на рівні районів таких не виявилося.
Далі з’ясувалося, що за відсутності контрольних функцій ради, частина обласних військових адміністрацій дуже оригінально вирішила підійти до розподілу коштів з того ж таки військового ПДФО – коли почали закладати рекордні суми на будівництво спорткомплексів, архівів та лижероллерних трас. Звичайно вкрай потрібних під час війни, замість якихось там видатків на дрони. Ну от, прямо робили все можливе, щоби усе військове ПДФО підняли до державного бюджету.
Автор колонки спілкувався з кількома головами місцевих рад, котрі перебуваючи "в немилості" до окремих голів військових адміністрацій ще наприкінці 2022 року були в очікуванні. Що і їхні міські (чи селищні або сільські) бюджети затвердять "на районі", бо ж конструкція Закону України "Про правовий режим воєнного стану" це дозволяє. На заваді лише фізичні можливості фінансових органів військових адміністрацій. Поки що. Хоча гібридні варіанти на цю тему в Чернігові та Рівному працюють – у цих обласних центрах немає міських голів.
То що там з Вами далі, депутатики?
Звісно ми (депутати рай- і облрад) на ЦЕ погодилися, бо війна. І пафос що це потрібно для перемоги ще працює. Хоча. Порушення принципів організації влади якось легше ковтнути не лише коли ворог топче землю.А й тоді коли представники ТЦК готові взятися за кожного неугодного депутата.
Ерзац на пряму мову персонажу Арніма Зола з Marvel Comics: "HYDRA was founded on the belief that humanity could not be trusted with its own freedom. What we did not realise was that if you try to take that freedom, they resist. The war taught us much. Humanity needed to surrender its freedom willingly"
Український переклад: "HYDRA була заснована на переконанні, що людству не можна довіряти власну свободу. Чого ми не усвідомлювали, це те, що якщо ти намагаєшся забрати цю свободу, вони чинять опір. Війна нас багато чому навчила. Люди повинні добровільно віддати свою свободу".
Проте маленькі дракони переростають у великих, і чомусь стають більш ненажерливими. У виконанні голів обласних військових адміністрацій – не соромляться прокладати бюджетним коштом дорогу до власних бізнесів. І ось нам вже починають затикати рота (автор колонки теж "небажанийспікер" згідно публікації "Української правди").
І вже чимало предстаників громадянського суспільства пишуть про те, що "немає книг, де написано, як зберегти демократію в час війни, коли потрібні єдність, централізація й жорстке управління. Але є чимало книг, як втратити власну країну, заплющивши очі на її повільне сповзання в авторитаризм і несвободу".
Як би там не було, самоврядуванню, що представляє спільні інтереси територіальних громад час вже рятувати себе.
Олександр Ганущин
