Дорога з чіткою метою: що показують результати Індексу сприйняття корупції–2023

За результатами минулого року в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CРІ) Україна додала 3 бали. Тепер із доробком у 36 балів ми ділимо 104 сходинку з Алжиром, Бразилією та Сербією. 

Згідно з цими показниками, Україна вже наздогнала країни-кандидатки в ЄС, хоча, звісно, до членів Євросоюзу нам ще далеко. Багатьох такий результат може надихнути. Декого – образити, а ще чимало українців обуряться. Бо ж як так – стільки всього жахливого торік коїлося, а тут плюс три? Проте CPI – це комплексна оцінка змін, які відбувалися, і сталості цих процесів. І тенденцію, яку ми бачимо з дослідження цьогоріч, попри усі перестороги можна назвати втішною. 

Спробую пояснити, чому так, і звідки взагалі взялися ці три бали.

Україна в СРІ – що ховається за цим зростанням?

Уявіть собі картину: щойно постеленою дорогою їде автомобіль. Але і шлях, і транспорт дуже незвичайні. Бо ж автівку лагодять просто на очах: хтось до неї колесо прикручує, хтось додає деталей, а інший просто під час руху прочищає вихлопну трубу, чи навіть лаштує п’яте колесо, яке безперечно тільки заважає їхати. І дорога теж незвичайна, бо стелять її просто перед колесами машини. Ще й розбитий, але великий "камаз" постійно наздоганяє її, б’є то в бампер, то в бік, то взагалі гаком зачепить, щоб тягнути назад.

Але автівка набирає швидкість, і всім – і дорожникам, й інженерам, і водіям треба так само прискорювати свою роботу.

Десь так можна зараз описати рух нашої країни. Проте особливо важливим у цьому образі є не стільки абсурдність самого автомобіля чи дороги, а факт, що ми знаємо, куди вона веде. І це ж служить стимулом для подальшого вдосконалення машини і дорожнього покриття.

Власне, саме цим займалася наша країна в останні два роки. СРІ-2023 зі свого боку зафіксував, що за час прокладання цієї дороги зробили ми реально багато, і це ж у тому числі підтверджують результати звіту Єврокомісії.

Якщо згадати минулий рік, то, крім корупційних скандалів щодо підозр топпосадовців, ми побачимо багато реальних позитивних змін, і чимало з них вплинули на результати України у СРІ. Ухвалення Державної антикорупційної програми, відновлення е-декларування та звітування політичних партій, посилення САП і рішення про збільшення штатів НАБУ і ВАКС – все це точно вказує на реальні антикорупційні зрушення України. Та й самі скандали, які так збурюють суспільство, усі вручені підозри та винесені вироки (а їх тогоріч було 65) – це свідчить про активність громадянського суспільства, журналістів-розслідувачів та й правоохоронних органів, які покликані боротися з корупцією. 

Проте визнати, що така робота справді відбулася, може бути складно. Бо українці – народ вимогливий та емоційний, особливо десь у листопаді-грудні. Така у нас людська природа. Всі революції наші починаються в листопаді, всю зраду ми сприймаємо чутливіше під кінець осені, та й туга з бентегою охоплюють у той самий час. А що вже казати про час війни?!

І в січні прийняти помітне зростання у великому міжнародному дослідженні – ще той виклик. Які +3? У нас же тут що не тиждень – то корупційний скандал! 

Так, тут дуже багато якраз про сприйняття українцями того, що відбувається в країні. Наприклад, ситуацію, коли умовний чоловік вкраде на закупівлях 100 млн доларів, у 2020-му році за рівнем негативу сприймали зовсім інакше, ніж у 2023-му. Бо якщо у 20-му році коли говорили – "заробляють", то це сприймалося менш негативно. Але сьогодні ціна корупції – втрата обороноздатності всієї країни.

