Загибель іранського президента та наслідки для стійкості режиму

Іран підтвердив загибель президента Ебрагіма Раїсі, міністра закордонних справ та інших членів Іранської делегації, що поверталася із церемонії відкриття гідровузла "Гиз Галаси" на прикордонній з Азербайджаном річці Аракс. Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї оголосив в країні 5-денну жалобу. Триденну жалобу оголошено також у Лівані. Співчуття іранському народу висловили лідери Китаю, Індії, Росії, деяких арабських держав. 

Велике здивування викликали співчуття від деяких європейських політиків. Керуючись особистим розумінням гуманізму, вони накликали на себе хвилю обурення в інших європейських столицях. "Співчуваючим" нагадали про іранські дрони, які беруть участь у війні в Європі, бомбардують мирні українські міста, несуть смерть цивільним українцям та наражають на небезпеку громадян країн-сусідів України.

Дискусію щодо доцільності висловлювання співчуття у зв’язку із загибеллю "тегеранського м’ясника" та інших функціонерів іранського режиму залишимо на розсуд читача. Важливо оцінити, що ця подія означає для стійкості режиму та його зовнішньополітичної діяльності. 

Нагадаємо, що у минулому керівник судової гілки влади в Ірані Ебрагім Раїсі був обраний восьмим президентом Ісламської Республіки Іран у 2021 році й розглядався в якості наступника Алі Хаменеї на посаді Верховного Лідера. Водночас, тогорічні президентські вибори мали найнижчий рівень конкурентності і як наслідок найнижчу явку серед виборців. Явка склала 48,8 відсотка – значне зниження порівняно з президентськими виборами 2017 року, на яких переміг більш ліберальний за іранськими мірками політик Хасан Роухані. Багато оглядачів назвали президентські вибори своєрідним "електоральним майданом", який продемонстрував тенденцію до зростання невдоволення серед населення і зниження підтримки курсу режиму.  

Згодом, історія з протестами через смерть молодої дівчини Масхи Аміні, радикалізація з боку органів влади методів боротьби з ігноруванням законодавства щодо обов’язковості носіння хіджабу поставила під сумнів здатність влади контролювати поведінку жінок в країні. У той же час, Раїсі перебував під санкціями США ще до свого обрання на посаду. 

Навіть через загибель посадовців вищої ланки, стабільності політичної системи Ірану наразі нічого не загрожує. По-перше, через наявність процедурних рішень, які вже були відпрацьовані у минулому. По-друге, через специфіку бачення місця і ролі президента ІРІ. 

Інститут президента в Ірані має абсолютно іншу природу і значення для політичної системи країни на відміну від аналогічних посад у демократичних країнах. Президент несе відповідальність за виконання Конституції ІРІ та керує виконавчою владою у всіх сферах, крім тих, що віднесені до безпосереднього кола обов’язків Лідера. Тобто, присутність елементів республіканського управління в концепції "велаят-е факіх" зводить роль президента до менеджера вищої ланки з адміністративним ресурсом, який може бути використаний лише для виконання приписів Рахбара, а не для вироблення самостійної чи альтернативної політики. 

Попри те, що в Ірані присутній виборчий процес як такий, кандидати підлягають схваленню з боку Алі Хаменеї. Іншими словами, фінальний список кандидатів на президентство формується виключно Верховним лідером.

Доцільно припустити, що список кандидатів на майбутню президентську кампанію 2024 року може бути заснований на списку 2021 року. Нагадаємо, на той час "конкуренцію" на виборах Ебрагіму Раїсі склали консерватор Мохсен Резаї і центрист, колишній голова центрального банку Абдолнасер Хемматі, а також ще один кандидат, який отримав надзвичайно низьку кількість голосів, Амір Хоссейн Газізаде Хашемі. Учасник переговорів щодо ядерної програми Саїд Джалілі, депутат Аліреза Закані та колишній віце-президент-реформіст Мохсен Мехралізаде зняли свої кандидатури. 

Згідно зі статтею 131 Конституції ІРІ, управління державними справами за обставин відсутності президента за згодою Верховного лідера покладається на  першого віцепрезидента, який виконуватиме обов’язки президента протягом терміну, відведеного для підготовки нових виборів. Враховуючи вимоги законодавства, позачергові президентські вибори мають відбутися протягом 50-денного терміну. В цьому контексті, варто звернути увагу на трьох посадових осіб – першого віцепрезидента Мохаммада Мохбера, спікера парламенту Мохаммада Багера Галібафа та голову судової гілки влади ІРІ Голамгоссейна Мохсені-Еджеї. Саме на них покладається підготовка та організація виборчого процесу. 

