"Ці люди є частиною путінської Росії": чим небезпечний форум російської опозиції

Шановні Валерій Пекар і Андрій Яницький розпочали цікаву дискусію щодо форуму російської опозиції, який з якогось милого проходив у Львові. Вони висловили думку, що така українська відкритість демонструє світу, що Україна не засліплена ненавистю, готова в майбутньому до діалогу з російською цивілізованою опозицією, паростки якої ніжно проросли днями у Львові. Й мовляв, там були не лише неозброєні російські ліберали, але й ті росіяни, які воюють в лавах ЗСУ, й ций замєс треба гуртувати, ліпити докупити тощо.

Той рідкісний випадок, коли я категорично не згодна з моїми шановними і розумними колегами. Й питання не лише в тому, що не існує хороших росіян, а ліберали в екзилі, які томно розмірковують про пансловʼянство по Парижах і Берлінах – це ніяка не опозиція.

Я вважаю такі форуми дуже небезпечними. Насамперед тому, що подібні заходи переключають увагу з жертви на агресора, формують емпатію до росіян. А я не готова до емпатії, й не через кровожерливість, а тому що це і є сценарій башт Кремля – розмити і перекласти відповідальність за страшну війну на окремих осіб, знявши її з народу і країни, яка цю війну повністю підтримує.  

Всі ці люди є частиною путінської Росії, всі вони на різних етапах обирали, цементували, терпіли, не втручалися, мовчали, заробляли, поблажливо дивилися на Україну, розповідаючи про братство і словʼянство. Всі вони імперці. Й потім – всі вони  просто втекли, ніхто з них ніколи не боровся. Й зараз не боряться. Бо інакше вони були б не у Львові, а трохи раніше – в Вашингтоні, переконуючи розблокувати нам допомогу. Чи в Берліні просили б далекобійну зброю. 

Жоден з них ні слова не сказав про зброю на жодному телеканалі в своїх чисельних інтервʼю. В їхній риториці є тільки Путін. А як же російський народ, який зацементував режим і підтримав плебісцит щодо війни? 

Росіяни всі мають платити в майбутньому репарації, вибачиться перед українцями і понести покарання. Шлях до прощення – через визнання провини! Хто з учасників львівського збіговиська вибачився перед українцями? 

Ми дійсно боїмося, що світ бачить в нас націю, яка ненавидить росіян? А як ставитися до вбивць і ґвалтівників? Не впевнена, що настав час емпатії. 

Для мобілізації потрібні сильні почуття і емоції. Любов. До родини і України. 

Ненависть. До жорсткого, потворного, хитрого ворога. Який іноді напʼялює на себе маску ліберала. Й скажу чесно, моя зневага до самозакоханих російських лібералів значно більша, ніж до люмпена, який заганяють в російську армію вбивати українців. Бо люмпен не читав книжок. А ці високочолі, з освітою і домашніми бібліотеками, які читали статі дугіних, солженіциних, путіна, вони ж все усвідомлювали й нічого не зробили, аби зупинити російський фашизм в зародку.

Щодо росіян, які воюють в ЗСУ. Ті, хто дійсно воюють, навряд чи їздять по форумах. Вони ховають обличчя, бо мають рідних в РФ і знають, на що здатні російські спецслужби. 

А щодо історій про звільнення "російськими батальйонами" бєлгородської республіки, якими рясніли ТГ Банкової восени минулого року, то ви помітили, що все якось дуже різко припинилося? Вам не здається це дивним? Мені ці історії відразу були схожі на певну роботу спецслужб. Таке потрібно під час війни для підняття морального духу і створення легенд,  але чи варто ще й на форуми тягати  маскарад?

Окрема історія – реакція мера Льовова. Андрій Садовий керує містом майже два десятиріччя і знає про кожен чих в львівських кавʼярнях. А тут таке знатне збіговисько пройшло повз. Непереконливо. Й уявляю реакцію, аби за часів Порошенка хтось організував у Львові зʼїзд хороших русскіх. Й чесно кажучи, більше ніж впевнена, що половина з них співпрацюють з ФСБ. Тому окрема тема, навіщо їх пускають в Україну.

Не думаю, що Україна має давати майданчики для російської опозиції. Це явний перебор. Та й немає там ніякої опозиції. 

Ну а участь Банкової в збіговиську не дивує.

Ірина Геращенко