Інвестиції в оборонні технології в Україні є привабливими, але чекають на страхування ризиків

Цей матеріал був написаний для Wilson Center – найбільшого та найстарішого урядового think-tank в США. Матеріал вже розісланий конгресменам, сенаторам, представникам Білого дому та Держдепу, людям, які приймають рішення в Америці. І ключова задача цього звернення, яким по суті є цей текс, створити нові ідеї та підходи, щоб масштабувати виробництво зброї безпосередньо в Україні, а також долучити до цього процесу американський бізнес. 

Нижче УП публікує переклад цієї статті. 

Розвиток технологій української оборонної промисловості у відповідь на російські атаки ракетами та дронами призвів до відродження оборонно-технологічної та промислової бази України після десятиліть занепаду.

Здається очевидним, що Україні доведеться покладатися на технології, щоб відбити агресора, який має вчетверо більшу кількість призовників. США могли б отримати економічну вигоду та доступ до передових військових технологій, співпрацюючи з Україною та створюючи спільні підприємства оборонної промисловості.

Бум технологій озброєння

У 2023 році українська оборонна промисловість виробила озброєння та обладнання на суму понад 3 мільярди доларів, збільшивши ВВП країни на 1,5%. В минулому році найбільший державний промисловий холдинг, ПАТ "Українська оборонна промисловість", збільшив своє виробництво на 92%, але тепер і він відстає від місцевих приватних оборонних компаній, зокрема у питанні науково-дослідних та конструкторських робіт (R&D). Наразі 9 із 10 українських виробників дронів далекого радіусу дії є розробками приватних компаній.

Україна, розробивши понад 100 різних моделей дронів, які були локалізовані під потреби військових більш ніж 200 українськими виробниками, значно випереджає Росію в цій сфері. Морський дрон "Sea Baby", створений переважно за рахунок приватних R&D, вже знищив третину російського флоту в Чорному морі, змусивши більшість кораблів залишити військово-морську базу Росії в Севастополі.

Потреба у збільшенні виробництва озброєнь стала все більш нагальною, оскільки путін збільшує військове виробництво Росії за рахунок додаткових бюджетних асигнувань і мобілізує сотні тисяч нових солдатів. Ці дії загрожують не тільки Україні, але й ЄС та НАТО, а отже, і Сполученим Штатам.

Президент Зеленський поставив ціль щорічно виробляти мільйон дронів. Ця цифра ледь досяжна без значно більшого іноземного капіталовкладення в виробництво дронів. Підтримка великої кількості варіантів озброєнь та інтеграція цих військових технологій стало викликом для української армії.

Водночас реальний успіх у такій інтеграції сьогодні зробив Україну світовим центром для тестування та практичного застосування сучасних типів озброєнь. Безперервний збір даних на передовій допоміг Україні стати світовим лідером у розробці технологій. Практичне застосування великих даних відбувається в реальному часі, що інакше зайняло б роки і десятки мільярдів доларів лише для відтворення необхідних джерел даних для розробок у сфері ВПК.

Потреби України в постачанні озброєнь також зазнали змін. Тоді як на початку 2022 року використовувалися старі боєприпаси, танки та артилерія радянського типу для підтримки оборони України, з подальшим переходом на запаси зброї часів після Другої світової війни, сьогодні на фронт постачаються новітні, сучасні озброєння стандарту НАТО.

Читайте колонку Марії Берлінської "Дрони на кухнях? І навіть там"

Чи можливе швидке досягнення локалізованого спільного виробництва?

Минулого року співпраця в оборонній сфері між Україною та Сполученими Штатами досягла нового рівня. Білий дім оголосив про бажання зробити Україну партнером у спільному виробництві та забезпечити необхідні передачі технологій для військових науково-технологічних розробок та виробництва.

Завершуючи угоду, у грудні 2023 року Сполучені Штати та Україна підписали декларацію про спільне виробництво озброєнь, включаючи виробництво гібридних систем ППО в рамках програми FrankenSAM, яка поєднує передові західні технології та склади озброєнь радянських часів, з можливою передачею технологій Україні. (Раннє випробування комбінованої системи озброєнь у січні 2024 року було успішним.)