А ще на розуміння цих доданих 3 балів "надмірними" могли вплинути завищені очікування на минулий рік загалом. І це ж, до речі, показують дві хвилі соціологічного дослідження, проведених ТI Ukraine, перша вимірювала настрої українців у березні, а друга – в листопаді.  

Весною всі опитані сподівалися на помітні прогреси в різних сферах, зокрема і в антикорупції та відбудові, а вже восени таке натхнення помітно розсіялося. І вже здається, що ми все впустили, але це не так. Аж ніяк.

Коли знаєш кінцеву точку, навіть найскладніший шлях стає здоланним

Всі попередні спроби України до реального реформування завжди наштовхувалися на опір влади робити неприємні для самої себе кроки. Проте влітку 2022 року мотивація українських державців суттєво змінилася, бо ж Україна стала кандидаткою для вступу в Європейський Союз. 

Про перспективу членства в ЄС у нас говорили вже давно, ще після Революції Гідності. Проте і для нас, і для європейців вона здавалася імовірністю далекого майбутнього, а багато хто навіть за імовірність то не вважав. 

Тож хоч у 2014–15 роках відбулися реальні зміни, впевненості у наших міжнародних партнерів, що вони будуть довгостроковими, ще не було. Той результат відбив накопичений антикорупційний негатив – зокрема у питанні гальмування запуску ВАКС та відвертого застою (чи й саботажу?) в роботі НАЗК.

Водночас результати минулого року вказують на зовсім інше. Ще у 2022 році, під час жорстоких обстрілів та тривалих блекаутів, країна показала, що її бажання іти в Європу – не пусті слова. Коли взимку 2023-го відновлювався конкурс з обрання директора НАБУ, всі розуміли необхідність забезпечити безперебійне електропостачання та проводити співбесіди в укритих приміщеннях. Але необхідність обрати нового очільника важливої антикорупційної установи була не меншою, і конкурс відбувся.

Поміж інших важливих для функціонування держави під час війни задач влітку 2022-го Рада таки прийняла Антикорупційну стратегію, що їй "не дуже вдавалося" попередні 3 роки. А уряд, хоч і не відразу, але схвалив Державну антикорупційну програму. 

І коли ЄС проголосував за наше кандидатство, це колесо змін розкрутилося ще більше. 

Так, озираючись на минулий рік, можна згадати чимало гучних корупційних скандалів. За перший рік великої війни у нас їх майже не було чутно, але потім сталися "яйця по 17 грн" та викриття інших неприємних речей. Якісь із цих прикрих моментів вплинули на наш результат в СРІ, а якісь ні. І це б відбилося на загальному ставленні партнерів до нас, якби у цій сфері не було відповідних політичних рішень. Але такі рішення сталися, і їх так само помічають.

"Прокляття" кандидата в ЄС

Коли я казав європейським політикам про потребу переговорів з Україною щодо вступу в ЄС, вони неодноразово натякали, що після отримання кандидатства і початку переговорів Україна зупиниться. І це не єхидство чи зневіра – це досвід інших країн. Після погодження нового статусу вони на два-три роки заходили в анабіоз і припиняли свій рух в реформах. 

Нагадаю, що на сьогодні ще 8 країн так само претендують на вступ до ЄС, і 6 із них готуються до цього вступу вже досить давно. Проте наткнулися на своєрідну "скляну стелю", яка заважає їм і надалі розвиватися відповідно до вимог Євросоюзу.

І якщо говорити про прогрес в Індексі сприйняття корупції, ми побачимо, що ті країни, які давно вже отримали кандидатство в ЄС, зростали в СРІ дуже повільно. Тоді як Україна та Молдова, які виявили своє прагнення долучитися до європейської спільноти, показали чи не найбільший ріст в останні роки з-поміж усіх країн. І тепер Україна наздогнала в Індексі Сербію та вже обігнала Боснію і Туреччину, а Молдова взагалі досягла результатів Угорщини, яка вже давно в ЄС. 

