Вибори у тіні війни: кому заважають адвокати-військовослужбовці?

Автори:

Ярослав Кузишин, адвокаційний менеджер Фундації DEJURE

Катерина Шевчук, комунікаційна менеджерка Фундації DEJURE

Реклама:

Українську адвокатуру все більше накриває шторм маніпуляцій та конфліктів. Звʼязки з Росією та зрадником Медведчуком, корупція, монополія Національної асоціації адвокатів України (НААУ) й безкарність адвокатів-колаборантів вже стали звичним маркером реального стану в керівних органах української адвокатури.

Першопричиною більшості проблем української адвокатури є зосередження влади в одних руках. Наразі легітимність влади очільників адвокатури під питанням, оскільки їхні повноваження закінчились ще у листопаді 2022 року. Тоді вибори скасували начебто через неможливість їх проведення під час воєнного стану. Втім, за інформацією Фундації DEJURE, нові вибори все ж готуються, але є одне але.

Нинішня очільниця Ради адвокатів України (РАУ) та НААУ Лідія Ізовітова збирається обрати собі зручного й лояльного наступника.

Сама Ізовітова й інші члени РАУ не можуть взяти участь у цих виборах, адже закон забороняє бути головою та членом цього органу більш як 2 строки поспіль. Тому вже в найближчі місяці Рада адвокатів та Національна асоціація адвокатів може отримати нового очільника, близького соратника та заступника Лідії Ізовітової – Валентина Гвоздія. 

Звісно, для успішної кампанії для неї і її колег ці вибори потрібно зробити максимально закритими й непрозорими для суспільства, а "незручних" кандидатів — позбутися й позбавити їх права голосу. Адже очевидно, що саме незалежні адвокати будуть розголошувати громадськості ймовірні зловживання та порушення закону під час цього процесу. Щобільше, деякі з них відкрито критикують НААУ та говорять про проблеми системи. 

Як планують усунути "незручних" кандидатів?

За інформацією Фундації DEJURE, очільники адвокатури через "своїх" у Генштабі без погодження юридичного управління подали на підпис Головнокомандувачу доручення, яким зобовʼязали українських адвокатів-військовослужбовців призупинити дію своїх свідоцтв. Воно має гриф таємно, що не характерно для документів такого змісту. Про ймовірну причетність керівників адвокатури до цього говорить те, що розпорядження мають покрову інструкцію, як притягнути адвоката до дисциплінарної відповідальності, а РАУ-НААУ вже заявили, що будуть вживати заходів реагування до осіб, які чинять перешкоди у виконанні доручення. Якщо адвокат не зупинить дію свідоцтва, то військова частина має ініціювати притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Важливо, що без свідоцтва адвокати не можуть брати участь у виборах органів адвокатського самоврядування, а також захищати людей у судах і здійснювати свою професійну діяльність. 

Адвокат-військовослужбовець  та адвокат родичів Героїв Небесної сотні Віталій Титич розповідає, як, інспіроване Асоціацією адвокатів, доручення унеможливить його діяльність:

"25 лютого 2022 року я добровільно вступив до ЗСУ, де моя діяльність певною мірою пов’язана з документуванням воєнних злочинів. Водночас наше адвокатське об’єднання продовжує надавати правову допомогу Pro bono publico (безкоштовно для суспільного добра — поясн. автора) клієнтам в суспільно важливих справах, зокрема потерпілим у "справах Майдану". Також наше адвокатське об’єднання надає правову допомогу музейним інституціям, які постраждали внаслідок дій агресора. Воно є засновником Товариства Рафаеля Лемкіна, яке об’єднує культурні інституції України і збирає докази геноциду у сфері культури для представлення їх в міжнародних судах. Для цієї роботи статус чинного адвоката є критично необхідним". 

Дарʼя Свиридова, експертка Коаліції "Україна. Пʼята ранку", партнерка АО AZONES, коментує:

"Якщо ми говоримо про несумісність діяльності адвоката та військовослужбовця, то постає запитання у чому конкретно, оцінюючи конкретні випадки, ми бачимо суспільно небезпечну діяльність такого сумісництва, особливо в умовах повномасштабного вторгнення?"  

Ізовітова і Гвоздій вважають військову службу й адвокатську практику несумісними, тобто їх неможливо поєднати через конфлікт інтересів. Але чиї інтереси це порушує? Військового керівництва, з відома якого адвокат-військовослужбовець провадить таку діяльність, чи клієнта, інтереси якого той захищає у суді? Насправді таке сумісництво порушує прагнення групи Ізовітової-Гвоздія викинути незалежних адвокатів,  таких як Віталій Титич, з професійної спільноти та ще більше узурпувати владу через "вибори" без вибору.    

