Вирішальний 2024-й

Світовий порядок, що встановився після розпаду СРСР, 24 лютого 2022 впав. Разом із ним пішла 30-річна епоха мирного, спокійного і ситого життя Європи і світу загалом. Це була епоха "меркелізму" – чудернацької суміші капітало-соціалізму. 

Політико-економічні еліти заробляли на уламках радянської імперії, а електорат купувався зростанням соцзабезпечення за рахунок зниження витрат на обороноздатність. Але ситуація змінилася. Європейський рахунок за 30 років безтурботності, яка призвела до війни, зараз платять громадяни України своїми життями. У нових умовах, міжнародні організації: ООН, Червоний хрест, ОБСЄ, показали свою безпорадність у вирішенні сучасних викликів. Обороноздатність країн ЄС залишає бажати кращого. Якою буде нова міжнародна система безпеки, вирішить 2024 рік.

Саме небажання західних політиків будувати довгострокові стратегії, корумпованість різноманітних "шредерів" та фактична відсутність збройних сил дало впевненість росії у можливості реваншу. І рф вкинула у свою війну практично всі ресурси. Економіка перебудовується на військові рейки, мобілізація не припиняється, до ідеологічного накачування населення підключили навіть основну філію ФСБ – Руську православну церкву. Країнам-ізгоям на кшталт Ірану і КНДР передають секретні технології в обмін на дрони, снаряди і ракети. У дестабілізацію в Європі, на Близькому Сході та в Африці вкладаються колосальні кошти, як і в пропаганду.

Усе заради того, щоб досягти хоч якогось істотного успіху в українській військовій кампанії. Кремль розуміє, що його "вікно можливостей" закриється у 2025, коли ЄС зможе повністю перебудуватися на військовий режим. До того ж, тримати військові витрати на рівні 40% від бюджету і 6% від ВВП, за неминучого скорочення економіки через санкції, довше не вийде. 

Ба більше, якщо Україна вистоїть у 2024, подальші перспективи путіна – це йти в глуху оборону і забути свої підступні плани про світове панування. А у фіналі повторити долю Гітлера, Каддафі, Хусейна та інших диктаторів.

Після закінчення холодної війни ЄС пережив економічний і соціальний бум. Армії скорочувалися, озброєння йшли на металобрухт або продавалися третім країнам. 

З 1992 по 2022 рік танковий парк європейських країн, за даними McKinsey, скоротився на 77%, літаковий – на 57%, а кількість військових кораблів майже наполовину. Загалом Європа "заощадила" на обороноздатності за 30 років колосальну суму – щонайменше $8,6 трлн. А за деякими оцінками і всі $15 трлн.

Ці гроші з оборонного сектора хлинули на соціальне забезпечення, охорону здоров'я, культуру. І європейським політикам стало здаватися, що "ця музика буде вічною", а деяким, часто за гроші кремля, це здається досі. Результатом стала повна втрата власної обороноздатності та надмірна надія на те, що, в разі чого, США захистить стареньку Європу. У результаті такої ситуації, за словами заступника глави штабу оборони Великої Британії, генерал-лейтенанта Роба Маговена, армія Сполученого Королівства зможе протистояти росії не більше двох місяців.

У континентальній Європі ситуація ще гірша. Німеччина у 2023 так і не дотягнула до необхідних 2% від ВВП на оборону. Найкраще ситуацію в Берліні описав ексміністр оборони Сполученого Королівства Бен Воллес: "не та людина, не на тій роботі і не в той час". 

Стан армій ЄС, включно з контингентом НАТО, залишає бажати кращого. Два роки, які Європі оплатила Україна кров'ю своїх солдатів, пішли на розкачку. Лише наприкінці минулого – на початку цього року серйозність ситуації почала доходити до окремих європейських лідерів.

Але просто розуміння ситуації, що Європа перебуває у стані війни з Росією, вже недостатньо. Для перемоги над кремлівською диктатурою, 2024 має стати роком масштабних реформ. Економічна політика Європейського союзу і, загалом, західного демократичного світу має зазнати суттєвих змін.

Історичні приклади такої трансформації ще перед очима. Велика Британія і США вже проходили цей шлях під час Другої світової війни. Ті ж Сполучені штати в 1939 практично не мали своєї армії, але вже в 1942 володіли найбільшою військовою міццю у світі. Цей шлях необхідно пройти знову. Зараз Європа в змозі виробляти близько 230 тис. артилерійських снарядів на рік (за обіцяного Україні мільйона), виробник далекобійних ракет Taurus, які Німеччина все не наважиться поставити в Україну, взагалі призупинив виробництво через відсутність замовлень.

Якщо Захід не прискорить структурну перебудову своєї економіки, не переспрямує кошти на збільшення оборонних бюджетів, не забезпечить зростання військової промисловості в геометричній прогресії, то світ повернеться навіть не в стан "холодної війни". Захід опиниться в суворому світі зразка середини ХІХ століття, коли російська імперія була "жандармом Європи" і фактично визначала політику на Європейському континенті. Буде просте і зрозуміле управління з москви левовою часткою європейських столиць. Про європейський проєкт і колективну "парасольку НАТО" можна буде забути, в принципі.

В України на 2024 теж два найважливіші завдання: вистояти в боях із російською ордою і перебудувати економіку на військові рейки, зробивши якісний ривок у побудові власної оборонної промисловості. Питання зараз стоїть руба: або Україна і ЄС перебудуються у 2024, або 2025 стане роком глобальної поразки західного демократичного проєкту.

Частка від зекономлених країнами ЄС оборонних бюджетів за 30 років "нестримних веселощів" має бути передана Україні у вигляді озброєння. І ця передача має враховуватися у 2% нормативі НАТО за витратами на обороноздатність. Передав Україні Taurus – норматив НАТО виконав.

Україна подарує цей рік західним лідерам, щоб вони все-таки змогли трансформувати економіку і суспільство, остаточно змінити сприйняття Росії і зміцнити оборону. Тільки Олаф Шольц і Джейк Салліван мають пам'ятати, що кожна секунда їхніх роздумів і зволікання оплачена кров'ю і життями українців: солдатів, жінок, старих і дітей. 

Олег Дунда, народний депутат