Чому ми повертаємо ліси на південь України?

Неділя, 03 березня 2024, 10:00

Наприкінці лютого цього року погода на півдні Україні була весняною, тож, ми вже почали висадку дерев.

Останнє десятиріччя новими лісами на Півдні ніхто майже не займався. Не було грошей. На Миколаївщині за десять років висадка склала мізерні декілька відсотків від площі лісового фонду. 

Минулого року з’явилося держпідприємство (ДП) "Ліси України" і завдяки централізації управління вдалося акумулювати ресурси. В лісові господарства південних областей почали надходити кошти, техніка, садивний матеріал. 

Реклама:

У минулому році ми заліснили понад 3,3 тис. га, тобто висадили більше, ніж за десять останніх років. План 2024 року – 5,2 тис. га.

Де висаджуємо нові ліси?

Загалом лісовий фонд Миколаївщини і Одещини 224 тис. га. З них вкрито лісом лише трохи більше половини – 134 тис. га. Тож, потенційних площ для висадки майже 100 тис. га.

Якщо казати про ділянки під висадку на 2024 рік, то приблизно ¾ з них – це деградовані, виснажені сільгоспвиробництвом землі, де колись вирощували кукурудзу, соняшник, пшеницю. Ще чверть – галявини, які утворилися в середині лісу внаслідок пожеж, всихання, хвороб. Вологи дуже мало, природнє поновлення не працює, потрібно штучно висаджувати нові дерева. 

Що висаджуємо? 

Основні культури – сосна кримська, дуб черешчатий, ясен. Це наші українські породи. Ми не висаджуємо монокультури, як колись. Змішуємо листяні і хвойні породи у різних комбінаціях, таким чином досягаємо більшої стійкості. У деяких випадках – у балках, на схилах, там, де втрачений шар родючого ґрунту і проступає каміння, де жодне інше дерево рости не буде – висаджуємо акацію. Площа її висадки на порядок менше основних культур і рік до року практично не змінюється. 

Чи потрібні лісі Півдню?

Екстремальна спека і тривала посуха вбивають старий лісовий фонд південних областей. Протистояти глобальним змінам клімату можна лише створюючи нові, більш стійкі ліси. Без лісу Південь поступово перетвориться на пустелю. Може хтось вважає, що це природній процес, природа сама знає, як краще. Але мешканці південних областей і ми, місцеві лісівники, так не вважаємо. Ми бачимо наш край квітучим та родючим, для цього потрібно збільшувати площу лісів.

Чи заважає ліс південному степу?

Миколаївщина знаходиться в степовій зоні, степ – це також цінна екосистема, і її насправді треба захищати та зберігати (хоча про це чомусь згадують лише тоді, коли йдеться про висадку лісу, а не коли землю розорюють під сільгоспкультури). Часто від степу вже нічого не лишилося – аграрії перетворили його на великий пустир, випалену землю. Але, щоб зняти всі питання, в програмі залісення враховуємо рекомендації експертної групи за участю провідних екологів. По більшості ділянок під весняну висадку вже дійшли згоди, по деяких ділянкам плануються виїзні дослідження.

Обов’язково узгоджуємо наші дії з місцевими громадами, яким потрібні дрова для опалення житла. Дрова не привезеш на Миколаївщину з полісся, бо вони стануть золотими. Захищати біорізноманіття – це добре, але ж і про захист людей не треба забувати.

Чому ДП "Ліси України" витрачає гроші на висадку?

По-перше, "Ліси України" – це державне підприємство, і якщо є завдання на рівні держави збільшити відсоток лісистості Миколаївщина з 3 до 7, то це завдання має виконуватися.

По-друге, "Ліси України" як підприємство розуміє, що південним лісгоспам сьогодні треба допомогти з висадкою, щоб в перспективі вони не потребували настільки значних дотацій. Високопродуктивні ліси – це наша майбутня економічна база, я кажу про це відверто, бо лісова галузь вже другий рік не отримує субвенцій із бюджету та повністю перейшла на самоокупність. 

Олександр Грицай, директор Південного лісового офісу ДП "Ліси України"

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Час перевірити свій софт

Пам'ятаємо Голодомор – геноцид українців триває

Голодомор як частина геноциду: чому про нього варто говорити не так, як ми звикли

Час Трампа чи стрибок історії?

Навіщо нам кодекс корпоративного управління

"Кагарлицька справа". Історія розкриття