Які наслідки несе візит Путіна до Китаю?

На минулому тижні Путін провів черговий візит державного рівня до Китаю, під час якого зустрівся з Головою КНР Сі Цзіньпіном, взяв участь в церемонії відкриття російсько-китайської виставки ЕКСПО та форумі регіонів, та разом з Сі Цзіньпіном підписав спільну заяву про поглиблення партнерства та десяток інших документів. 

На перший погляд, візит схожий на десятки подібних, зазвичай досить пафосних візитів, з підписанням документів про "стратегічну взаємодію" та "вічну дружбу" та запевнення в дружбі. А договір про поставки Росією топінамбура виглядав взагалі комічно. Водночас, значення візиту не можна недооцінювати, оскільки його результати можуть становити загрозу національній безпеці України.

Роль Китаю в російській оборонній індустрії

По-перше, незважаючи на те, що ймовірність передачі зброї Китаєм Росії поки що залишається малоймовірною, Китай протягом двох років з 2022-го, став не тільки основним торговельним партнером Росії (експорт з 2021 по 2023 рік зріс з 146 до 240 млрд дол США), але і основним джерелом компонентів для російського озброєння та оборонно-промислового комплексу. Станом на червень 2023 р. частка мікроелектронних компонентів в російському озброєнні збільшилась в десять разів та становила до 75%. На 2024 рік, за даними США, вона вже складає 90%. Крім цього, значною є підтримка виробництва російських безпілотників (в серпні 2023 року частка компонентів з Китаю склала 67%) та високоточних верстатів для оборонних заводів (в липні 2023 року 57% припадало на Китай, порівняно з 12% до лютого 2022 року, наразі за даними США – 70%). 

Передача компонентів Китаєм Росії дозволяє виконати низку завдань: підтримати російську оборонну промисловість, та продовжувати війну проти України; для багатьох країн Китай залишатися формально нейтральним гравцем, оскільки компоненти є подвійного використання, та не містять готових зразків озброєння. Є підстави вважати, що незважаючи на офіційне заперечення Китаєм фактів постачань, поставки будуть збільшуватися. Це є однією з ключових загроз для України та для Європи, оскільки значно посилює можливості ОПК Росії. Тим паче, що низка підписаних договорів могла просто не бути оприлюднена. 

Китайсько-російська міжурядова співпраця

По-друге, візит Путіна був проведений фактично після призначення нового уряду Росії, до складу якого ввійшла низка осіб, які мають значний досвід та вже напрацьовані зв’язки з Китаєм, а деякі навіть вільно володіють китайською мовою. Зокрема, по лінії інвестиційних та пріоритетних проектів, включаючи ОПК та енергетику зв’язки будуть вибудовуватись між першим заступником голови уряду Росії Денисом Мантуровим  та першим віце-прем’єром Держради КНР Дін Сюесяном. Зазначений китайський чиновник також буде координувати співробітництво у сфері енергетики та антисанкційних заходів з заступником голови уряду Олександром Новаком. Особливістю Діна Сюєсяна є те, що він є найбільш впливовим в Держраді КНР, єдиний є членом Постійного комітету Політбюро КПК (шостий за рангом), очолює дві російсько-китайські комісії (з енергетичного та  інвестиційного співробітництва), та вважається близькою особою до Сі Цзіньпіна. 

Розвиток Сибіру та Далекого Сходу буде координуватися заступником голови уряду Росії Юрієм Трутнєвим та віце-премєром Держради КНР Чжаном Гоціном. Цей китайський чиновник відповідальний за промисловість та інформаційні технології, управління надзвичайними ситуаціями та державні підприємства, протягом десятирічь працював у Norinco – головному оборонному підряднику КНР,  був секретарем КПК в провінції Ляонін, яка межує з Росією, тому добре володіє ситуацією з регіонального співробітництва. 

Новий міністр оборони Андрій Бєлоусов, який був попередником Мантурова на посаді першого заступника голови уряду, вже має напрацьовані зв’язки з віце-прем'єром Держради КНР Діном Сюєсяном та його попередником Хань Чженом, наразі – заступником Голови КНР. 

Колишній міністр промисловості і торгівлі Мантуров, який призначений на посаду першого заступника голови уряду Мішустіна з питань промисловості, включаючи ОПК, раніше брав активну участь у російсько-китайських переговорах про оборонну співпрацю, та був першим російським міністром, який відвідав КНР після повстання Пригожина. Мантуров добре володіє ситуацією в КНР, а його заступник Олексій Груздєв в 2013-2016 рр. був торгівельним представником Росії в КНР, вільно володіє китайською мовою. 

