Чому прокуратура йде на угоди з корупціонерами? Відповідь керівника САП на матеріал УП

4 січня "Українська правда" опублікувала матеріал "Сафарі на корупціонерів. Як антикорупційні органи відпускають фігурантів на свободу за гроші і свідчення".

Редакція просила про коментар керівника Антикорупційної прокуратури Олександра Клименка. Однак відповідь на свої питання ми отримали вже після виходу матеріалу. Публікуємо ці відповіді повністю.

1. Протягом останнього часу, а саме літо-осінь 2023 року, угод помітно побільшало. Чи йдеться про тенденцію? Якщо так, що є її причинами?

У 2021 році прокурори САП направили до суду 63 кримінальні провадження, із яких 7 – з угодами про визнання винуватості, що становить 11,1 % від загальної кількості направлених проваджень, у 2022 році – 56, з яких 3 – з угодою про визнання винуватості (5,4 %), у 2023 році – 105 кримінальних проваджень, із них 20 – з угодами про визнання винуватості (19 %). Таким чином, співвідношення кількості укладених угод про визнання винуватості з кількістю переданих до суду справ у 2023 році значно не зросло. 

Зростання відсотка справ з угодами на менш ніж вісім відсоткових пунктів у 2023 році свідчить лише про інтенсифікацію процесу розслідування та скерування до суду справ в цілому. Нижчий відсоток скерування справ з угодами про визнання винуватості у 2022 році пов’язаний із тим, що на початку повномасштабного вторгнення низка прокурорів САП, яких на той час загалом було менше тридцяти, долучилась до лав ЗСУ.

Крім того, нового керівника органу після дворічного затягування конкурсу було призначено наприкінці липня 2022 року, а конкурс із відбору нових прокурорів САП завершився наприкінці грудня 2022 року. 

Для комплексної картини разом із кількістю угод про визнання винуватості варто дослідити кількість і якість вироків у справах НАБУ і САП. Загалом за 2023 рік ВАКС засудив 81 фігуранта справ НАБУ і САП, з них 29 із реальним позбавленням волі. Наведу лише кілька справ, у яких цьогоріч ухвалили вироки:

• 12 років позбавлення волі отримав директор ПрАТ, якого визнано винним у незаконному заволодінні 43,5 млн грн коштів УДП "Укрхімтрансаміак". Про підозру фігуранту оголошено у вересні 2017 року;
• 11 років позбавлення волі ВАКС присудив колишньому судді з Дніпра, котрий "заробляв" на винесенні "потрібних" судових рішень. НАБУ і САП викрили суддю у травні 2018 року;
• 11 років позбавлення волі ВАКС присудив ексголові правління ПАТ "Реал Банку". Ця справа в НАБУ і САП розслідувалась із 2015 року; 
• 10,5 років позбавлення волі отримав колишній службовець Держслужби експортного контролю за вимагання 250 тисяч доларів США та одержання частини цих коштів;
• 10 років позбавлення волі отримав екскерівник підприємства, за пособництва якого ексочільник Держагентства лісових ресурсів отримав понад 116 млн грн неправомірної вигоди. Ця справа в НАБУ і САП розслідувалась з 2016 року;
• до 10 років позбавлення волі засуджено колишнього судді Дніпровського районного суду міста Києва, викритому на вимаганні та одержанні 150 тисяч доларів США неправомірної вигоди.

На нашу думку, говорити про певну тенденцію з надмірним чи необґрунтованим укладенням угод про винуватість антикорупційними інституціями наразі немає підстав.

Більше того, угоди про визнання винуватості є важливим інструментом для викриття як нових кримінальних правопорушень, так і більшої кількості співучасників кожного окремого правопорушення.

Особливістю викриття інших правопорушень та співучасників за угодами є те, що результати таких викриттів настають через певний проміжок часу та не завжди є одразу очевидними і видимими для стороннього спостерігача, оскільки слідство продовжує документувати відповідні  обставини у визначеному законом порядку.

2. Як прокурори вирішують, у яких провадженнях вони готові піти на угоди? Чи ухвалюють ці рішення особисто прокурори у справі, чи погоджують вони їх із керівництвом САП?

Рішення щодо укладення угоди про визнання винуватості приймає прокурор. У свою чергу, ініціатива щодо укладення угоди може надходити як з боку прокурора, так і з боку підозрюваного чи обвинуваченого. У переважній більшості випадків з інціативою щодо угод у справах НАБУ і САП звертається сторона захисту.

Рішення прокурора в таких випадках залежать від надання законом можливості її укладення, потенційної користі для сторони обвинувачення у розкритті кримінальних правопорушень, у тому числі вчинених іншими особами, користі для держави в цілому, зокрема щодо економії коштів платників податків, суспільної небезпеки особи, передбаченого КК України покарання за інкримінований особі злочин та можливого призначення покарання на підставі угоди про визнання винуватості. 

Припустімо, особі інкримінується злочин, санкція за вчинення якого передбачає штраф, обмеження волі чи позбавлення волі, залежно від доказів та наявності обставин, що пом’якшують покарання.

Суд може розглядати справу декілька років, протягом яких платники податків сплатять прокурорам і суду заробітну платню. Також буде витрачено час прокурора і, головне, суду, протягом якого своєї черги на розгляд чекатимуть інші справи і фігуранти.

Прокурори, спираючись на досвід, можуть розуміти, що через наявність пом’якшуючих обставин у обвинуваченого та сукупність доказів суд може присудити нижчу санкцію інкримінованої статті.

Якщо є передбачена законом можливість не чекати вироку кілька років і укласти з особою угоду про визнання винуватості, відповідно до якої вона дасть викривальні покази на інших осіб, натомість отримає штраф, при цьому зекономлені кошти платників податків спрямують на інші потреби, це вигідно суспільству і відповідає міжнародній практиці. У результаті особа однаково буде визнана винною, понесе встановлене угодою покарання, ще й надасть викривальні покази на інших. 

