Закон про (де)мобілізацію: як не обмежити права обмежено придатних до служби

Через велику кількість поранень, травм та хвороб за час повномасштабного вторгнення значно зросла кількість військовослужбовців із висновком військово-лікарської комісії про обмежену придатність. 

За чинними нормами, вони не можуть служити у певних родах військ, наприклад, морській піхоті чи високомобільних десантних військах (ДШВ), натомість для них передбачається служба у частинах забезпечення, навчальних закладах тощо. Проте, в реальності такі переведення відбуваються далеко не завжди. І ситуація зі службою обмежено придатних – постійна проблема, яку ще більш загострив так званий закон про мобілізацію, який викидає цю категорію стану і пропонує розділити військових лише на придатних та непридатних до служби. 

Які ризики такого рішення і чи можливо їх уникнути?

Контекст проблеми

На мою думку, для пояснення виклику з категорією обмежено придатних треба починати із кадрового менеджменту. Військові частини через брак посад не мають можливості знайти місце для таких військовослужбовців в межах свого підрозділу. Тож велика частина з них змушена залишатися у своїй військовій частині, де не може виконувати обов'язки, характерні для її роду військ. Ускладненим також є і переведення до інших частин. 

Крім того, правозахисні організації неодноразово отримували звернення від обмежено придатних військовослужбовців через залучення їх до бойових завдань, які вони дійсно не можуть виконувати через наслідки поранення чи хвороби.

Організації неодноразово зверталися з цього приводу до військово-політичного керівництва. Звичайно, що на це впливає й правова рамка, яка постійно трактується на різний лад: наприклад, були випадки, коли навіть Офіс Омбудсмана у своїх відповідях відповідав формально, що порушеного права немає, оскільки людина служить, до прикладу, на посаді стрільця в Сухопутних військах, а не ДШВ. 

Цю проблему з прив‘язкою до роду військ частково мали б вирішити останні зміни до Наказу №402 МОУ (він регулює визначення придатності/непридатності). Ці зміни встановили обов’язок визначати військово-облікову спеціальність, за якою людина мала б служити і яка відповідає її спроможності. Так, наказом МОУ № 490 від 18.08.2023 були додані такі положення:

• Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі.
  
  Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, – непридатні до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення).
  
  Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах.
• Одночасно з постановою про обмежену придатність до військової служби ВЛК приймає постанову про придатність до військової служби за військовою спеціальністю.
• У разі визнання ВЛК військовослужбовця обмежено придатним до військової служби та непридатним до військової служби за військовою спеціальністю, командир (начальник) від командира окремої військової частини, йому рівних та вище, перед переміщенням військовослужбовця на іншу посаду, для визначення можливості військовослужбовця за станом здоров’я на посаді виконувати обов’язки військової служби, може направити його на медичний огляд ВЛК із обов’язковим зазначенням у направленні мети медичного огляду ВЛК – визначення придатності до військової служби за військовою спеціальністю (із зазначенням посади, на яку переміщується військовослужбовець, виду, роду військ (сил)).

У вересні 2023 року у медіа з’явилися повідомлення, зокрема від Уповноваженого ВРУ з прав людини, щодо потенційного скасування категорії "обмежено придатний" у контексті більшої деталізації придатності до певних професій та посад. 

Ця ідея, на моє переконання, найбільше відповідала б ідеальному рішенню, якого прагнули всі. Проте, очевидно, вона потребувала часу та складної роботи відповідальних підрозділів Міноборони та Генштабу ЗСУ. 

Згодом стало відомо про ініціативу із виключення висновку ВЛК про обмежену придатність: ця норма була включена в обидві версії законопроєктів щодо мобілізації / демобілізації. Очевидно, людей в цій категорії поділять між придатними та непридатними. 

Ризики у межах чинного наказу МОУ

У випадку, якщо закон буде проголосовано у теперішній редакції, що викладена на сайті Верховної Ради, у Міноборони буде три місяці для приведення до відповідності Наказу №402, у якому не має бути категорії "обмежено придатних".

Фактично необхідно буде провести складну вправу – визначити, які стани отримають тепер статус "придатний", а які "непридатний". Це дійсно дуже складна вправа в межах чинного Наказу, тому що сама його оптика у переважній більшості випадків не дає можливості побачити реальний функціональний стан людини у випадку супутніх діагнозів, коморбідності тощо. Й дійсно досить багато станів, що передбачені Наказом тепер можуть не погіршитися у людини, коли вона несе свою службу в тилу й погіршитися, навіть мати загрозу для життя людини у випадку служби як повністю придатного. 

Тому, на думку "Принципу", якщо ми лишаємося в межах такого Наказу та якщо армія хотіла б залишити у своїх лавах для таких функцій таких людей, все ж необхідно передбачити можливість  запровадження проміжної категорії між придатністю та непридатністю. Очевидно, що це не буде ідеальним рішенням, проте – єдиним прийнятним в таких умовах.

Як розв'язати проблему повноцінно й чи можна зробити це швидко?

Очевидно, що проблема системного рішення щодо визначення придатності назріла. І ситуація з обмежено придатними – просто один із її наслідків, який зібрав на собі багато уваги та невдоволення усіх причетних. Хоча напрацювання такого рішення буде тяжкою та клопіткою роботою, воно розв'яже ключове питання цієї дискусії: хто в армії та до якої функції з яким станом здоров’я придатний. 

Для цього державі та військам необхідно буде ухвалити рішення стосовно:

• Структури війська та завдань його підрозділів в умовах такої війни, яку ми ведемо зараз. Наприклад, зараз бійці ТрО можуть виконувати завдання з однаковим рівнем навантаження із ДШВ.
• Чіткого визначення обов’язків на конкретних посадах та функцій, які виконують військові, що їх обіймають. Це дозволить зрозуміти базові вимоги щодо здоров’я.
• Матриці, яка використовується, щоб дивитися на здоров’я майбутнього та чинного військового. Наприклад, "окуляри" військово-лікарської експертизи мають бути спроможні читати Міжнародний класифікатор хвороб, бачити умови визначення звʼязків основного діагнозу та супутніх, які сукупно зумовлюють фактичну непридатність. Тому основний діагноз може свідчити про придатність, але разом з іншими діагнозами виллється у неможливість людини функціонувати повноцінно й виконувати певні завдання.

Детальніше ця ідея була викладена у нашому дослідженні, в якому ми додатково дивилися на варіанти військово-лікарської експертизи в інших країнах, зокрема НАТО.

Як організація ми бачимо готовність чинного Міністерства рухатися до напрацювання таких складних відповідей. Складно прогнозувати, коли реалістично вони можуть бути готовими, зважаючи на увесь перелік згаданих факторів, що впливають. Проте, на мою думку, це саме той шлях, який дозволить працювати не з симптомами, а з причинами хвороби. 

Любов Галан, голова та співзасновниця ГО "Принцип"