Тому, якщо робота нового уряду Росії буде спрямована на перехід до більш мілітаризованої економіки, то Китай гратиме ключову роль в цих зусиллях, що вже в короткостроковій перспективі нестиме загрози для України. 

"Мирні ініціативи" Китаю

По-третє, спостерігаються дії Китаю, які можуть бути спрямовані на зрив українського мирного плану, що буде представлений на саміті в Швейцарії, шляхом просування китайського альтернативного "мирного плану", який не відповідає ні міжнародному праву, ні українським національним інтересам. Незважаючи на те, що "Позиція Китаю з врегулювання української кризи" 2023 року (в якій зазначена теза про необхідність поваги до територіальної цілісності), поки що не зазнала змін, деякі подальші китайські заяви вже не включають цей пункт. Це стосується, наприклад, щойно підписаної російсько-китайської спільної заяви про поглиблення партнерства, де не було зазначено про необхідність забезпечення територіальної цілісності. 

Крім цього, в документі МЗС КНР за результатами третього раунду "човникової дипломатії" Китаю до країнам так званого Глобального Півдня (він відвідав Туреччину, Єгипет, Саудівську Аравію, ОАЕ, та провів телефонні переговори з Бразилією, Індонезією, Південною Африкою та Казахстаном), серед трьох принципів та шести пунктів, відсутня згадка про повагу до територіальної цілісності. Цілком ймовірно, що під час переговорів Лі Хуей просував саме цю формулу вирішення конфлікту. Крім цього, невідомо, чи це стало наслідком "човникової дипломатії Китаю, але саме після неї президенти Бразилії та Південної Африки відмовились від участі у саміті. 

Натомість Китай закликає до припинення вогню та відновлення мирних переговорів з Росією. У разі реалізації такого задуму, це призведе до воєнної поразки України, оскільки: а) закріплює Росію на зайнятих рубежах; б) створює умови для припинення поставок зброї Україні (оскільки мирні переговори дуже ймовірно призведуть до припинення або суттєвого зменшення  постачання зброї з боку Європи). І в без того "глибоко занепокоєних" європейських столицях створиться враження, що конфлікт завершено, а отже потрібно робити шляхи до деескалації. 

Врешті решт, це дасть можливість Росії розколоти українське суспільство та підірвати довіру до західних союзників. Натомість Росія не припинить посилювати свій військовий компонент, та після досягнення відповідного рівня боєздатності, - продовжить бойові дії з новою силою. 

Що робити Україні?

По-перше, не варто недооцінювати негативні для України наслідки поглиблення російсько-китайського партнерства. Досвід двох років повномасштабної війни продемонстрував, що Китай не грає та малоймовірно гратиме конструктивну роль в розв’язанні конфлікту. Спроби залучити його на свою сторону, навіть в таких речах як ядерна безпека, підтримання зернового коридору та повернення депортованих українських дітей – не принесли жодного результату. Натомість, Китай системно працює над допомогою Росії, зокрема в ОПК, та збільшує його підтримку.

По-друге, українському уряду в публічній та непублічній комунікації варто чітко висловлювати свої занепокоєння в підтримці Китаєм Росії. За низкою спостережень, європейські партнери не мають жодної інформації від українського уряду про обсяги китайських компонентів в російському ОПК, що послаблює можливості для накладання ними санкцій на Китай. Часто доводилось чути: "якщо Україна задоволена позицією Китаю, та нічого не говорить про китайські компоненти, то чому ми повинні накладати санкції?".  

Пекін бачить, що Європа, крім декларативних заяв, не вживає практичних кроків проти китайських компаній, тому спокійно нарощує обсяги поставок. При цьому публічно заперечуючи цей факт.

По-третє, варто відмовитись від спроб залучити Китай до мирних ініціатив, включаючи участь в мирній конференції в Женеві. Навіть у випадку участі представника КНР в заході, він, дуже ймовірно, просуватиме свою "формулу миру", яка не передбачає відновлення територіальної цілісності України, водночас закликатиме до припинення бойових дій та зупинки постачання зброї Україні, що в умовах нарощування Росією своєї боєздатності становить пряму загрозу українській державності. 

Юрій Пойта