Особлива міжвідомча Україно-американська група – Ukraine Deal Team – вже почала свою роботу. Її завданням є робота над потенційними угодами та розробка стандартів відповідності експортним вимогам США. 

Україна має визначне місце в військовій технології і може швидко адаптуватися до спільного виробництва озброєнь з американськими учасниками ринку озброєнь, починаючи з ліцензійного виробництва і переходячи до спільних R&D проектів. Проте, незважаючи на те, що угода виглядає сприятливою, потрібен деякий захист від ризиків війни, щоб стимулювати такі американські інвестиції. Існують три поширені способи надання такого захисту.

1. Страхування інвестицій для підприємств оборонної промисловості

Один із способів зниження ризиків інвестицій в секторі виробників оборонної промисловості – це надання страхування інвестицій а такі проекти, але наразі не існує програм, що покривають військові ризики компаній ОПК. Потрібно створити покриття військових ризиків для інвестицій США в сектор оборонного виробництва.

Таке покриття можна було б сформулювати на зразок успішного страхування інвестицій поза ОПК, розробленого кілька років тому MIGA та DFC. Обидві програми могли б стати моделлю для сектору оборонно-промислового комплексу.

2. Нова програма цільового ленд-лізу для обладнання ОПК виробників.

Закон про ленд-ліз, ухвалений 28 квітня 2022 року, міг би допомогти в цьому аспекті. Однак, незважаючи на його переваги, він не був використаний адміністрацією США у фіскальному 2023 році і так і не був застосований до спливу терміну його дії 30 вересня 2023 року.

Білий дім віддає перевагу іншим програмам підтримки України, таким як Presidential Drawdown Authority (що дозволяє президенту швидко надавати послуги та обладнання зі складів США), Продовжена програма фінансування МВФ (яка надає кошти для економічної підтримки України) та Ініціатива безпекової допомоги Україні (Ukraine Security Assistance Initiative), що діє під егідою Міністерства оборони США (яка надає кошти для навчання та обладнання для побудови оборонного потенціалу України).

Альтернативним підходом могло б стати повторне розглядання угод про ленд-ліз для підтримки комерційного лізингу обладнання, необхідного для виробництва зброї та боєприпасів. Це могло б стати ключовим для задоволення величезних потреб у Capex (капітальні витрати, необхідні для придбання та утримання твердих фізичних активів) для вищезгаданих спільних підприємств, щоб швидко наростити виробництво великими обсягами.

Механізм ленд-лізу виявився успішним під час Другої світової війни. Відмінність зараз полягає в тому, що лізинг може надаватися на платній основі для приватного сектору, уникаючи додаткового тягаря відповідальності за суверенний ризик країни для України.

3. Забезпечення попиту на довгострокові угоди та off-take контракти.

Потреби української армії в сучасній зброї та потреби країн ЄС та НАТО у поповненні, модернізації та розширенні власних запасів підтримують такі транскордонні спільні підприємства з українськими фірмами.

Також потрібні довгострокові off-take контракти на закупівлю виготовленої продукції як від України, так і від союзних держав. Але такий підхід стане практичними лише за умови, що для таких інвестицій знову ж таки може бути запропоноване страхування від військових ризиків. Інтенсивні локальні бойові дії та ймовірна майбутня нестабільність як в регіоні, так і в усьому світі означають, що попит на продукцію ОПК, ймовірно, залишатиметься високим протягом десятиліть.

Потенційні результати

Розвиток оборонно-промислового комплексу є довгостроковим пріоритетом уряду України. У майбутньому це має призвести до розвитку більш технологічно компетентних кадрів та досвідчених інженерів. Високотехнологічний військовий сектор країни швидко розвиватиметься. 

Крім того, виробництво в Україні через спільні підприємства буде дешевшим, що добре винагородить Сполучені Штати за їхню участь. І виробництво у формі спільних підприємств може стати ще однією формою економічної допомоги, яка зменшить потребу в прямій підтримці з боку США.

Усі необхідні компоненти для спільного виробництва між США та Україною вже існують. Потрібні такі фасилітатори, як страхування конфліктів для підприємств оборонно-промислового комплексу, для того, щоб це запрацювало. Особливі юридичні захисти та податкові режими для спільних проектів у галузі військових технологій також спонукатимуть до швидких дій. Настала пора рухатися вперед з цими проектами.

Галина Янченко