Росія незаконно ув'язнила 26 журналістів. Як діяти Україні?

У лютому 2023 року в Раді зареєстрували постанову щодо полонених росією журналістів. Насправді навіть звучить не адекватно, адже люди з маркуванням "PRESS" не є комбатантами, відповідно їх не можна брати в полон. Але у випадку з росією… Ви самі все розумієте. Про дотримання правил війни говорити не доводиться.

Наша задача – активізувати питання повернення журналістів до України. У постанові ми звертаємося до ООН, держав-членів ЄС та НАТО, самого ЄС, парламентських асамблей Ради Європи, ОБСЄ та НАТО, МК Червоного Хреста, Міжнародної та Європейської федерацій журналістів та "Репортерів без кордонів". Надавати проблемі розголосу та заручатися підтримкою міжнародних інституцій — це чи не єдиний правильний шлях у цій ситуації.

За наявною в мене інформацією, мінімум 26 журналістів (українських та закордонних) захоплені росіянами. Про декого з них у нас є інформація, про декого — жодної. На жаль, навіть підтвердити, чи вони живі, неможливо.

Як Україна звільнили незаконно ув’язненого Олега Сенцова

Однак надія на їхнє повернення є. У травні 2014 року російські спецслужби повідомили про затримання на території Криму "членів диверсійно-терористичної групи "Правого сектора" – Олега Сенцова, Геннадія Афанасьєва, Олексія Чирнія та Олександра Кольченка, які нібито підозрювалися в підготовці диверсійно-терористичних актів у низці міст півострова. Із Сенцовим поводилися найжорсткіше, давши йому 20 років тюрми.

Олег не є журналістом, але фактично росія ув’язнила людину, яка займалася культурними проєктами. Цей приклад не на 100% ідентичний із журналістами, але теж має схожі риси: людину, яка не становила загрози, просто ув’язнили і не хотіли віддавати Україні.

Звільнення режисера стало унікальним випадком і для нас, і для всього світу. Але світ для цього також мав взяти участь. 25 червня 2018 Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд подав офіційне прохання до президента рф путіна про помилування українського режисера, а згодом прессекретар російського диктатора підтвердив його отримання. росія шукала можливі шляхи не повертати Олега додому, але міжнародний тиск відіграв важливу роль у цьому питанні.

Публічно стали на захист Сенцова: Європейська кіноакадемія та більше 1000 кінорежисерів, Джонні Депп, Стівен Кінг та ще десятки відомих імен, Асоціація режисерів Франції тощо. Акції підтримки Олега Сенцова пройшли у більш ніж 80 містах світу. 

Звісно, росія часто робить вигляд, що нічого не помічає, коли їй у двері стукають з-за кордону, але тільки міжнародний розголос та тиск на рф з боку світу може допомогти звільнити незаконно ув’язнених працівників медіа та культури. І Олег Сенцов довів це, опинившись удома в 2019-у році.

російська тюрма вбиває 

У нас є дані, що з полоненими журналістами обходяться не найкращим чином. Промовистим прикладом жорстокості російських тюрем стають військовополонені, яких Україна змогла повернути додому. Вони втрачають подекуди до половини своєї нормальної ваги, на їхньому тілі — синці та сліди катувань. І до медійників у росії ставляться не надто краще.

На жаль, російська в’язниця просто вбиває. Катуваннями, голодом, важкою роботою, отрутою… Будь-чим. До російського опозиціонера Олексія Навального можна ставитися по-різному. Очільник ГУР Кирило Буданов підтвердив смерть опозиціонера від тромбу. Теоретично це могло статися з будь-ким та будь-де, але він перебував за гратами з лютого 2021-го року. Імовірно, якби ставлення до нього було людським, стан здоров’я був би кращим і банально Навальний міг би не померти. Але чи хтось переймався його здоров’ям?

російський полон убиває. Якщо про це не говорити, якщо не шукати підтримки міжнародних партнерів — день за днем ми можемо просто втрачати журналістів.

Кого саме росіяни взяли в полон

Координаційний штаб по військовополоненим верифікував для 26 журналістів, що потрапили до російських в’язниць. З міркувань їхньої безпеки, я не називатиму імена всіх, а лише наведу вже відомі та показові приклади.

Журналіст Владислав Єсипенко опинився за гратами, будучи дуже далеко від фронту. Він був позаштатним журналістом "Радіо Свободу", проєкту "Крим.Реалії". Будучи родом з Кривого Рогу, медійник переїхав до Севастополя в 2013-у році. Через тиск навіть отримав російський паспорт, але по можливості вів журналістську діяльність з анексованого росією півострова. 

10 березня 2021 року був затриманий ФСБшниками в Криму за звинуваченням у збиранні інформації "в інтересах спецслужб України", а також в зберіганні в автомобілі "саморобного вибухового пристрою". Скоро буде 2 роки, відколи росіяни ув’язнили журналіста.

Наразі разом із нами активно працюють Інститут масової інформації, Національна спілка журналістів, Центр прав людини Zmina та міжнародна організація "Репортери без кордонів" (RSF). До прикладу, саме RSF змогла ідентифікувати, що журналістку Ірину Данилович (яку в рф засудили дл 7 років ув’язнення) етапували з Криму до території росії. 

"Репортери без кордонів" зазначають, що стан здоров’я журналістки у в’язниці різко погіршився, проте тюремники продовжують відмовляти їй у доступі до належної медичної допомоги. Вона майже оглухла на ліве вухо та страждає на постійні головні болі й свист у вухах, що призводить до втрати свідомості. За інформацією RSF, Ірина написала з в’язниці, що на її прохання про лікування адміністрація колонії відповіла: "Краще поріж собі вени". 

Що далі?

Сподіваюся, що на найближчому засіданні Верховної Ради винесуть на розгляд мою постанову. Важливо звертатися до всіх організацій, які можуть нам допомогти у поверненні медійників до України.

На сьогодні більше за всіх у цю справу включилися "Репортери без кордонів". До прикладу, недавно вони виступили з заявою, де вимагають від росії надати докази, що журналіст Дмитро Хилюк живий. Медійник зник безвісти під час окупації Київщини, а в квітні 2022-го росія підтвердила, що утримує його. Востаннє Дмитра бачили живим у травні 2023-го. 

У нас є домовленість, що RSF будуть адвокатувати ці питання на міжнародному рівні. Ми перебуваємо в тісному контакті з українськими правоохоронними органами та шукаємо будь-які шляхи повернути медійників. 26 полонених – це те, що відомо зараз. Коли побачимо світло надії в цьому тунелі, почнемо працювати по поверненню кожного з них персонально.

Ярослав Юрчишин