Особливий наголос слід зробити саме на викривальних показах, які надає фігурант відповідно до угоди. САП не може розкривати деталі щодо кожної справи, наведеної в матеріалі УП від 4 січня, бо це нашкодить слідству. Однак заради об’єктивності варто досліджувати картину кожної справи комплексно.

До прикладу, у справі щодо адвоката Горецького, про яку йдеться у матеріалі "Української правди", не було зазначено важливої послідовності подій: 15 травня адвокату Горецькому повідомлено про підозру, 3 серпня про підозру в наданні неправомірної вигоди повідомлено власнику групи АТ "Фінанси та кредит", а 12 жовтня ВАКС затвердив угоду про визнання Горецьким винуватості, підтвердивши відповідність угоди суспільному інтересу. При цьому слідство щодо повідомлених адвокатом інших фактів триває.

Висновок щодо цієї угоди про винуватість читачі можуть зробити самостійно. 

3. Яку роль в цьому процесі відіграє можливість підозрюваних/обвинувачених сплатити донат на Сили оборони? Чи практикується зміна кваліфікації як частина угоди або неформальних домовленостей перед укладанням угоди? Чи практикуються неформальні угоди, які не оформлюються офіційно, але в рамках яких фігуранти сплачують донат або компенсують збитки, а в обмін отримують м’якшу кваліфікацію?

Вчинення особою дій, спрямованих на підвищення обороноздатності України, у тому числі "донат" на підтримку Збройних Сил України, відповідно до статті 66 КК України може бути визнаний судом як пом’якшуюча обставина, а також як обставина, яка позитивно характеризує особу, що у свою чергу може вплинути на призначене судом покарання.

Проте жоден "донат" не впливає і не може впливати на правову кваліфікацію дій особи. 

Зміна кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа, відповідно до вимог КПК України не може бути предметом угоди про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості укладається в письмовому вигляді, усі умови угоди викладаються в її тексті. 

Жодних неформальних угод, предметом яких є зміна правової кваліфікації дій особи у кримінальному провадженні або які містять домовленості поза межами письмової угоди про визнання винуватості, прокурори САП не укладають.

По-перше, якби така практика існувала, вона вже давно була б викрита, зважаючи на те, інтересам скількох високопосадовців заважає діяльність САП. По-друге, якщо певна домовленість не зафіксована письмово, то які гарантії її дотримання мають фігуранти? Як на мене,  жодних. 

Тепер варто пояснити про зміну кваліфікації правопорушення. Завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування (у більшості кримінальних проваджень, які розслідує НАБУ, це не менше 1 року до повідомлення про підозру та до 12 місяців після повідомлення особі про підозру).

Тобто протягом року після оголошення особі про підозру ми збираємо докази, аналізуємо їх, і можемо змінити кваліфікацію, виходячи із зібраних матеріалів. Також додаткові обставини для зміни обвинувачення можуть бути встановлені в ході вже судового розгляду кримінального провадження, зокрема через докази, надані стороною обвинувачення, у разі надання свідками інших показів, ніж на стадії досудового розслідування, або неможливості допиту свідків, законодавчих змін, які впливають на кваліфікацію або оцінку доказів, тощо.

Тому зміна кваліфікації кримінальних правопорушень під час розслідування є абсолютно нормальною практикою, яка в тому числі свідчить про неупередженість розслідування.

У нас немає мети покарати конкретну особу за конкретною статтею, хоч би як комусь цього хотілось. Наша мета – встановити істину і клопотати у суду про покарання, яке відповідає встановленим діям особи, підтвердженим доказами.

4. Чи існують пропозиції законодавчих змін для побудови інституту угод у корупційних справах? Чи просуває САП такі зміни серед парламентарів тощо?

САП не є суб’єктом законодавчої ініціативи. Більше того, САП навіть не є окремою юридичною особою: такий статус був наданий лише після внесення змін у закон у грудні минулого року і наразі лише розпочинається процес створення окремої юридичної особи. 

За цих обставин САП часто не залучалася до обговорення законодавчих ініціатив у парламенті окремо від Офісу Генпрокурора і нерідко була позбавлена інформації про подібні ініціативи та можливості надання своїх пропозицій. 

Однак, якщо парламент, Уряд чи Президент у майбутньому ініціюють відповідний законопроєкт, САП підтримає удосконалення інституту угод зі слідством, спрямоване на притягнення до відповідальності кінцевих бенефіціарів корупційних схем. 

Здебільшого у корупційних схемах є ієрархія і конкретна людина, яка контролює весь процес. Зібраних нами доказів часто вистачає, щоб "дістати" менеджерів і заступників, бо вони безпосередньо вчиняють дії чи бездіяльність.

Проте для притягнення до відповідальності "верхівку", часто потрібно, аби менеджери нижчої ланки надали щодо них викривальні покази. Законодавство виписано так, що ми можемо укладати угоди лише в тих випадках, у яких фігурант або погоджується на суворе покарання, що відбувається вкрай рідко, або санкція статті, яку йому інкримінують, не настільки сувора.

Тому у законодавстві слід закріпити зрозумілий інструмент, який дозволить застосовувати покарання м’якше, ніж передбачене санкцією статті у корупційних злочинах. Це дозволить у рази покращити ефективність роботи і зняти можливі питання у суспільства.

Для запобігання зловживанню прокурорами (не тільки САП, а в усій системі прокуратури) існує судовий контроль, який перевіряє і суспільні інтереси, і законність застосованого або пропонованого в угоді покарання. Цей інструмент працює в усьому цивілізованому світі.