Вищезгадані персоналії також можуть розглядатися в якості потенційних кандидатів на очільника виконавчої гілки влади. Незважаючи на стриманий публічний профайл, Мохбер обіймав впливові владні посади. Виходець з медичної служби Корпусу вартових Ісламської революції, перший віцепрезидент Мохбар має репутацію "мовчазного" консерватора, який ніколи не вступав у політичні конфлікти чи публічні суперечки. Як і переважна більшість іранських посадовців вищої управлінської ланки, був внесений до санкційних списків ЄС через залученість до розвитку іранської ракетної та ядерної програм, але потім виключений. До американського санкційного списку Мохбар потрапив лише у грудні 2023 року. За інформацією іранських ЗМІ, Мохбер має ступінь доктора міжнародного права, тож, відіграв вирішальну роль у спробах Ірану обійти санкції Заходу стосовно нафтової промисловості.

Мохаммад Багер Галібаф був командувачем Військово-повітряних сил КВІР, і мером Тегерана, замінивши на цій посаді Махмуда Ахмадінеджада. У 2020 році вперше обраний головою парламенту Ірану, замінивши Алі Ларіджані, якого аятолла Алі Хаменеї призначив своїм радником. Був переобраний головою меджлісу у 2022 році. Цікавою частиною біографії посадовця є його поліцейський трек. Окремі аналітики припускають, що Галібаф з його послужним списком може мати президентські амбіції. 

Що стосується особистості Голамгоссейна Мохсені-Еджеї, то він був призначений головою судової гілки влади у липні 2021 року, після обрання Ебрагіма Раїсі на президентський пост. Як і його попередник на посаді, Мохсені-Еджеї прославився як безжальний поборник Ісламської Республіки, який не зважає на права людини, ув’язнюючи та страчуючи обвинувачених у політичному інакомисленні. Примітно, що за часів першого терміну президентства неоконсерватора Махмуда Ахмадінеджада, Мохсені-Еджеї очолював Міністерство розвідки. Далі посади генерального прокурора, речника судової влади тощо. Враховуючи репутацію Мохсені-Еджеї, його потенційне балотування як кандидатури, що має схожу з покійним Раїсі біографію, слугуватиме підтвердженням тези щодо ймовірності політичного посилення прихильників жорсткої лінії. 

Окремої уваги заслуговують конспірологічні теорії щодо того, чи катастрофа іранського гвинтокрила була "прикрим збігом обставин", чи це спланована акція супротивників іранського режиму. 

Російські пропагандиські джерела просувають тезу про "вигоду і зацікавленість Ізраїлю та інших ворогів Ірану" та "багато питань до пілота, який не змінив курсу через погіршення погодних умов". Водночас, як звертає увагу Reuters, що це не перша аварія такого повітряного судна в Ірані. Гелікоптер моделі Bell 212, який зазнав аварії з іранською делегацією на борту, є цивільною версією UH-1N "Twin Huey" часів В'єтнамської війни, і такі гелікоптери широко використовуються в усьому світі як урядами, так і приватними операторами. Іран був основним покупцем вертольотів Bell за часів шаха Пехлеві. За оцінками західних аналітиків, в умовах санкційного тиску з моменту Ісламської революції 1979 року Іран підтримував свої цивільні і військові авіаційні флоти завдяки поєднанню контрабандних запчастин і "реверсного проєктування". Такі обставини наштовхують на думку, що падіння гвинтокрила відбулося через людський фактор та невідповідність судна безпековим нормативам через зношеність окремих деталей. Однак, навряд істинна причина катастрофи буде оприлюднена для широкого загалу, навіть якщо і буде проведено якесь внутрішнє розслідування. 

До слова, виконуючим обов’язки очільника МЗС ІРІ призначено Алі Багері Кані, який до приходу в систему працював на радіо. Дипломатична кар’єра розпочалася у 1990-х роках, керував відділом Близького Сходу та Північної Африки, де займався справами Лівану, Палестини, Йорданії, Єгипту та Ізраїлю. За часів неоконсервативного президента Мохаммада Ахмадинежада очолив напрямок Центральної та Північної Європи МЗС ІРІ. Далі, став повністю відповідати в МЗС за європейський напрямок після призначення на посаду заступника міністра закордонних справ Ірану. Свого часу він виступав проти так званої "ядерної угоди", навіть перейшов працювати до секретаріату Вищої Ради національної безпеки ІРІ, ставши заступником Саїда Джалілі, а згодом – керівником його президентської кампанії у 2013 році. Але найголовніша перевага з точки зору політичної лояльності полягає в тому, що Алі Багері має родинні зв’язки з родом Хаменеї. Видається, що Алі Багері цілком ймовірно може обійняти цю посаду на постійній основі. 

Смерть президента Ебрагіма Раїсі навряд чи вплине на зовнішню політику іранського режиму, яка перебуває у виключній компетенції Алі Хаменеї. Тож деструктивна діяльність Ірану в регіоні не зупиниться. Політика підтримки російського режиму у несправедливій війні проти України шляхом постачання озброєння також не зазнає змін. А це означає, що шансу на досягнення хоча б позиції нейтральності Ірану у війні Росії проти України не залишається. Більш того, враховуючи "стратегічний характер" відносин між ІРІ та РФ у безпековому вимірі, Україні необхідно посилювати координацію зусиль з партнерами у контексті протидії спробам Ірану створювати умови для послаблення санкційного тиску на обидва режими.

Віра Константинова