Єдиною новою країною-кандидаткою, яка показувала негативну динаміку, стала Грузія – хоч її показник в СРІ досі випереджає інші країни, автократичні кроки грузинської влади сприяли гальмуванню і навіть буксуванню її прогресу в просуванні на Захід. І через це кандидатство Грузія отримала пізніше від нас. 

Але я впевнений, що у нас так не буде, в чому й переконував європейців. Бо жодна з країн, які приєднувалися до ЄС в останні 30 років, не були в стані відкритої війни. А ще не перебували у геополітичному шпагаті протягом тривалого часу своєї незалежності, намагаючись вирішити, де вони будуть – на сході, в центрі чи на заході?

У нас це все було, а зараз – кардинальна зміна. І хоч саме прагнення наблизитися до Європи призвело до двох революцій, а європейський вектор помітно перемагав ще до 24 лютого, настільки кардинальної, як сьогодні, підтримки цього курсу не було. І особливо важливо, що ґрунтується вона на відторгненні всього, що стосується росії та радянщини. 

З таким запитом від суспільства в української влади немає іншого варіанту, як продовжувати реформи. Навряд чи це буде швидко, і багато залежатиме від суті того, що буде в переговорній рамці з Євросоюзом. Бо ж переговори – це про дві сторони, і оскільки ЄС – це передусім економічний союз, нашим політикам треба дуже жорстко відстоювати свої інтереси. 

Тут цікаво, що вже сьогодні є багато незадоволення в наших політиків від тих рішень, які вони приймають. Це ми дуже яскраво бачили в останні пів року і ще побачимо надалі. Але цих змін вимагають іноземні партнери і громадяни, тож всі охочі "знайти особливий шлях" все одно врешті-решт їх приймають. Це головне. 

Але так само у владі дуже багато людей, які розуміють потребу в якісному проєвропейському реформуванні й будуть її підтримувати. А суспільство, у тому числі активна його частина, зі свого боку нагадуватиме про такий запит.

Що може знизити наш прогрес в наступному році

Попри безперечні антикорупційні та євроінтеграційні досягнення, вже найближчим часом ми можемо наштовхнутися на перешкоди, які суттєво знизять швидкість нашого прогресу. 

Передусім, головним ризиком для нас, з яким ми живемо вже майже два роки, залишається повномасштабна війна. Вона залишається неабияким викликом як для суспільства, так і для влади, впливає на все. 

Саме тому державцям треба продовжувати забезпечувати демократію і верховенство права в країні. Ми вже побачили, що під час війни прозорість та чесна комунікація особливо важливі. А історії із тиском на журналістів та громадських активістів, спробами впливати на бізнес чи концентрувати владу в руках однієї політичної сили лише підривають згуртованість українців, та й загалом деструктивні для всієї державної системи. 

І ще один важливий, хоч, може, неочевидний ризик – зміна світових настроїв. Цьогоріч у світі відбудуться понад 50 різних виборів, через які в країнах може багато що змінитися. І якщо через свій внутрішній популізм і виклики на національному рівні наші партнери відвернуться від нас, це матиме негативний вплив на все, бо без підтримки й допомоги партнерів Україна не виживе.

Ці три причини не стосуються суто боротьби з корупцією. Але зараз усі аспекти нашого життя настільки переплетені, що такі глобальні історії можуть бути набагато важливішими, ніж якісь точкові зміни.

***

За останні два роки ситуація в країні не стала простішою чи легшою. Так, у нас є певні здобутки. Проте ми зараз перебуваємо у стані невизначеності в дуже багатьох напрямках та секторах. І точно відомо – попереду у нас дуже багато роботи. 

Нам потрібно гуртуватися, тримати себе в тонусі. Доєднуватися до сил оборони, волонтерити, служити й підтримувати країну на стільки, на скільки можеш, щоб остаточно стати частиною Європейської спільноти та перемогти у війні.

Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine