Чому важливо відстояти символ ЗСУ на військових могилах?
Швидкого темпу набрало створення Національного військового меморіального кладовища (НВМК) – одного з найважливіших меморіальних об’єктів незалежної України. Уряд ухвалив рішення про його локалізацію у безпосередній близькості до Києва, спростив підготовку будівельного майданчика, а Мінветеранів повідомило про отримання земельної ділянки під кладовище у постійне користування. Інші деталі будівництва об’єкта минулого тижня були озвучені у колонці на УП. Життя одного з представників адміністрації НВМК.
Однак майбутнє ключового візуального та смислового елементу кладовища досі остаточно не вирішено – окремі зацікавлені особи без належної кваліфікації намагаються вплинути на фінальний вигляду намогильних споруд НВМК. Навіть експертний круглий стіл на цю тему не допоміг їм "навести різкість" і прийняти очевидне рішення (підтримане більшістю фахівців) про необхідність використання козацького хреста поряд із нейтральною прямокутною таблицею. Власне цьому питанню й полеміці довкола нього присвячено цей текст.
Козацький хрест в мілітарній культурі та на військових похованнях
Для початку варто розібратися що ж таке козацький хрест і яке значення він має для нашої культури.
Якщо звернутися до робіт українських дослідників, наприклад, головного редактора сайту "Україна Інкогніта" Романа Маленкова, то дізнаємось, що козацький хрест – це різновид лапчастого хреста, який походить від хреста європейського лицарського ордену тамплієрів і масово поширився починаючи з XVII столітті на козацьких військових корогвах, печатках, зброї тощо. Найбільш ймовірно, що цьому сприяв вступ козаків до ордену християнських лицарів (Ordre de la Milice chrétienne) в часи гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, адже ця організація також використовувала тамплієрський лапчастий хрест.
Сьогодні козацький хрест можна побачити не лише на гербах областей, районів та міст, пов’язаних із козацьким воїнством (прапор Полтавської області, герби Вінницької та Рівненської областей, герби Миргорода, Конотопа, Золотоноші та інших), але й на більшості емблем Сил оборони України (ЗСУ, СБУ, НГУ, ДПС) та численних державних нагородах, зокрема орденах Богдана Хмельницького та Данила Галицького, хресті Івана Мазепи тощо.
Що стосується козацьких поховань, то за останні 400 років козацький хрест став найбільш поширеним видом надгробків в Україні. Його можна побачити на давніх козацьких кладовищах від Дніпра і до Карпат. Робили їх переважно з пісковика, але також зустрічалися і більш складні та дорогі екземпляри з граніту чи мармуру.
Хрестоподібні надгробки українських військових та цивільних поховань різних століть збереглися досі на Січеславщині (с. Іскрівка), в Київській (м. Берислав, с. Малий Букрин), Вінницькій (с. Буша, с. Пороги), Хмельницькій (с. Вільхівці, с. Іванківці), Черкаській (с. Колодисте, с. Трахтемирів), Одеській (с. Малий Куяльник, с. Загнітків), Миколаївській (с. Себине, с. Михайлівка), Тернопільській (м. Кременець, с. Дарахів) та Львівській (с. Білий камінь, с. Звенигород) областях.
Ще більш виразною картина стає якщо подивитися на українські кладовища у діаспорі по всьому світу. У Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині та навіть США, особливо там, де поховані вояки армії УНР, – усюди козацький хрест став домінантною формою або такою, яка чітко підкреслює зв’язок похованих із військовою справою та боротьбою за Україну.
Показово, що авторитетний український історик та головний редактор Історичної правди Вахтанг Кіпіані, розповідаючи про один із найголовніших українських некрополів у США – Цвинтар святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку, – зауважує, що близько 70% всіх тамтешніх надгробків на могилах військових емігрантів мають форму або відсилку до козацького хреста. Виходить, що навіть далеко від дому за океаном, за відсутності будь-якого регулювання чи стандартизації, наші борці за незалежність, самі відновлювали давню козацьку традицію як цінну та значиму.
Бачимо, що козацький хрест у геральдиці, на військових цвинтарях, у нагородах, знаках розрізнення, загалом в українському мілітарному контексті, давно перестав бути суто релігійним атрибутом, а перетворився якщо не на культурний символ в ширшому сенсі цього слова, то точно на загальний символ війська. Відтак відмова від нього де-факто є відмовою не лише від багатовікової традиції (більшості сучасних країн світу не існувало тоді, коли на наших теренах уже ховали військових під таким хрестом), але виявом неповаги та нечутливості до дійсно значимого компоненту української національної та військової ідентичності.
Читайте також: Вшанування пам'яті загиблих Захисників: чи маємо право опускати очі?
До питання інклюзивності
Український інститут національної пам’яті як офіційний розробник меморіальних рішень для військових поховань та концепції Національного військового меморіального кладовища та співавтор урядового законопроєкту про його створення, передбачав, що з огляду на тривалу мілітарну традицію основним варіантом надгробку на головному військовому некрополі має стати саме козацький хрест. Зокрема це було запропоновано у рекомендаціях для організації секторів військових поховань на всіх кладовищах України ще у 2015-2016 роках.
Разом із тим не варто забувати, що далеко не всі захисники та захисниці України через своє походження, релігійні переконання або принципову антирелігійну позицію волітимуть мати такий надгробок. Для них має бути передбачений інший варіант намогильної споруди, наприклад, нейтральна прямокутна таблиця. Така опція забезпечить можливість вибору, а також дозволить викарбувати на таблиці відповідний релігійний символ (Півмісяць, Ом, Зірка Давида, Колесо Дгарми, Дев’ятикінцеву зірку тощо) для віруючих нехристиянських конфесій або, наприклад, зображення Державного герба України для тих людей, які в бога не вірять і жодної релігії не сповідують.
Наявність та нормативне закріплення двох варіантів надгробків забезпечить дійсну інклюзивність в цьому питанні, дозволить врахувати інтереси різних груп й гарантуватиме реальну реалізацію конституційного права захисників та захисниць сповідувати й практикувати будь-яку релігію або не сповідувати жодну.
Голоси ж, які закликають відмовитись від козацького хреста на користь лише прямокутної таблиці "з міркувань інклюзивності та забезпечення рівності" більше схожі на спекуляції та завуальовану дискримінацію. Адже інклюзивність це не домінація інтересів більшості над меншістю (якби могло бути коли більшість християн відмовила б усім іншим у традиційних для них надгробках на НВМК). І не навпаки – примушення більшості до вимог меншості (якби могло бути коли меншість не християн змусила б християнську більшість відмовитися від традиційного і важливого для них хреста на кладовищі).
Інклюзивність – це створення добрих умов для всіх у спільному просторі, можливість мати свій голос різним групам і збереження важливого для всіх. Цьому якраз найбільше сприяє наявність двох опцій намогильної споруди, а не одної.
В цьому ж контексті дуже прикметним є той факт, що за останні 1000 років єдиною силою, яка змогла забрати хрести з військових поховань на території України був комуністичний тоталітарний режим СРСР. Показовим в цьому контексті є приклад того ж Лук’янівського кладовища у Києві. На цивільній його частині могили другої половини ХХ століття буквально рясніють різноманітними хрестами, а через дорогу на військовій частині, створеній комуністичною владою для ветеранів після Другої світової війни, хрестів взагалі немає (крім могил, створених після 1991 року). В такий спосіб під виглядом військової "стандартизації" радянський режим фактично боровся із свободою віросповідання.
Читайте також: "Загиблі Герої заслуговують на почесне вшанування", або Візит Блінкена завершується, а сором залишається
Естетичний та композиційний вимір
Єдиним дійсно переконливим застереженням щодо використання двох варіантів надгробків, а не одного нейтрального, була апеляція до важливості строгої естетичності та одноманітності на цвинтарі. Власне в цьому контексті найчастіше звучить звернення до прикладу стандартизованих намогильних таблиць Арлінгтонського кладовища у США, яке є одним із найбільш відомих у світі прикладів почесного військового поховання. Зокрема, під час згаданого на початку тексту експертного круглого столу, Віталій Гайдукевич, який глибоко розбирається у питаннях військової символіки, висловив сумнів у тому, що поєднання двох форм надгробків на одному секторі буде виглядати естетично, а також послався на приклад одноманітності військового однострою й закликав відмовитися від "візуальної сегрегації" (розрізнення надгробків) на військовому кладовищі.
Втім є декілька важливих тез, які долають і це застереження.
