Як повернути довіру громадян до парламенту?
Українці завжди мали не дуже високий рівень довіри до Верховної Ради України. В середньому близько 10% громадян зазвичай схвалюють діяльність парламенту, але цей показник різко зростав у поворотні для країни моменти.
Після повалення режиму Януковича він досягнув піку 39%, після здобуття вперше в історії України монобільшості у парламенті – 24%, як зафіксувало всеукраїнське опитування Міжнародного республіканського інституту. Але найстрімкіший стрибок відбувся після повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли 64% зазначили, що схвалюють діяльність Верховної Ради, а 56% – довіряють як інституції. Та схоже, що кредит довіри громадян почав вичерпуватись. Нещодавнє опитування, проведене в рамках програми USAID "РАДА: наступне покоління", показало, що зараз лише 29% громадян довіряють ВРУ.
З одного боку зниження довіри до влади в умовах складної війни, яка триває уже понад два роки, є закономірним процесом у будь-якій демократичній державі. З іншого боку, це важливий сигнал суспільства до влади, на який варто звернути увагу.
Український парламент сьогодні відіграє важливу роль у євроатлантичному русі України. Від прийняття євроінтеграційних законопроєктів залежить набуття Україною членства в ЄС, чого сьогодні бажають 77% українців, як свідчить свіже опитування громадської думки. Тому вкрай важливо, щоб парламент пліч-о-пліч з українцями в цьому процесі, щоб громадяни мали довіру до законів, які приймають народні обранці, і відповідно їх виконували.
Для налагодження цієї довіри важливо, щоб парламентарі врахували у своїй діяльності ключові завдання, які перед ними сьогодні ставлять виборці. Зокрема, це забезпечення потреб військових, оборона держави та сприяння закінченню війни, як зазначили 89% громадян. А також контроль за використанням бюджетних коштів, як зазначили 42% опитаних, що також є вкрай важливим для партнерів України. На третьому місці громадяни назвали необхідність забезпечення матеріального забезпечення соціально незахищених верств населення, як-от внутрішньо переміщених осіб (34%).
Хоча народні обранці змогли прийняти цілу низку законопроєктів, які регулюють вищезазначені питання, в тому числі закон про мобілізацію, поінформованість громадян про це є невисокою. Якщо у 2022 році 69% громадян були обізнані із діяльністю ВРУ, то у 2024 році цей показник знизився до 59%. А обізнаність громадян щодо законодавчих ініціатив народних депутатів залишається взагалі критично низькою – всього 5%.
З огляду на це народним обранцям варто приділити більше часу для комунікації із населенням. Що є звісно вкрай складним в умовах, коли народні обранці змушені приділяти багато часу для міжнародної адвокації допомоги України, використовуючи різні форми міжпарламентської взаємодії, виступи в іноземних медіа, тощо. Важливим кроком у цьому напрямку став дозвіл на повернення журналістів у Верховну Раду, щоб висвітлювати діяльність парламенту для громадян.
Водночас громадяни все більше і більше починають цікавитись і користуватись цифровими сервісами ВРУ. Зокрема, 56% громадян знають і користуються електронними петиціями, 50% – громадським обговоренням законопроєктів, а 26% – електронним кабінетом громадянина, який крім вищезазначеного містить інформацію про всі законопроєкти та закони, а також можливість швидко надіслати звернення чи запит на доступ до публічної інформації. А це означає, що різноманітність каналів взаємодії народних обранців з виборцями зростає і це потрібно враховувати парламентарям у своїй комунікації.
Зрештою, для налагодження довіри громадян до ВРУ велике значення має репутація самих народних обранців. Найважливішим для громадян при виборі народних депутатів є чесність (41%), готовність працювати в інтересах народу (28%) та незалученість до корупції (17%). Тому замість нових публікацій журналістських розслідувань про народних обранців, громадяни мають бачити конкретні результати діяльності депутатів.
Майкл Дракмен, директор Міжнародного республіканського інституту в Україні