Цікаво, що інформацію про кількість адвокатів-військовослужбовців НААУ приховує, але з впевненістю можна сказати, що йдеться про сотні, якщо не тисячі людей. Серед них такі адвокати як Ігор Черняк, Ілля Костін, Андрій Писаренко, Євгенія Закревська, Олексій Горін, Олексій Зеленцов, Віталій Титич, Артем Донець, Василь Білоус, Андрій Поліканов та інші. 

До слова, це не перша спроба керівників адвокатури позбутись адвокатів-військовослужбовців. У травні 2023 року вони намагались просунути через командування Територіальної оборони тезу, що поєднання військової служби та статусу адвоката є корупційним правопорушенням. Однак через активу позицію адвокатів-військовослужбовців очільникам адвокатури тоді цього зробити не вдалося.

У яких випадках можливо поєднати військову службу та діяльність адвоката? 

Дарʼя Свиридова пояснює:

"Застосування норми про несумісність військової служби та адвокатської діяльності, яка була прописана у законі про адвокатуру до початку повномасштабної війни в Україні, зокрема мобілізації, викликає сумнів з погляду того, наскільки саме законодавство про адвокатуру відповідає вимогам воєнного стану. І, власне, вдавати, що ця сфера існує у певному вакуумі, і життя професійної спільноти адвокатів не стосується наслідків збройного конфлікту було б дуже дивним". 

"Закон написаний для мирного часу. Він не враховує, що адвокати стали військовослужбовцями для відсічі агресору, а  не тому що мріяли отримати ще одну оплачувану роботу", — зазначає Віталій Титич. 

Виглядає, що РАУ і НААУ це добре розуміють й на початку повномасштабного вторгнення прийняли рішення №24, яким визнали, що положення про несумісності не застосовується у період воєнного стану. Втім згодом позиція органів адвокатури раптово змінилася в протилежну сторону.  10 червня стало відомо, що Рада адвокатів скасувала рішення №24, обґрунтувавши це тим, що нібито адвокати, які взяли до рук зброю та не припинили дію адвокатського свідоцтва, насправді знайшли "лазівку для додаткового заробітку". Схоже, що на думку РАУ, ті адвокати, які захищаюють нашу землю, ризикуючи своїм життям, зробили це з корисливою метою.  

Інша справа, якщо адвокат, який мобілізувався, згодом підписав контракт або став військовою посадовою особою, що наділяє його організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов’язками. У цих випадках він фактично вступив на професійну військову службу, тому повинен зупинити адвокатське посвідчення. Віталій Титич пояснює: 

"Всі адвокати-партнери з нашого адвокатського об’єднання також мобілізовані. Вони пройшли атестацію, отримали офіцерські звання та є посадовими військовими особами, тому  зупинили свою адвокатську діяльність. Водночас я свідомо не займаю посаду, яка забороняє сумісництво, щоб зберігати право бути чинним адвокатом".

А що з адвокатами-колаборантами?

У них натомість усе спокійно. РАУ й НААУ не поспішають ініціювати позбавлення свідоцтв сотні адвокатів-колаборантів, зокрема керівників окупаційної кримської адвокатури Олену Канчи, Анатолія Жернового. Виходить так, що вони, на відміну від адвокатів-військовослужбовців, зможуть взяти участь в наступних виборах до органів адвокатури. 

Дії Ізовітової та її команди фактично підіграють Росії. Органи адвокатського самоврядування, які покликані захищати інтереси адвокатів, створюють ситуацію, коли адвокатам навпаки доводиться захищатись від них, доводячи, що поєднання їхньої військової служби з професійною діяльністю не є дисциплінарним проступком.

Уся ця ситуація вкотре вказує на критичну потребу в реформі всієї адвокатури, зокрема її органів самоврядування. Передовсім необхідно скасувати вимогу про зупинення адвокатських посвідчень відповідним дорученням військового командування. У Законі про адвокатуру, який прийнятий у 2012 році й зовсім не враховує обставини воєнного стану, потрібні зміни, за якими військова служба внаслідок мобілізації, буде визнана сумісною із діяльністю адвоката, якщо він не підписав контракт та не є військовою посадовою особою. Неможливо "викидати" контекст, у якому такі люди не є професійними військовослужбовцями, а взяли зброю до рук на час війни з метою захистити свою землю. І водночас не можна допустити, щоб реалізувався намір групи Ізовітової та Гвоздія — позбавити адвокатів-військовослужбовців права голосу. 

Ярослав Кузишин, адвокаційний менеджер Фундації DEJURE

Катерина Шевчук, комунікаційна менеджерка Фундації DEJURE