По-перше, всупереч поширеним уявленням на вже згаданому Арлінгтонському кладовищі немає лише одного варіанту надгробків для всіх поховань. Так, велика кількість поховань на ньому дійсно мають однакову чи схожу форму, і дійсно, доволі відомими є фото секторів із одноманітними таблицями із гравіруванням різних релігійних символів.
Але далеко не всі сектори там такі. На головному американському кладовищі зустрічаються десятки різних варіацій надгробків одиночних поховань (в залежності від часу та контексту), а також широкі прямокутні таблиці, стели, колони, хрести, статуї та навіть меморіальні куби й крипти для групових поховань.
Прикметно, що дуже часто саме поряд із "стандартизованими" надгробками-плитами розміщені найрізноманітніші за формами тематичні меморіали та масові поховання, наприклад, присвячені капеланам, медсестрам, космонавтам, президентам тощо. В цьому легко переконатися кожному, переглянувши відповідний розділ офіційного сайту цього славетного некрополю.
По-друге, якщо не полінуватися і переглянути вже опубліковані візуалізації того, як можуть виглядати майбутні сектори НВМК, то стає зрозуміло, що проблем естетичного та композиційного характеру дуже перебільшені. У випадку із розділеними секторами (окремо сектори козацьких хрестів, окремо прямокутних таблиць) одноманітність, впорядкованість, лаконічність та стандартизованість будуть досягнуті шляхом пропорційного розміщення секторів. Наприклад, один сектор із таблицями буде оточений з чотирьох сторін секторами із хрестами, або один сектор із таблицями буде розміщений через кожні 4-5 секторів із козацькими хрестами (з урахуванням соціології, яка у 2022 році показує, що серед віруючих понад 80% опитаних належать до різних християнських конфесій).
У випадку ж змішаного розташування хрестів та таблиць на одному секторі, через кількісне переважання хрестів та однаковий матеріал з якого будуть зроблені обидва види надгробків, теж буде створюватись враження одноманітності та схожості. Окремі ж "випадіння" з візуального правила будуть лише підсилювати відчуття стандартизованого задуму – власне так, як це відбувається на всім відомому Арлінгтонському кладовищі, яке багатьом здається однотипним та одноманітним, але насправді таким не є.
По-третє, архітектор проєкту Сергій Дербін, в рамках підготовки ескізу НВМК, передбачив надзвичайно важливе уніфікуюче рішення для намогильних споруд – визначення прямокутної таблиці вихідною формою для вирізання козацьких хрестів. Відтак хрест створюватиметься на основі тої ж самої базової форми завдяки відтинанню чотирьох трикутників від прямокутної таблиці із заокругленим верхом. Тож він тяжітиме до прямокутної форми, в яку він де-факто вписаний і з якої вирізаний. Це забезпечить додаткову подібність та впізнаваність обрисів цих двох видів надгробків.
Висновки
На мою думку, тим небагатьом, хто ще досі має намір прибрати козацький хрест з Національного військового меморіального кладовища варто дослухатися до експертів, не грішити проти історії і відмовитися від свого дивного прагнення.
Нагадаю, що 2023 році через схожу нефаховість і необачність у прийнятті рішень НВМК ледь не локалізували на території Биківнянського лісу, де могли бути знайдені останки жертв сталінських репресій. А це на роки уповільнило б будівництво (більше про ту ситуацію можна прочитати у репортажі на УП). Тоді вдалося уникнути катастрофічного за своєю ризикованістю рішення тільки завдяки втручання президента Володимира Зеленського, який дослухався до порад експертів.
Потім міжвідомчій робочій групі на чолі з заступником керівника ОПУ Олексієм Кулебою довелося в авральних темпах докласти чимало зусиль щоб врятувати проєкт. Зрештою були напрацьовані відповідні зміни в законодавстві, які попри запеклі дебати підтримали 303 депутати парламенту наприкінці минулого року (єдина політична сила, яка не дала жодного голосу за рішення про прискорення будівництва і до кінця "гнула лінію" за розміщення некрополя у Биківні була фракція політичної партії "Європейська солідарність").
Сьогодні ми вже точно не маємо часу на подібні експерименти й політичні гойдалки, тому найкращою стратегією в цих глибоко фахових питаннях має бути ретельне виконання рекомендацій тих, хто дійсно на цьому знається. Тим більше, що президент і прем’єр-міністр попередньо вже висловлювались на підтримку інклюзивного варіанту із використанням двох варіантів надгробків
Антон Дробович
