Престиж та перспективи роботи в оборонній сфері: український шлях до міжнародного лідерства

Понеділок, 13 травня 2024, 18:30
радник Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України

Оборонна сфера України – це не лише питання національної безпеки країни, але і рушійна сила розвитку інженерної та технологічної галузей. Історія твориться у нас на очах. На жаль, саме те, що відбувається тут і зараз стане трендами ринків озброєнь та передовими способами ведення війни. Це тема, що має найвищу актуальність і свій статус вона не втратить ще мінімум років 20 років. 

Війна стала неймовірно технологічною, вона щодня потребує асиметричних дій та активної залученості професійних інженерів. Ворог значно переважає нас чисельно і саме тому ми маємо бути розумнішими, маневреними, використовувати всі можливі технологічні рішення та нарощувати їхній потенціал. 

Україна продемонструвала свою стійкість та здатність до постійного підвищення ефективності своїх оборонних сил. Незважаючи на труднощі, ми розвиваємося, перетворюючи виклики у можливості .

Це достатньо тривіальні фрази, які ми чули багато разів. Але як насправді Україна використовує цей потенціал на практиці? Якщо коротко: не все так погано, але боротьба триває. Настав час спробувати розвінчати міфи та показати справжній образ України – країни, що визначається силою волі та непохитною вірою у свої можливості.

В чому є найбільша перспектива

Наразі в Україні закладається фундамент майбутніх механізмів і структур міжнародної безпеки, а також формуються тренди для світової оборонної промисловості, адже ми ведемо найбільшу і найтехнологічнішу війну за останні 80 років. 

Ми маємо можливість отримувати практичні навички з використання штучного інтелекту, випробовувати власні наземні роботизовані комплекси, дрони та будь-що. І це відбувається у найшвидші терміни ніж будь-де у світі.

До того ж Уряд України активно сприяє оборонній промисловості (далі – ОПК), створюючи сприятливі умови для її розвитку. Однією з таких ініціатив є створення власних площадок прискорення військових розробок, до прикладу: BRAVE1 або акселератор інноваційного розвитку Міністерства оборони.

Українські компанії і підприємства сектору ОПК вже зараз стають потужними гравцями на світовому ринку дронів, РЕР, РЕБ та наземних роботизованих систем. Наші інноваційні рішення та висока якість продукції роблять українську зброю брендом та знаком якості.

Великі світові гравці оборонного сектору вже встановили партнерські відносини з українськими компаніями. Найгучніші світові імена оборонного виробництва BAE Systems, Babcock,  AMS Group, FFG, Rheinmetall, Milrem Robotics вже знайшли партнерів в Україні і розширюють співпрацю.

У чому складність

Найважливішим аспектом є залучення людей. У сучасних умовах попит на фахівців в оборонній сфері стрімко зростає. Інженери-зброярі, конструктори та інші технічні фахівці стають ключовими у формуванні майбутнього оборонного комплексу в Україні.

Ми все частіше чуємо, що інженери, конструктори, мікроелектроніки та інші технічні спеціалісти стали одними з найзатребуваніших професій на ринку України. Ми маємо колосальний науково-інженерний потенціал, який вдосталь настраждався, особливо, коли ми згадаємо умови праці інженерів за останні 30 років. Але час йде і все змінюється та до того ж на краще.

Аби зробити прорив, ми маємо докорінно змінити парадигму сприйняття суспільством інженерних професій, зробити наново її престижною та бажаною. Це без перебільшення питання національної безпеки.

Працювати в оборонці – справді круто. Оборонна сфера насичується молодими фахівцями, але люди потрібні ще. Синергія бойового досвіду інновацій, можливостей для оборонних стартапів та мотивації людей – рушійна сила і основний мережевий шлюз для новітніх технологій. Нагадаю, що переважно із молоді почалася хвиля FPV-дронів і ще десятки технологій прийдуть з ними в ОПК, адже вони готові вчитися, набувати нових знань, вмінь і навичок.

І ми ще маємо достатньо часу, щоб досвідчені інженери встигли передати свій досвід майбутнім елітам оборонних інновацій.

Чи правда, що оборонний комплекс неприбутковий для країни, а його представники отримують низьку ЗП?

Якщо коротко – ні. Оборонно-промисловий комплекс перетворюється на потужний мотор економічного зростання. За 2023 рік з 5% приросту економіки 1,5 відсоткового пункту – це те, що дала наша оборонка, адже виробництво зросло втричі. Сектор ОПК займає центральне місце в економіці, залучаючи понад 300 тис. людей до діяльності.

Середня заробітна плата по ринку, за рахунок скаженої конкуренції, стала майже в один ряд зі сферою ІТ.  Також зростання зарплати для працівників стало можливим із заходженням до України іноземного розумного капіталу – інвестицій. Міжнародний капітал привів також і до міжнародних норм і умов праці на наших підприємствах.

Наразі, на приватному ринку інженерної праці середня зарплата на хорошому рівні. 

Приватні компанії доволі активно вимивають інженерний потенціал державних підприємств, особливо за рахунок значно вищої оплати праці. Державні підприємства це дуже швидко збагнули і намагаються також не відставати, проводять корпоратизацію, змінюють систему і підхід до управління підприємств. Проводять індексації та шукають різні шляхи збільшення заробітної плати для інженерно-конструкторського складу. 

Сподіваюсь, що після закінчення корпоратизації всіх держпідприємств, у них стане більше механізмів для конкурентноспроможної роботи в ринкових умовах. 

Низькі заробітні плати та погані умови праці – це стереотип. Він уже втратив актуальність, але подолати його є справжнім викликом для державного і приватного оборонного менеджменту. 

Замість висновків

Безперечно – професія менеджера оборонного виробництва, або оборонного інженера є професією майбутнього в Україні. На третьому році повномасштабної війни і на одинадцятому війни загальної, ми маємо можливість виважено і раціонально подивитись на власні сильні та слабкі сторони. 

Ворог має більшу кількість бойової сили, запаси БК та військової техніки. Ми – бажання вижити на своїй землі, мужність, терплячість та мотивацію бійців, доступ до передових технологій та вже значний бойовий досвід.

Аби капіталізувати останні два компонента в інновації, системність та продуктивність – необхідні люди, які здатні розуміти потреби і можливості оборонного виробництва, впроваджувати передові технології та координувати роботу з урахуванням геополітичних реалій. Тому маємо працювати над популяризацією цієї сфери, аби згадка про професію зброяра викликала певні позитивні асоціації, наприклад, як з ІТ. 

Стереотипи, що це низькооплачувана, не сучасна, не затребувана робота та ще й яка потерпає краху – мають відійти кудись у бік крейсера "Москва". Скажу без перебільшень – на руках наших зброярів майбутнє країни , що є головним покажчиком престижності цієї сфери.

Важливо розуміти, що оборонна сила країни залежить насамперед від військових, а також від технологічних та креативних підходів, які забезпечують війську інженери, конструктори та слюсарі. Тож, впевнено можу сказати, що творці безпеки України майбутнього носять піксель та спецодяг. Тільки доповнюючи одне одного ми дамо відсіч ворогу.

Якщо принаймні одна талановита людина, прочитавши цей текст, вирішить вже сьогодні присвятити себе оборонному виробництву, а завтра зможе взяти участь у розробці стартапу, що підсилить нашу обороноздатність – він вже опублікований не дарма. 

 Ігор Федірко, радник Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України